//

Хрест України. Роздуми до свята Воздвиження Чесного Хреста

Хрест — охорона всієї вселенної, хрест — окраса Церкви, хрест — володарів сила, хрест — вірних опора, хрест — ангелів слава і демонів поразка.
(Світильні Утрені на Воздвиження).


Найкращими епітетами в усіх богослужбових текстах оспівано хрест Христа, на якому звершилася тайна спасіння людського роду. Образно кажучи, його несе кожен християнин і кожне подружжя, кожна сім’я і родина, кожне село і місто, кожна нація і держава та й увесь світ.


А який хрест несеш ти, Україно? Вже понад тисячу років тому, хрестившись у водах Дніпра, ти ступила на спасенну дорогу за Христом — дорогу любові, правди, справедливості і світла.


Не маємо права бути байдужими і пасивними. Як християни ми покликані змінити світ. Та, на превеликий жаль, велике живе Боже діло в світі — діло відродження, переображення і відтворення людства — ми спотворили і перетворили на «релігію» як культ поклоніння Божій силі, що діє через святі тайни, забувши, що Богу потрібне єдине поклоніння — «в дусі й істині». «В дусі» — це благоговійно визнавати і вчитися глибоко в душі і серці відчувати й переживати існування і всюдиприсутність Бога. «В істині», тобто в усьому, навіть у найменших дрібницях свого життя, говорити істину і викривати зло. Нас вчили і вчать сповняти обряди, але на першому місці — все-таки фінансове наповнення. Якось можуть же протестантські конфесії навіть в особі своїх єпископів виходити з живим Божим словом до людей і безплатно дарувати людям свою пресу. А ми — обряди, традиції, фінансове наповнення.


Так, Богу не потрібні ні наші храми, ні каплиці, ні хрести, ні статуї, ні молебні. Все це потрібно тільки нам як засоби, завдяки яким ми мали б стати істинними християнами, а ми їх перетворили на об’єкти для поклоніння. Хіба можемо свідчити своїм життям, що ми стали «новим вином, влитим у нові посудини», «світлом для світу» і «сіллю для землі»? Думаю, дивлячись на нашу побожність, ап. Павло назвав би нас такими, що «мають бо сповид побожності, сили ж її зреклися». Бо власне «за останніх днів, — як каже той же апостол, — люди будуть самолюби, грошолюби, зарозумілі, горді, наклепники, батькам непокірні, невдячні, безбожні, без любові, непримирливі, осудливі, розбещені, жорстокі, недобролюбні, зрадники, нахабні, бундючні, більше розкошолюбні, ніж боголюбні».


А сьогодні з тривогою і страхом запитуємо: «Куди тебе ведуть, Україно? Невже ти не була ще на Голгофі? Скільки ще страждань і терпінь ти мусиш зазнати, щоб нарешті очиститися й постати радісною і щасливою? Твоя доля в руках твого народу та його поводирів. Якщо вони будуть іти за Спасителем зі своїм хрестом, тобто жити у вірі, надії, любові, терпінні, чесності і справедливості, то обов’язково досягнуть своєї мети». Амінь.

 

Прот. Михайло МЕЛЬНИК
с. Старі Кривотули
Івано-Франківська обл.