28 серпня Високопреосвященний Архиєпископ і Митрополит Львівський владика Ігор з пастирським візитом відвідав парафію Успіння Пресвятої Богородиці (м. Львів, вул. Максимовича, 2). Під час Архиєрейських відвідин владика очолив Божественну Літургію, виголосив проповідь і звершив чин освячення зілля та інших сакральних речей вірних.

У Богослуженні взяли участь священики сусідніх парафій Сихівського протопресвітерату, чисельна парафіяльна спільнота та гості празнику.

У своїй проповіді Архиєрей застановився над значенням  сьогоднішнього свята для кожного з нас та над особою Пречистої Діви Марії, сказавши: «Радіємо сьогоднішнім великим святом: Успінням Пресвятої Богородиці, бо воно надихає нас довірити Марії нашу долю. Її життя не було простим, незважаючи на те, що вона мати всемогутнього Бога. Її теж, торкалися терпіння мимо того, що вона цілковитого віддала себе у руки Господні. Не можна думати, що мати Ісуса, Марія, не відчувала болів й терпіння, не потрібно забувати про глибокі й сердечні болі нашої Матері».

По завершенні святочної Літургії о. Мирослав Солтис адміністратор парафії Успіння Пресвятої Богородиці, яка гуртується навколо будівництва нового величного храму подякував Архиєреєві та усім присутнім отцям та гостям свята за візит і висловив вдячність усім жертводавцям які офірують кошти на розбудову нової церкви.

Роман Соколенко,

прес-служба Львівської архиєпархії

Слово Архиєпископа і Митрополита Львівського на празник Успіння Пречистої Діви Марії

Лк. 10.38-42; 11,27-28.

Всечесні отці,

Любі, милі та дорогі молільники,

дякувати Богу, що ми зібралися на спільну молитву, яку керуємо до Господа, як наше прохання про його благословення та опіку над нами. На теперішній час у світі проживає понад 6.2 мільярда людей. Це – надзвичайно велика цифра, яку утримує Боже Провидіння на нашій земній кулі. Чому це - так важливо? Тому що Господь дбає про людей й створює усі можливості, щоб вони зростали духовно, а також, дає урожай землі, щоб люди могли розвиватися фізично й прямувати до осягнення вічної нагороди. Бог благословить урожай так, що його вистарчає для усіх, а земляни розподіляють ці плоди нерівномірно й створюють недостачу продуктів харчування для певних регіонів. Крім цього сказаного, наш Господь, добрий батько, знає про нас усе, починаючи від нашого зачаття у лоні матері й народження, до кінця нашого життя. Бог знає усі наші позитивні й негативні думки, вчинки, наміри, опущення тощо, бо за них кличе людей до відповідальності й нагороди, або залишає без нагороди. Кожна людина після її вічного успіня, без жодного застереження: її бажання чи тогочасного заперечення, отримає нагороду або кару. Ми з вами також, - постійні кандидати на щасливу або нещасливу вічність. Чи знає Господь про наше спасіння або його втрату? – Так. Знає найкраще, бо відає наперед, якими життєвими дорогами ми підемо і як будемо вживати його допомоги та ласки. Це - подібно до мандрівників, які мають можливість користуватися пропонованими матеріалами та провідником, або легковажити це, надіючись на свій досвід та сили, пускаються у небезпечний похід, де можна загинути. І ми, коли згори поглянемо на мурашок, які тягнуть за собою якісь дрібні соломинки, знаємо, що вони несуть його до гнізда, немов птахи, але від нашого знання не залежить те, що створіння прямують туди. Бог знає про наше спасіння та щасливість у вічності, але від його знання не залежить, що з нами станеться саме так, - бо усе залежить від нашого способу життя. Господу відомо, що людина вчинить такий чи інший гріх, або таке чи інше добре діло, але людина чинить це не тому, що Господь знає, лише Бог відомо, що вона так вчинить. Тому, чинімо завжди добро, щоб удостоїтися вічної нагороди у Небесному Царстві!

Радіємо сьогоднішнім великим святом: Успінням Пресвятої Богородиці, бо воно надихає нас довірити Марії нашу долю. Її життя не було простим, незважаючи на те, що вона мати всемогутнього Бога. Її теж, торкалися терпіння мимо того, що вона цілковитого віддала себе у руки Господні. Не можна думати, що мати Ісуса, Марія, не відчувала болів й терпіння, не потрібно забувати про глибокі й сердечні болі нашої матері (пор. Сир 7,27), хоч вона не зазнала пологових болів (пор. Іс 54,1). Пресвята Богородиця прийняла в душі усе із рук Провидіння Господнього, ніколи не мала жодних претензій до Господа Бога. Вона глибоко розуміла вартість терпіння, тому, будучи дуже простою, покірною та лагідною, радо втікала у Єгипет від загроз лютого Ірода, спрямованих проти народженого Божого дитяти. Яке це диво, що Бога необхідно ховати перед злобною людиною та ще й в такий важкий і невигідний спосіб?! Невинні люди, свята Родина, змушені були тікати аж в інший край, щоб зберегти життя дитяті! Марія ніколи не виставляла себе: була тінню свого, Божого Сина. Віримо глибоко у те, що вона постійно слідувала за Господом, наповнювалася духовно від його Божих слів. Однак, Святе Писання замовчує про це і поводиться так, ніби вона була десь далеко й нічого не відала про його навчання, різні чуда та оздоровлення людей. В міру своєї можливості Богородиця старалася всюди слідувати за Христом, як повідомляли його: «Мати твоя і брати твої стоять надворі, хочуть побачитися з тобою» (Лк 8,20). Пресвята Діва раділа тим, що люди трималися Христа, приходили до нього, очищалися, звільнялися від злих духів, а найбільша її радість була в тому, що люди каялися та зростали вірою у правдивого Бога. Вона завжди показувала простоту та покору, навіть у Кані Галилейській на весіллю промовила лише кілька слів до Ісуса: «Вина не мають» (Ів 2,3). А згодом до слуг: «Що лиш скаже вам, - робіть». Була маломовна, але особою великої віри, не сумнівалася у Божій силі та могутності, усе поклала в руки Провидіння Божого. Найбільша духовна сила Марії полягала у тому, що вона постійно зростала у любові до Бога та ближніх, навіть ворогів. Очевидно, мати Божа не була задоволена із злобних діл немилосердних людей, але не критикувала їх, не просила на них кари, не гнівалася на негідних осіб. Це – вершина святості: любити ворогів (пор. Лк 6,35), а Марія ще й просила за них Господа про їхнє навернення. Це – великий приклад життя для кожної людини, щоб радо прощати різні злобні вчинки, що спрямовані проти нас. І не тільки прощати ближнім, але молитися за них, за їхнє навернення та огортати їх нашою духовною любов’ю серця! Богородиця здобула небо! Учитель Церкви так навчає про місце, де жили Адам з Євою: «… рай, був ділом не людських рук; земля (в раю) була дівочою, її не торкався плуг… по одному Божому велінню виростила усі дерева. … називалася Едемом, що означає дівоча земля. Ця діва була образом іншої діви. Як ця земля проростила нам рай, не прийнявши до себе насіння, так і та (Діва), не прийнявши чоловічого сімені, проростила нам Христа» (св. Ів. Золот., «Бесіда до нарікаючих на довгі повчання…» п.3). Марія, непорочна Діва, не готувалася до доброї смерті, але усі її зусилля були спрямовані до життя у небі, до вічної єдності з Господом у вічному Царстві! Пречиста Діва заснула на землі, а пробудилася у Небесному Царстві!

Молімося щиро до нашої небесної Матері, щоб, каючись за наші гріхи та зростаючи в любові до Бога, ми здобули вічну нагороду й були навіки з’єднані з Триєдиним Богом, нашою небесною Матір’ю, Марією, святими Ангелами та усіма Святими! Пресвята Богородице, рятуй нас і доведи довічного щасливого Царства!

+ Ігор

Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ

28.08.2012 р. Б. Храм Успіння Пречистої Діви Марії, вул. Максимовича, м. Львів