Слово Архиєпископа і Митрополита Львівського
на 4-ту неділю по зісланні Святого Духа. Всіх Святих українського народу
Рм 6,18-23; Мт 8,5-13.

Преподобні, всечесні отці та сестри,
Любі та милі богомольці,

маємо велику радість з того, що можемо прославляти Бога у наших церквах, стаючи спільно до молитви, особливо, у неділі та свята. Господа, можна й необхідно славити у різний спосіб, але збиратися у церквах на моління, у побудованих святинях бажав сам всемогутній Бог (пор. Вих 36,4-35). Згодом Господь похвалив думку царя Давида «збудувати храм імені Господа, Бога Ізраїлю». А цар Соломон довершив задум свого батька, побудувавши славну святиню для приношення жертв Богові, для молитви та виконання приписаних Богом обрядів. Господь покликав для цього відповідних осіб, вказав спеціально через пророка Мойсея, навіть, як повинна виглядати службова одежа й святі ризи для священика Арона, слуги святині (пор. Вих 39,1-31). Ми стоїмо у святині, що побудована у нашому місті, яка колись служила інших людям, які мешкали у нашому Львові, прославляючи Господа. На даний час згаданий храм під назвою Матері Божої Неустанної Помочі посідає громада УГКЦ. І це - справедливо, бо по більшій мірі, ці святині будувалися коштом, колись поневоленого нашого народу. Дякуємо Богові, що ці будівлі більше не служать складами та сховищами, а оздоблені й відновлені приймають священиків та мирян, які славлять Господа. Згадую це тому, бо 20 років назад ця невелика церква була передана нашій громаді, де тепер приноситься щоденно безкровна жертва хліба та вина, Тіла й Крові Господньої. Започаткував служіння у цій церкві світлої пам’яті отець Михайло Винницький, редемпторист, а ченці цього згромадження поширюють набожність до Матері Божої Неустанної Помочі. Минулої неділі латинська Церква святкувала це свято. Поважаючи редемптористів, їхнє служіння та посвяту, ми також вирішили згадати про суто їхнє внутрішнє свято. Хоч усі любимо Матір Божу, маємо такі ікони у наших помешканнях, молимося перед ними, тому це не буде порушенням припису нашої Церкви.

Було згадано про назву цієї церкви, яка присвячена МБНП, тому доречно буде пояснити це на основі ікони. Більшість віруючих достатньо знають про ікону МБНП, моляться перед нею й отримують різні ласки від нашої небесної Матері, Марії. Не буду  застановлятися над історією цієї ікони, лише коротко пригадаю про символи зображені на цій іконі. Значення ікон полягає в тому, щоб вони спонукали молільників до глибшого  духовного життя, до наслідування тієї особи, хто зображені на них. Ікона катехизує, навчає  тих, хто пильно вдивляються у неї. Ікони ніби відчиняють для християн двері у вічність, до неба, до Бога. У згаданій іконі біля голови Матері Божої написані букви, які означають, що Марія є Мати Божа. Цей похвальний титул означає, що у неї є велике завдання: народити Христа і представити його світові. Інші букви, розміщені біля голови малого Ісуса, що на руках у Марії, означають - Ісус Христос. На іконі представлені знаряддя мук Спасителя; саме дитя занепокоєне, боїться; обличчя Марії, також, сумне, тому що усе скероване на спасіння світу, що відбудеться через муки і смерть на хресті її Сина. Погляд Марії проходить мимо глядача, так годиться тим, хто живе в іншому вимірі. Сам її погляд свідчить про спокій та гідність особи. Великі очі означають духовний вимір, що оглядали спасіння Бога та велич його діл. Очі Марії закликають любити Сина Божого. Погляд Марії, що скерований на зовні до глядачів, великі та глибокі очі, пробуджують любов до Христа та запевнюють материнську підтримку тим, хто знайдеться під хрестом. Обличчя Марії покрите сумною рівновагою, яке відбиває глибоке роздумування у її серці про муки й терпіння Спасителя. Уста, ніс й чоло – знаки духовної глибини, зібраного розважання, доброти. Вузькі вуста свідчать про духовний вимір, що позбавляє тілесного потягу. За твердження св. Кирила Олександрійського, вони свідчить про те, що «тіло не потребує уже до життя земської поживи, бо сталося духовною подобою». Вузький і довгий ніс виражає шляхетне походження. Високе чоло приймає силу Святого Духа і мудрості, зв’язаної з любов’ю.

Обличчя Христа має вираз дорослої особи, а не дитини. Це означає, що він -  Вічний. Ангели сповіщають волю Отця, місію, яку повинен виконати Ісус. Показані знаряддя мук ударяють його. Ангели милосердним та повним пошани способом показують Ісусові співчуття. Але вони, також представляють виразні символи тріумфу – перемоги, тому через них довершено спасіння людства. Ісус зляканий, приймає пропозицію Отця, але стискає руку Марії, шукаючи в неї допомоги. Грубіша шия Ісуса представляє повноту Святого Духа, що довершує спасіння людей. Його погляд скерований вгору, до Отця, звідки приходить послання.

Права нога, з якої спадає сандалик, перехрещена з лівою і цей символ перейшов різні пояснення. Хтось пояснював це, як знак тривоги дитяти Ісус перед муками, який спочиває на руках у матері. Інші - оголену п’яту представляли, як знак, що зітре голову змія (пор. Бут 3,15). У давнину був звичай віддавати правий сандал на знак складеної угоди, бо ще не існувало підписів. Ісус приймає спасенну волю Отця і віддає правий сандал – символ згоди. Син Божий взяв на себе наші гріхи й показав нам просту стежку правою стопою своїх Заповідей. Ремінець, що не дозволяє впасти взуттю на землю, означає милосердя Бога над грішником, який очікує його навернення.

Права рука Марії вказує на Сина: він – Дорога, тому і називається Одигітрія – ця, що вказує Дорогу, Проводирка. Вона вказує на Сина, який є уособленням дороги, яка провадить до спасіння. Потрібно триматися Христа, прибігати до нього, приймати його волю, каятися за свої прогрішення, зростати у любові й так осягнути вічне спасіння.

На одежі Марії зображені три зірки: одна на чолі, а дві на раменах. Восьмикутна зірка, що розміщена на чолі Марії символізує материнство. Можна говорити, що символізує промінь сонця, руку Отця, що благословить згори або голубку, що прибуває у золотому світлі. Дві інші зорі, а разом три, дехто пояснював як Пресвяту Трійцю, але традиція вбачає у цих двох зорях символ дівоцтва Марії - перед і в часі народження нею Христа. Зоря у вигляді хреста, символізує також, участь Марії у ділі спасіння. Ось, таке коротке пояснення про ікону Матері Божої Неустанної Помочі.

Додам ще коротеньке пояснення кольорів, що використані на цій іконі, бо вони несуть зі собою теж, певні символи. Синій, зелений і червоний – це кольори, що виражають царську гідність особи. Лише особи царського походження могли носити такого кольору вбрання. Ікони, виконані у візантійському обряді, ніколи не зображають Марії без Ісуса, адже саме Господь є центральним пунктом нашої віри. Ісус теж одягнений в царські шати. Тільки цар мав право носити туніку зеленого кольору, червоний пояс і золотий плащ, котрий ми бачимо на іконі.

Для повноти сьогоднішньої неділі необхідно згадати про усіх Святих нашого народу, бо якраз сьогодні наша Церква вшановує їх пам'ять. Не буду уже довше цього разу затримуватися над детальнішим поясненням цього, лише згадаю про наших нових мучеників, яких блаженний Іван-Павло II-гий проголосив блаженними у 2001 році. Ми пам’ятаємо про наших святих Бориса і Гліба, Антонія і Теодозія, Володимира та Ольгу, і великого нашого сподвижника святого священомученика Йосафата. А скільки інших померли на нашій землі як ті, хто був прогнаний з Риму, як наприклад Папа Климентій. Цісар Траян вислав св. Климента до Херсонесу  в Криму, місцевості, яка називається Інкерман. Тут було заслано багато християн, а потім ще св. Климент  охрестив сотні, які навернулися до правдивого Бога. Це був 101 рік. Збагнімо, що з давніх-давен основувалося християнство на наших землях! А сьогодні ми згадуємо, зокрема про тих, кого Церква не проголосила блаженними та святими. Їх мільйони, що осягнули вічне щасливе життя. Це наші пращурі, прабатьки, дідусі та бабусі, батьки та матері, брати і сестри, які осягнули уже вічне щастя у небі. Згадаймо, що наш народ розсіяний по світі, який поніс зі собою віру в Бога у Австралію та Канаду, Бразилію, Аргентину і США, в Африку та Парагвай, у Великобританію та інші країни Європи. Всюди, де знайшлися наші християни-українці, вони несли і несуть Бога у своєму серці в різні куточки землі. Хай слава усім нашим Святим буде вічна та благословенна! Усі Святі української землі, моліться до Господа, щоб ми спаслися та стали учасниками вічної радості у небі!

+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ

1 липня 2012 р.Б. Храм Матері Божої Неустанної Помочі, м. Львів

Джерело: www.ugcc.lviv.ua