6 серпня за григоріанським календарем Церква відзначає празник Преображення Господнього. І саме цього дня 34 роки тому, 6 серпня 1978 року, в Кастель Ґандольфо поблизу Риму, де розташований літній апостольський палац, відійшов до Господа Слуга Божий Папа Павло VІ. Того дня була неділя і опівдні Святіший Отець Павло VІ мав помолитись з паломниками, зібраними в Кастель Ґандольфо, молитву «Ангел Господній», звернутись до них із словом. Слово до вірних уже було приготоване, а через хворобу Папа, хоч і дуже бажав, уже не зміг до них звернутись, а о 21:40 місцевого часу відійшов по вічну нагороду.

У річницю смерті цього великого Папи, якому випало завершити ІІ Ватиканський Собор та втілювати у життя його рішення, у ватиканській базиліці святого Петра буде відправлена Служба Божа, яку очолить кардинал Діоніджі Теттаманці, колишній архиєпископ-митрополит Мілану. Буде присутньою делегація з містечка Кончезіо, розташованого на півночі Італії, в регіоні Ломбардія, де 1897 року народився Джіованні Баттіста Монтіні, пізніший Папа Павло VІ. Слід згадати, що 1993 року в Римській дієцезії розпочався його беатифікаційний процес.

Слово Папи Павла VІ, приготоване на празник Преображення 1978 року, яке вірні уже не змогли почути з його уст, залишилось серед документів Папи і воно не втратило своєї актуальності навіть і після трьох десятиріч часу. Ось що написав Слуга Божий Папа Павло VІ:

«Преображення кидає сліпуче світло на наше щоденне життя і спрямовує нашу думку на безсмертну долю, на яку вказує ця подія. На горі Тавор Христос на мить відкриває блиск Своєї божественності і об’являється вибраним свідкам, Ким Він насправді є – Сином Божим, «відблиском слави Отця, образом Його істоти» (пор. Євр 1,3). Але, одночасно, Христос дозволяє побачити, що також і наша людська природа, яку Він прийняв задля нашого спасіння, задля того, що вона спасенна жертвою Його невідкличної любові, також призначена взяти участь у повноті життя, «у долі святих у світлі» (Кол 1,12). Це тіло, яке переображається перед очима вражених апостолів – це тіло Христа, нашого брата, але також і наше тіло, покликане до слави. Оте світло, яке його наповняє, буде також частиною і нашої спадщини та сяйва. Ми покликані стати учасниками цієї слави, бо «стали учасниками Божої природи» (ІІ Пт 1,4). На нас чекає незрівнянна доля, якщо виконаємо наше християнське покликання: якщо будемо жити, узгоджуючи слова та поведінку, чого вимагають наші хресні зобов’язання».

А на закінчення у слові, написаному 1978 року, і, на жаль, ніколи прилюдно не прочитаному, Папа Павло VІ писав: «Не можемо забути про тих, які задля особливих умов, в яких перебувають, не можуть дозволити собі заслуженого літнього відпочинку. Наприклад, безробітні, які не спроможні задовольнити дедалі зростаючі потреби своїх родин, бо не знаходять роботи, відповідної до їхнього приготування та обдарованості. Не можемо забути про голодуючих, кількість яких з кожним днем збільшується, і за всіх, хто не може гідно влаштуватись в економічному та суспільному житті. В усіх цих наміреннях помолімось до Марії, Матері дбайливої і уважної, щоб звернула на нас Свій люблячий погляд та огорнула материнським покровом».

Джерело: Радіо Ватикан