Так висловився про відставку глави УГКЦ Блаженнішого Любомира Гузара проректор Українського католицького університету, правозахисник Мирослав Маринович 17 лютого в ефірі каналу ТВІ під час прем’єрної телепрограми «Вечір з Миколою Княжицьким». У розмові також йшлося про ситуацію в українському суспільстві та політикумі, потребу твердої громадянської позиції та усвідомлення своєї відповідальності як нації.

«Сьогодні в Україні йде доволі потужний наступ на українство як таке», - вважає Мирослав Маринович, тому, з огляду на ситуацію в державі, українці мають мобілізувати націозахисні сили на захист самих себе, оскільки від цього залежить майбутнє усієї держави. Але не лише етнічні українці, а й етнічні нацменшини: «Чи можна уявити, що ми зможемо побудувати щасливе життя етнічного росіянина, поляка чи єврея, коли українське зазнає такого приниження? Наступ на українство є проти інтересів усієї політичної нації».

Мирослав Маринович зазначив, що апогеєм лицарства і честі для нього був Майдан, і висловив сподівання, «що в Україні не буде таких кривавих боїв як у Єгипті», з огляду на те, що передвиборче гасло президента «Почую кожного», обертається реальністю «Ігнорую думку кожного». «Тому, - наголошує правозахисник, - у такій атмосфері дуже важливо, щоб Схід і Захід почув один одного. Усюди є розумні, свідомі суспільні сили, які можуть сісти за стіл переговорів і не дати політикам розхитати українського човна. Адже те, що відбувається в політиці, є відображенням того, що діється в духовному світі…»

Мирослав Маринович вважає, що секуляризація нашого світу абсолютно вилучила з обігу такі поняття як гріх, жертва, які є ключовими для нормальних змін. А в українському суспільстві кожен переконаний, що його маленький гріх не впливає на загальний стан справ, бо все і так в руках влади, і тим самим «маленькі люди» підживлюємо формулу патерналістської держави, де від нас нічого не залежало і все вирішувалося на горі: «Ознаки такої держави я відчув після Помаранчевої революції, коли незабаром люди сказали – ми вибрали собі правильного президента, хай він бореться з корупцією, задає стиль нового життя, а ми почекаємо, бо від нас, простих громадян, нічого не залежить. Це є слабкістю громадянського суспільства. Має бути відповідальність і правителів, і людей». Проректор УКУ переконаний, що «людські почуття політиків на заході такі ж самі, як і у нас, і якби суспільство їм дозволяло, то й поводились вони б так само. Ми самі так виховуємо наших політиків, розбещуємо їх тим, що часом навіть не вловлюємо, наскільки часто вони порушують закони етики, моралі, бо насправді не маємо цих принципів у собі. Якби ми розуміли, що наше завдання як громадян – не дозволити цього політикам, ми б піднялися на активні дії і добилися того, щоб політики стали інакшими».

Наприкінці розмови Мирослав Маринович прокоментував відставку глави УГКЦ Любомира Гузара: «Церква належить вічності. Я не переживаю за Церкву загалом, а переживаю за той час, поки вона шукатиме нового стилю. Адже новому провідникові буде важко після такого надзвичайного прикладу, який явив Блаженніший Любомир Гузар, бо люди будуть їх порівнювати. Оскільки ситуація з обранням наступника, як скажімо, за часів митрополита Андрея Шептицького, коли Йосип Сліпий був очевидним кандидатом, не є настільки чіткою, то й на разі немає консенсусу серед єрархів, але вони мають ще місяць, щоб розважати над рішенням. Церква знайде шлях, але синодальним отцям треба замислитись над питанням, чого потребує Україна сьогодні».

Мирослав Маринович погодився з твердженням, що у сучасних, непростих для Церкви умовах, кандидатура майбутнього єрарха мусить задовольнити всіх: Україну, світ, Ватикан, і додав, що ця людина має «бути дипломатом за своєю структурою душі: знати українську ситуацію, розуміти різні регіони України, різні конфесії та релігії».