Достойні  та любі молільники, дуже гарно, що ми часто приходимо у церкву, щоби помолитися й стати учасниками святих Тайн. Сьогодні, як звичайно, певні особи прийшли тому, що вони приходять кожного дня або кілька разів у тижні, інших, зібрало невелике церковне свято: собор святих дванадцяти Апостолів; а певна кількість вірних прийшла тому, щоб бути учасниками священицьких свячень рідного та близького Сергія Білоконя. Свято собору 12-тьох Апостолів установлено давно, хоч відомо, що протягом року їх вшановується кожного зокрема. Бажання Церкви зібрати усіх разом, щоб вказати, яку велику місію віри вчинили учні Христові, бо передали її наступним поколінням і вона триває до цього часу та ворота пекла ніколи не подолають того, що оснував Син Божий. В Царгороді Костянтин Великий збудував церкву в честь святих Апостолів, де спочило його тіло.

Позаду нас уже більше як пів року 2012-го. Можливо, половина року багатьом із нас, порівнюється із половиною нашого життя, а для інших – мабуть, більше як половина пройденого земного шляху. Час швидко спливає. Ми зближаємося до вічності з різними духовними здобутками, тому що не порахуються людям матеріальні статки, як нагорода, бо для багатьох прибутки – кривда інших. Вартує часто думати про вічність, про нагороду та про Божий суд. Люди звикли віддаляти від себе такі мислі, не думати про відповідальність за своє життя, але це не рятує й не затирає відвічальності. Чуємо по радіо та у телевізії про збір урожаю зернових цього року. Здебільшого стверджують, що він буде меншим, інші потішають, що - вистарчаючим і підвищення цін на хліб та мучні продукти не передбачається? Людям важливо знати і глядіти на свої матеріальні спроможності, на потребу хліба та продуктів харчування, щоб вижити. А ось, про духовні вартості, про зустріч у другом світі з Богом та відповідальність за прожитий шлях на землі, - мало осіб думає. А ми повинні готуватися дуже ретельно до життя у вічності, яку нам приготував Господь. Від нас залежить щастя або його втрата. Усі бажаємо бути щасливими уже тут на землі, що дуже трудно вдається, бо всюди існують кривди та несправедливості. А Бог - справедливий, милосердний та добрий, який уможливлює усім людям спасіння. Він послав нам свого Сина, який помер на хресті, щоб ми були спасенні та здобули небо. Багато людей у це не вірять? Але від їхньої віри чи невіри вічність не зміниться й нагорода чи покарання не будуть відкликані!  Автор псалмів навчає: «Краса і велич його діло, правда його стоїть повіки» (Пс 111,3). Господь Бог дбає за свій народ, він пам’ятає про свій люд! Потягом історії людства Господь присилав на землю патріархів і пророків, суддів  і царів, священиків, левітів та апостолів тощо, щоби людей навчали та напоумляли, вказували праведний і правильний шлях до щасливої вічності. І до цього часу Бог посилає нам священиків, які моляться й трудяться щиро у Христовій Церкві.  Ми повинні дякувати Господу за його прихильність та велике милосердя, що «не залишає нас сиротами». Завдання священика – надзвичайне, його місія сягає Бога та вічності! Колись священики обносили ковчег Господній навколо міста Єрихону та сім із них сурмили в сурми з баранячого рогу так, що впали мури міста й сини Ізраїлю захопили легко його мешканців (пор. І. Н. 6,12-21). Сьогодні священики не сурмлять, лише проповідують слово Боже й закликають людей до покаяння, щоб звільнити людей від гріхів, стін, які відділяють людей від Бога. І грішні мури падають, бо хто щиро кається, Господь завжди прощає! Тут не грає ролі товщина стін, тобто, кількість та важкість гріхів, велику   роль  відіграє щире  розкаяння та милосердя Боже. Цього  упевнюється   кожна особа, яка зближається до святої тайни Покаяння, відчуваючи після неї легкість духа та мирний стан сумління. Господь піклується завжди своїм народом,  вказує як необхідно жити та очищуватися від провин. У давнину Господь звернувся до пророка з такими словами, вказуючи: «Це те місце, де священики варитимуть жертву за гріх і жертву за переступ, де пектимуть офіру… щоб освячувати людей» (Єз 46,20). Ісус Христос став жертвою за гріхи усіх людей і тепер не потрібно нічого варити ані пекти; необхідно піти до священика й показатися зі своїми гріхами, виявивши йому грішні рани, а Господь ласкаво простить усі злочини.

Достойний священику, слуго Христа, маєш велику владу, бо в ім’я Христа чиниш людину в один момент праведною, гідною вічної нагороди та вічного щастя у небі. Такої влади на землі немає жодна інша людина, крім священика! Навіть ангели не володіють такими дарами. У цьому значенні, ти, сповідальнику Бога, вищий за ангелів! Дорожи, любий священику, своїм духовним станом. Пильнуй своєї душі, постав високі молитовні мури, щоб ворог не проник у твоє нутро та не нищив тебе. «… Каже Господь сил до вас, священики, що моє ім’я зневажаєте й питаєте: Чим зневажаємо ми твоє ім’я?» (Мал 1,6). Хай такі слова Бога ніколи не торкаються тебе. Нечистий не б’є і не стріляє, лише спонукує людину до злодіяння, завертаючи негідні речі у привабливу обгортку. Священику любий, допомагай вірним викривати зло у їхніх серцях, щоб засоромити нечисту силу і ставати людям на чистий шлях життя, що провадить до вічного щастя. Віддаю тебе в опіку Божої Матері та твого ангела. Закликаю рідних та знайомих до молитви за священиків, а особливо, сьогодні поставленого Божого слугу у священство. Хай Господь благословить тебе силою духу, обдаровує духовною благодаттю та добрим здоров’ям!

+ Ігор

Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ

13.07 2012 р.Б. Архикатедральний храм св. Юрія

Джерело: www.ugcc.lviv.ua