//

Відбулася проща духовенства і вірних Львівської Митрополії до с. Страдч

«Такий простий чоловік, звичайна людина, але який дорогоцінний рубін віри, гірський кристал, мирянин з великої букви, мученик святої Церкви, лицар нашого народу»
Митрополит Львівський УГКЦ про бл. Володимира Прийму

 

Понад 6 тисяч вірних Львівської митрополії УГКЦ, в рамках святкування Дня мирянина, 26 червня 2012 року взяли участь у прощі до відпустового місця у с. Страдч, Яворівського району Львівської області.
Проща розпочалася від с. Ямельня. Вірні пішою ходою вирушили у «Бірок», місце де загинули Блаженні о. Микола Конрад і блаженний дяк Володимир Прийма, а після Молебню біля могили мучеників, п. Зенон Боровець доцент Національного університету «Львівська політехніка» розповів присутнім про ревне священиче служіння і мирянську відданість.

 

Відтак у підніжжя Страдецької гори Високопреосвященний Владика Ігор, Архиєпископ і митрополит Львівський очолив Божественну Літургію, якому співслужили Преосвященний владика Михаїл, єпарх Сокальсько-Жовківський, а також духовенство Львівської архиєпархії, Стрийської, Самбірсько-Дрогобицької та Сокальсько-Жовківської єпархій.

 

«Блаженний Володимир інтереси Церкви та любов до ближнього поставив вище від особистих справ, а навіть, вище свого життя, – сказав владика Ігор під час проповіді. - Такий простий чоловік, звичайна людина, але який дорогоцінний рубін віри, гірський кристал, мирянин з великої букви, мученик святої Церкви, лицар нашого народу. Його героїзм проявився у простому та покірному служінні Богу, у вірності святій Церкві, а тим самим він заслужив собі на мученицьку смерть. Це - не покарання, це – заслуга ».

 

«Сьогодні блаженний Володимир є видимим образом того, як ми маємо шанувати Святі Тайни, а особливо Сповіді, Євхаристії і Священства, як він показав нам останніми митями свого життя», сказав Парох храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Страдч о. Івана Колтун. Настоятель подякував усім присутнім за те віддане паломництво до с. Страдч, яке відбувається в такому масштабному вимірі уже сьомий рік поспіль.

 

Завдяки старанням о. Івана вірні під час прощі мали можливість вперше діткнутися до мощей бл. Володимира Прийми, мощі якого виставлені для молитовного почитання у храмі Успіння Пресвятої Богородиці с. Страдч.

 

На завершення паломництва усі присутні отримали Архиєрейське благословення.

 

Прес-служба Львівської архиєпархії

Слово Архиєпископа і Митрополита Львівського
з нагоди Прощі до с Страдч в рамках святкування Дня мирянина

Рм 10,11-11,2; Мт 11,16-20.

 

Преосвященний владико Михаїле,
Всесвітлі, всечесні, преподобні отці, сестри і брати,
Достойні та любі миряни,

 

дуже дякую усім вам за те, що ви прибули на цю прощу, яку ми традиційно проводимо кожного року! Її ми присвячуємо мирянам, людям, що становлять основу нашої Церкви, а заодно, з великою пошаною та любов’ю згадуємо про блаженного Володимира Прийму, мученика цього села. Блаженні праведники, які перенеслися до вічності, служать для нас могутнім заступництвом перед Богом, а також, превеликим прикладом вірного християнського життя. Блаженний Володимир, як уродженець та страдник цього села, яке входить у склад нашої архієпархії та митрополії, благає у Господа духовних дарів не тільки для своєї рідні, він - оборонець наших мирян та світоч митрополії. Книга Мудрості говорить: «А праведник, хоч і вмре передчасно, знайде спокій» (Муд 4,7). Цей угодник помер у молодому віці, бо досягав тільки 35-го року життя. Був доброго характеру і людина міцної віри. Коли священику Миколі Конраду, тепер теж блаженному, потрібно було нести духовну допомогу хворій жінці, блаженний Володимир не залишився збоку, а радо товаришував отцеві до хворої. Повертаючись назад їх наздогнали енкавеесівці і з брудними лайками штовхали в сторону лісу, де обох розстріляли. Блаженний Володимир вмів приймати правильні рішення, показав велику любов до ближнього, бо і священика не залишив самого, і хвору відвідав. Цей муж став свідком слів Ісуса Христа: «Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди … та коли викинуть, як безчесне, ваше ім’я Сина Чоловічого ради» (Лк 6,22). Його зненавиділи за те, що він непорушно тримався віри своїх батьків, був греко-католиком не на словах, а на ділі, служив Богу та проявляв любов до ближніх. Учитель Церкви навчає: «… мучеництво є і це, коли людина взагалі зберігає ради Христа що-небудь таке, чим може викликати на себе смерть» (св, Ів. Золот., «Проти юдеїв VIII» п.7). Живі свідки, ті, хто пам’ятали його, відзивалися про Володимира, як про «гідну, чесну та справедливу людину». Він міг здогадуватися, що у військовий час може легко стати здобиччю ненависних людей, але його це не лякало, бо волів радше свідчити любов й до священика, якого не хотів залишити самого. Це – гідний приклад кожній християнській душі, яка бажає навертатися до Бога та свідчити любов до ближніх. Його любов сягнула високо, бо зі свого серця прощав ворогам, які провадили його на смерть. Молився і прощав, а так чинив це тому, бо пам’ятав на слова Ісуса Христа, повторюючи за своїм Спасителем: «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять» (Лк 23,34). Це надзвичайно геройський вчинок: любити ворогів! Він не лаяв їх, не пручався, не бажав зла тим, хто за мить мали його зі священиком розстріляти, позбавити життя! А був молодим і бажав жити, посідав молоду дружину, бо ще не минуло десять років, як одружився. Інтереси Церкви та любов до ближнього поставив вище від особистих справ, а навіть, вище свого життя. Не втратив, блаженний Володимир, цього скарбу, який дарував йому Господь: «… скінчив біг – віру зберіг» (2Тм 4,7). Осягнув вінець нагороди мученика, який  приготував йому Господь. Отримав більше, як втратив. Втратив життя тіла, а отримав відразу вічну духовну радість в Господі. Показав досконалу любов. Не злякався дула автомата та куль, що прошили його великодушне тіло. Вписався у слова, що їх залишив для нас Син Божий: «Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів життя віддає» (Ів 15,13). Не помер встановленим природним життям, бо,  навіть ворогів старався вчинити своїми друзями! Показав також, велику любов до своїх односельчан, бо дуже радо подався зі священиком до хворої жінки, яка потребувала святої Сповіді та святого Причастя.

 

Достойні сестри і брати, любі богомольці, дорогі прочани та вірні миряни села Страдч, радіймо тим, що маємо великого Покровителя перед Богом, який постійно прославляє Господа та благає його за спасіння наших душ, за добру долю нашої Церкви та українського народу. Такий простий чоловік, звичайна людина, але який дорогоцінний рубін віри, гірський кристал, мирянин з великої букви, мученик святої Церкви, лицар нашого народу. Його героїзм проявився у простому та покірному служінні Богу, у вірності святій Церкві, а тим самим він заслужив собі на мученицьку смерть. Це - не покарання, це – заслуга, бо: «Жертва від праведного мужа приємна, спомин про неї не забувається» (Сир 35,6). А тут йдеться не про жертву із птиць чи ягнят, блаженний святець поклав на престол Всевишнього своє життя, проливаючи кров. Не знаємо, можливо його спочатку енкавеесівці відштовхували, відділяли від священика, але страдник не бажав залишити духовного отця на самоті із ворожо наставленими військовими.? Він – безстрашний муж святої Церкви, приготовлений на все! Про такого, відданого Богові, якого, «вороги не загасили його слави», скажемо словами святого: «… називаю тіла святих джерелами, і коренями, і миром духовним» (св. Ів. Золот., «Похвала св. о. Євстахію, арх. Антіохії великої). А джерелом, корінням і миром Учитель Церкви назвав їх тому, що джерела проливають багато води, творять довгі ріки. Коріння скрите у землі, не для себе, але утримує великі дерева, виноградну лозу тощо. А миро, хоч часто лежить закрите у шафі, його запах поширюється по кімнаті, на вулиці, площі й ті, хто проходять чують доброту ароматів (див. там же «Похвала св. о. Євстахію…»). Значить слава і дія страждальця не закривається у ньому самому, лише поширюється поміж людьми. І про мощі святців, також про їхні реліквії, просять нас особи з-за кордону. Бажають посідати щось від тих, хто поклав своє життя з любові до Бога та ближніх. До таких належить він: блаженний Володимир Прийма. Блаженний Володимире, просимо тебе про заступництво перед Богом за мирян нашої митрополії. Виблагай їм духа любові та жертви, простоти й покори, смирення та лагідності, щоб зростали у святості та правді! Мати Божа, Маріє, допоможи нам гідно верстати дорогу духовного життя!


+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ

 

26 червня 2012 р.Б. с. Страдч Яворівського району Львівської області