Кожна парафія відображеє специфіку людей, які її формують – вважає Глава УГКЦ.

«Хочу сказати, що перед тим, як сформулювати стратегію нашої Церкви і сконцентрувати нашу увагу на парафії, наші владики, і не тільки владики, а й священики, богопосвячені особи, і миряни, запитували себе, якими сьогодні є наші парафії. Я б не дуже погодився з цією класифікацією «high church» і «low church». Я би сказав,що у нас є парафії різного рівня інтенсивності життя, а відтак, очевидно, парафії різних регіонів. Тобто у нас є парафії, які тільки народжуються, які розвиваються, а також уже розвинуті парафії, що досить потужно діють. Є парафії у стадії стагнації, є й вмираючі парафії. І це не залежно від того, чи вони є у місті, чи в селі, чи в Центральній Україні, чи в Західній, чи в США, чи в Канаді, чи в Аргентині. Той динамізм розвитку парафії від її зародку до завмирання, є точніший, коли ми хочемо охарактеризувати види парафій.

Безперечно парафія віддзеркалює обличчя свої парафіян: якщо її складають наші селяни, то вона буде мати один динамізм і специфіку, по-іншому вона буде виглядати парафія, яку можемо назвати академічне капеланство, її буде складати студентство якогось ВНЗ. Це різна специфіка, до якої ми повинні бути відкритими. Очевидно, що є певна тенденція закриватися в інтересах свої спільноти. Але це тенденція гріховності людської природи. Гріх є той, що закриває людину і перетворює її на егоїста, який думає про себе, ставить в центр свої приватні інтереси. Це може стосуватися парафії, єпископської консисторії, руху… І тому ми повинні боротися з тою тенденцією до відчуження та ізоляції на всіх рівнях церковного життя. І вчити наших людей, що Церква – це Сопричастя, треба вчити наших людей і священиків дивитися на Церкву трошки ширше, аніж його власне село чи місто, чи район.

Пригадую, свого часу Блажeнніший Любомир говорив, що нам треба позбутися єресі Галичанства, тобто Україна – не тільки Галичина. А УГКЦ – не є лише галицькою Церквою. Тому нам треба відкрити ширші горизонти розуміння того всеохоплюючого церковного життя нашої Церкви, яку ми звемо глобальною. І саме єпископ має бути отим осердям сопричастя різних спільнот і громад у його єпархії. Митрополит має бути осердям сопричасті єпархій у його митрополії, щоб жодна з них не жила своїм окремим життям. А Глава Церкви – осердя всецерковного єднання і сопричастя нашої Церкви, Яка живе в різних країнах. І про ту внутрішню єдність Церкви, її монолітність ми повинні дбати на усіх рівнях.» - про це своє бачення життя парафій УГКЦ розповів Глава УКГЦ в інтервʼю сайту «Католицький Оглядач»