Сьогоднішня "L'Osservatore Romano" пише про польського католицького вченого, професора, вчителя фізики, математики і теології о. Міхала Хеллера. Своїми дослідженнями і вірою він свідчить про єдність науки і теології, які часто протиставляють один одному. На думку Хеллера, якого ватиканське видання називає "людиною-мостом", важливо відновити життєвий зв'язок між культурою науковою і церковною, і почати це від використання методів, розроблених сучасною наукою. Він вважає, що кожен дослідник є людиною релігійною, хоча можливо і не належить до жодної Церкви, бо завжди має справу з раціональністю природних явищ – а це реалії, які ставлять людину перед невідомим.

До того ж о. Хеллер, лауреат престижної Темплтоновської премії, через історичний аналіз взаємин між сучасною наукою і вірою, прийшов до висновку, що перша глибоко вкорінена в другій. На його думку, випадок з Галілеєм, про який часто говорять як про початок протистояння між цими двома сферами, насправді був обумовлений тим, що Церква підозріло ставилася до відкриттів і нових ідей у зв'язку з початком у XVI столітті Реформації.

Професор переконаний, що майбутні священнослужителі повинні бути добре підготовлені в науковому значенні, але сьогодні цього немає через домінування гуманітарного ухилу в філософії, а також того, що після II Ватиканського Собору поширилася думка, що священики повинні переважно займатися пастирською діяльністю. "Проте також і священики-вчені займаються душпастирством, бо мають здатність спілкуватися з ученими, користуючись їхньою мовою, і таким чином встановлювати з ними діалог", – каже о. Міхал Хеллер.

Він автор близько 30 книг і 400 статей присвячених теорії відносності, квантової механіки, космології, філософії та історії науки, геометричним методам в релятивістській фізиці. Одне з питань, якими займався Хеллер, звучить так: "Чи потрібна Всесвіту причина?".

За матеріалами:  radiovaticana.org