//

Напади на Церкву добрі для Її здоров’я

Тим, які хоча б трішки пам’ятають часи Підпілля Церкви в Україні, зовсім не здаватиметься дивною ситуація, коли напади на Церкви, ущемлення прав вірних, переслідування лише скріплюють Її. Єдина з усіх християнських конфесій – Католицька Церква – ніколи не втішалася повною свободою від утисків і переслідувань. Якщо Її толерували в одних краях, чи підтримували в інших, то деінде Вона зазнавала переслідувань і гонінь. Цікавий факт. Але саме на Католицькій Церкві здійснилися і безперестанку здійснюються слова Христові: «Переслідували мене – переслідуватимуть і вас». (Ів. 15, 20). Жодна з конфесій не може примінити на себе ці слова в минулому і в теперішньому часі. Жодна. Окрім Католицької Церкви.

 

І що цікаво. Ось уже майже дві тисячі років ті, які Католицьку Церкву ненавидять, ніяк не можуть збагнути одного простого правила: що більше Церкву переслідують, що більше на Неї тиснуть – то Вона сильніша. Дивна річ. Але якби, боронь Боже, на Церкву перестали тиснути, перестали на Неї нападати, перестали Її переслідувати, перестали б Їй пакостити, Вона би точно опинилась у великій кризі, якої не було з моменту Її заснування Божественним Спасителем.

 

Так і відчайдушна спроба розкрутити скандал довкола викрадених приватних папських документів не вродила серйозним плодом віровідступництва в католицькому світі. Щобільше, якраз навпаки, у Вселенській Спільноті Католицької Церкви починає підійматися хвиля підтримки Святішого Отця. Так Лицарі Колумба  не лише самі моляться за Папу, вони закликають католиків до глобального нового молитовного хрестового походу за Папу. В затруєній ліберальною теологією Німеччині  розпочали акцію «Deutschland pro Papa» – Німеччина за Папу. І це, будемо сподіватися, тільки початок загальнокатолицької підтримки Христовому Наміснику.

 

Антипапська пропаганда ЗМІ в католиків може викликати тільки щире співчуття до журналістської ненависті до Католицької Церкви, яка закриває «об’єктивним» журналістам очі та вуха на реальні послання Папи, але розбурхує фантазію, щоб дивовижно тлумачити і висмоктувати з пальця «скандальну» інформацію про Ватикан. І це особливо чітко видно в ситуації з останнім ватиканським скандалом. Кардинал Анджело Содано, декан Колегії кардиналів і колишній Держсекретар Ватикану, зазначив, що поведінка у цій ситуації ЗМІ є свідомою деформацією інформації про Церкву.

 

Цікаво, що світові ЗМІ, чомусь не помітили бунт американських католиків проти реформи системи охорони здоров’я у США. Вони просто проігнорували акції протесту у сто тридцять одному американському місті. Даремно ви шукатимете повідомлення про це на сторінках світських світових медіа гігантів, там про це жодного слова. Хіба що християнські ЗМІ повідомили про ці акції. Не тому, що вони були малочисельними, а тому, що це не були заходи проти ущемлення «прав» гомосексуалістів чи «права» на аборти, чи проти війни в Іраку.

 

Четверта влада – ЗМІ – як й інші гілки влади, чітко зрозуміла, як потрібно маніпулювати людьми, щоб привернути їхню увагу до себе – не правдивою інформацією, а скандалами. Але так, як і кожна влада, яка не є опертою на Божих законах, і четверта влада розбещує. Оскільки ЗМІ мають майже необмежені можливості впливати на маси і формувати їхні смаки, вподобання і переконання, водночас практично не несуть жодної відповідальності за свої дії, хіба що нарвуться на грубий гаманець чи волохату руку, то вони, як четверта влада, стають усе дедалі розбещенішими і безвідповідальнішими. ЗМІ усе більше жовтіють, червоніють та рожевіють. Реальних, правдивих, непродажних, незаангажованих журналістів щораз менше.

 

Єдиним острівцем у цьому морі тотальної безвідповідальності є ті журналісти і ЗМІ, які усе ще не втратили основних моральних вартостей.

 

Але саме атаки ЗМІ на Церкву дають змогу католикам зробити рішення, яке їх ставить твердіше у Церкві, або цілковито відриває від Спільноти Христової. Фактично напади ЗМІ – це великий дар для усієї Церкви. Бо вони радикалізують ситуацію віри, ставлячи католика перед вибором: залишитися вірним Христові та Його Церкві, чи цілковито стати на сторону світу і князя світу цього. Хоча, в принципі, більшість католиків свій вибір уже зробила давно. І подальші кроки, вчинки, обставини тільки цей вибір утверджують. Тих, що хитаються, усе менше. Як завжди, Святе Письмо має рацію: «Неправедний хай ще неправду чинить, і скверний нехай ще скверниться, і праведний ще творить правду, і святий ще освячується» (Одк. 22, 11).

 

о.Орест-Дмитро Вільчинський