Сьогоднішня «L'Osservatore Romano» зазначає, що аналізуючи проблеми, які переживає єдина європейська валюта, слід звернутися до історичного досвіду і згадати, що спроба уніфікації європейських валют в єдину вже проводилася з 1865 по 1926 роки. Саме в цей період, за ініціативою Франції , був створений Латинський валютний союз, в який входили також Бельгія, Італія, Швейцарія, пізніше приєдналися Іспанія і Греція, країни колишньої Габсбурзької Імперії, Сан-Маріно і навіть Фінляндія, хоча і була частиною Російської Імперії.

Суть союзу полягала у приведенні валют до єдиного біметалічного стандарту з фіксованими співвідношенням між кількістю срібла і золота в монетах. Угода була спрямована на досягнення уніфікації валют, однак у зв'язку із змінами в співвідношенні цін металів, політичною нестабільністю початку ХХ ст. і більш активним використанням паперових грошей вже до 20 р. ХХ ст. союз ослаб, а у 1927 р. формально розпався.

«Досвід Латинського валютного союзу показав, що не достатньо лише добре продуманого валютного об'єднання для того, щоб створити ефективну економіку – відзначає «L'Osservatore Romano». – Не достатньо, оскільки необхідно стандартизувати ринки праці, відповідне законодавство, податкову політику і систему виробництва . За словами ватиканського видання, це слід продумувати заздалегідь (або хоча б в той же самий час) з урахуванням етики та допомогою політичних рішень, які дозволять подолати індивідуалістичну логіку в досягненні спільних інтересів.

Відзначається, що приклад невдачі Латинського валютного союзу показує, що створення спільної ефективної економіки вимагає підтримки державних витрат за критеріями практичної ефективності, а не лише проголошеної, за допомогою заходів, здатних збільшувати приріст, гарантувати справедливий розподіл благ чи вводити різні податки на працю і капітал. «Необхідно надихатися цнотливою, а не спекулятивною версією сучасного капіталізму», - відзначає ватиканське видання.

За матеріалами radiovaticana.org