Як ми вже інформували, від 12 до 16 листопада 2012 року у Ватикані відбувається пленарне засідання Папської Ради сприяння єдності між християнами. Темою обговорення є «Важливість екуменізму для нової євангелізації». Це питання тісно пов’язане із тринадцятою Звичайною Загальною Асамблеєю Синоду Єпископів Католицької Церкви, тема якої була наступна: «Нова євангелізація для передавання християнської віри».

Папська Рада сприяння єдності між християнами була заснована у 1960 році, ще як Секретаріат в справах сприяння єдності християн. Сьогодні ця ватиканська установа є постійним організмом Римської Курії, що виконує подвійне завдання: поширення в Католицькій Церкві справжнього екуменічного духу, відповідно до декрету Unitatis redintegratio Другого Ватиканського Собору, та розвиток діалогу й співпраці з іншими християнськими Церквами. Від 2010 року її очолює кардинал Курт Кох.

Пригадаємо, що 12 червня 2012 року, Папа Бенедикт ХVІ ввів до складу Ради сприяння єдності між християнами також і Главу УГКЦ Блаженнішого Святослава Шевчука, який цього тижня прибув до Риму і вперше бере участь у пленарному засіданні Ради. Вчора, 13 листопада, він виступив з доповіддю перед учасниками пленарного засідання.

На початку своєї промови Блаженніший Святослав панорамно висвітлив соціально-політичну ситуацію в Україні та роль УГКЦ у розвитку громадянського суспільства. Він зазначив, що Україна – це європейська держава з давніми християнськими коріннями та відносно молода демократична країна. А відновлення пострадянського суспільства, період релігійної свободи, перші успіхи та поразки молодої демократії, – усе це причини, що формують матерію та основу викликів для нової євангелізації в Україні.

Блаженніший Святослав підкреслив, що Українська Греко-Католицька Церква, як також й інші традиційні Церкви, втішається великою повагою у суспільстві. І цей факт дає можливість свідчити християнські та загальнолюдські цінності, тобто виконувати дуже важливу місію у суспільстві. А на прикладі Всеукраїнської Ради Церков та Релігійних Організацій (ВРЦіРО), – яка об’єднує усі Православні, Католицькі, Протестантські Церкви, а також євреїв та мусульман, і яка є для людей могутнім й авторитетним голосом, включаючи представників 95% віруючих України, – він вказав на відкритість Церков до екуменічного діалогу та співпраці у сприянні національного й громадського діалогу.

У другій частині своєї промови Глава УГКЦ звернув увагу на екуменічну діяльність цієї Церкви в Україні: на виклики, можливості та католицько-православні взаємини. Блаженніший Святослав наголосив, що, беручи до уваги мультикультурність та мультирелігійність сьогоднішньої України, пріоритетним завданням УГКЦ, її головною місією, є екуменічний діалог. З огляду на те, що більшість християн України декларує себе як традиційно приналежних до Православної Церкви, діалог та розвиток екуменічних стосунків з українським православ’ям є душпастирською необхідністю.

«Головною трудністю у побудові плідного діалогу з православним світом в Україні, – зазначив Глава УГКЦ, – є факт болючого поділу в середині самого українського православ’я. І справді, на сьогоднішній день у нашій країні є три православні спільноти». Між ними тривають непримиримі протиріччя на еклезіологічному ґрунті: кожна з цих Церков заперечує право на існування інших двох. Лише Українську Православну Церкву Московського Патріархату православний світ вважає «канонічною Церквою», яка, хоча й належить до Московського Пратріархату, однак, має свою певну автономію.

Далі Блаженніший Святослав навів статистичні дані, вказуючи, що найчисленнішою за числом парафій є Українська Православна Церква Московського Патріархату, проте, за кількістю вірних її випереджує Українська Православна Церква Київського Патріархату із 31% населення України. Опісля він заторкнув також проблему заполітизованості українського православ’я та вручання політичних сил у релігійне життя, з наміром інструменталізувати Церкву для реалізації своїх планів. Цей факт є причиною чималих страждань для самих Церков та труднощів на шляху до єдності усіх християн українського суспільства.

Явище поділу українського православ’я є найбільшою трудністю для екуменічного діалогу, але потрібно визнати, що досвід ВРЦіРО вказує на те, що Церкви України навчились співпрацювати та вирішувати труднощі у братній та мирний спосіб. Верховний Архиєпископ Києво-Галицький, серед іншого, підкреслив актуальний відчутний прогрес у стосунках Української Греко-Католицької Церкви з Українською Православною Церквою Московського Патріархату.

Продовжуючи свою доповідь, Глава УГКЦ представив інші труднощі на шляху екуменічного діалогу та порозуміння, зокрема, звинувачення з боку Української Православної Церкви Московського Патріархату, мовляв українські греко-католики у 90-их роках забрали у них біля 500 «православних храмів», проте, як знаємо, ці храми були побудовані як греко-католицькі чи римо-католицькі і лише у радянські часи вони перейшли у власність Української Православної Церкви Московського Патріархату. На думку Блаженнішого Святослава, для того, щоб планувати нові шляхи для примирення між Церквами, на яке УГКЦ завжди виявляла відкритість, спершу необхідно висвітлити усю правду. «Ми впевнені, що зможемо знайти шляхи для того, щоб загоїти рани минулого, прощаючи та просячи прощення… Ми переконані, що шлях примирення між Українською Греко-Католицькою Церквою та Російською Православною Церквою, на основі історичного та душпастирського реалізму, є дієвим способом відновлення діалогу та створення нової моделі екуменічних стосунків», – наголосив Глава УГКЦ.

Джерело: Радіо Ватикан