У п’ятницю, 7 грудня 2012 р., в апостольському палаці у Ватикані, Святіший Отець Бенедикт ХVІ прийняв на аудієнції членів щорічної Пленарної Сесії Міжнародної Богословської Комісії, яка цими днями проходила у Римі. Привітавши присутніх, Вселенський Архиєрей зазначив, що ця пленарна зустріч богословів відбувалась в контексті Року віри і що він дуже радий з приводу того, що члени Міжнародної Богословської Комісії також забажали долучитись до ініціатив цього всецерковного заходу, здійснюючи прощу до Папської базиліки Santa Maria Maggiore, щоб ввірити Пречистій Діві Марії свою працю та молитись за усіх тих, які в лоні Церкви трудяться задля того, щоб раціональність віри дала рясні плоди для користі та духовної радості усіх християн.

У своєму зверненні Папа Бенедикт ХVІ вказав на теми, які були детально описані у документі «Богослов’я сьогодні: перспективи, принципи і критерії», що був опублікований на початку цього року, і який, за словами Єпископа Риму, є, «так би мовити, генетичним кодом католицького богослов’я, тобто основними положеннями, які окреслюють його ідентичність і, як наслідок, гарантують його єдність у різноманітності реалізації». З цією метою текст документа виявляє критерії для богослов’я насправді католицького і тому здатного зробити вклад у місію Церкви, у звіщення Євангелія усім людям. Святіший Отець наголосив, що в актуальному культурному контексті, де існують намагання позбавити богослов’я наукового статусу або абстрагувати його від виміру віри і конфесійності, згаданий документ своєчасно пригадує, що богослов’я нерозривне з віровизнанням та, одночасно, є раціональним, що його присутність в університетських інституціях гарантує, або повинна гарантувати, ширше та цілісне бачення людського розуму.

Серед критеріїв католицького богослов’я, документ Комісії наголосує на тому, що богослови повинні приділяти особливу увагу sensus fidelium. На думку Папи, похвальним є той факт, що Міжнародна Богословська Комісія наголошує та тому, що, окрім особливості та незамінності Учительського Уряду Церкви, є також Божий народ, який бере участь у пророчій місії Ісуса Христа. Вселенський Архиєрей пригадав теж повчання ІІ Ватиканського Собору, який у догматичні конституції Lumen gentium навчає: «Вся спільнота вірних, що мають помазання від Святого Духа (пор. 1 Ів. 2, 20.27), не може помилятися у своїй вірі, і цю свою окрему прикмету проявляє через надприродний смисл віри всього народу, коли, почавши від єпископів аж до останніх мирян, виявляє загальну згоду в справах віри та моралі» (п. 12). Цей дар, sensus fidei (смисл віри), творить у віруючому, свого роду, надприродний інстинкт, який має близькість з самим об’єктом віри. Бенедикт ХVІ зауважив, що власне звичайні вірні несуть зі собою цю впевненість, цю надійність сенсу віри. Смисл віри – це критерій для розпізнавання чи дана правда належить чи ні до живого скарбу апостольської традиції. Проте, Святіший Отець пригадав, що смисл віри не є, свого роду, публічною церковною думкою і, в жодному разі, не можна на нього опиратись, заперечуючи навчання учительського уряду Церкви.

Далі, у своєму зверненні до членів Міжнародної Богословської Комісії, Папа зазначив, що в сьогоднішньому суспільстві існують думки про те, що, мовляв, лише «політеїзм вартостей» може запобігти насильству та ненависті між людьми різних монотеїстичних віровизнань, які відстоюють виключне володіння універсальною правдою Бенедикт ХVІ додав, що, з одного боку, необхідно пригадати, що віра в Єдиного Бога, Творця неба і землі, зустрічається з раціональними вимогами метафізичних роздумів, які не послаблюються, а навпаки, стають сильнішими та глибшими завдяки Об’явленню таїнства Триєдиного Бога, а з іншого боку, потрібно підкреслити форму, якої набирає остаточне Об’явлення таїнства Єдиного Бога у житті і смерті Ісуса Христа, Який йде назустріч хресту, як ягня на заколення. «Господь, – як зазначив Вселенський Архиєрей, – виявляє радикальне відкинення будь-якої форми ненависті та насильства на користь абсолютної першості agapе. Отож, якщо в історії мали місце форми насилля, чиненого в ім’я Боже, то вони не можуть бути приписані монотеїзмові, але історичним причинам, або, в основному, помилкам людей.

«Коли заперечується можливість для усіх посилатися на якусь об’єктивну істину, діалог стає неможливим і насильство, явне чи приховане, стає правилом людських стосунків. Без відкритості на трансцендентність, що дозволяє знайти відповіді на запитання про сенс життя і про моральний спосіб життя, без цієї відкритості людина стає нездатною діяти згідно із справедливістю та дбати про мир», – підкреслив Папа, додаючи, що, якщо розірвання зв’язку людей з Богом несе за собою глибокий брак рівноваги у стосунках між самими людьми, то примирення з Господом є фундаментальним джерелом єдності та братерства.

На закінчення Вселенський Архиєрей заохотив членів Міжнародної Богословської Комісії піднести молитви до Непорочної Діви Марії, щоб Вона випросила у Господа численних благодатей, щоб вони могли завжди радісно служити раціональності віри на користь усієї Церкви.

Джерело: Радіо Ватикан