//

Хрест спасіння - то ангельські крила, на яких душа злітає до Неба

«Людина є єдиним у світі сотворінням, яке постійно шукає свого місця – і замолоду, і в старості», – о. Василь Рак на зустрічі заробітчан в Івано-Франківську


У духовній порадні Молодіжного християнського центру ім. святого Івана Боска УГКЦ міста Івано-Франківська, 11 березня відбулася чергова молитовна зустріч «Хрест спасіння» за участю колишніх і теперішніх заробітчан, їхніх родин, парохіян каплиці Христа Чоловіколюбця та всіх охочих, зініційована референтурою у справах мігрантів Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ та спільнотою колишніх заробітчан Італії «Пієта» міста Івано-Франківська, – про що повідомив п. Ігор Лазоришин, учасник зустрічі.


Після Святої Літургії, яку відслужив о. Ігор Пелехатий у співслужінні з о. Василем Слободою, гості почули катехитичні науки вікарія капеланської служби Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ, о. Василя Рака та розважили над темою «Мігрантство: спосіб виживання, свідома жертва чи втеча?».


Звертаючись до матерів-зарабітчанок, о. Василь, колишній духовний опікун українців греко-католиків в італійському місті Помпеї, назвав їх благородними, за їхню відвагу у свій час рятувати родину, «бо взяти на себе гріх інших і понести той тягар може далеко не кожен, а тільки відважна людина». Про те, чи трудова міграція – це добре, чи зле, за словами священика, судити важко. «Але добре було б задуматися, чому свого часу стільки людей покинули свою землю?», – запитує священик.


Повертаючись до теми хреста зауважує, що «чомусь наш хрест такий, що ми не знаходимо для себе місця в Україні» і додає, що «людина є єдиним у світі сотворінням, яке постійно шукає свого місця – і замолоду, і в старості». Він говорить, що під  явищем заробітчанства лежить щось глибше, аніж просто матеріальна потреба. Це – потреба Духа. Ці пошуки розглядає у двох площинах: як людський дефект і як людську досконалість.

«Досконалість у тому, – на думку священика, – що людина, на відміну від інших сотворінь, є динамічним єством, створена на подобу Божу, мусить постійно розвиватися, а Господь є безмежним, тож і людські потреби також є безмежними». Недоліком називає процес цього шукання тут, на землі. «Таке земне шукання чогось такого, щоб наситило людського духа і серце, стає стражданням, приреченням для людини – Хрестом. Це дуже важка ноша у дорозі до Бога», – говорить священик, звертаючи, водночас, увагу на те, що «людина не знає своїх можливостей чи меж – хоче бути всюди, мати все, знати все, вміти все і могти робити все». Цей стан він називає дефектом духа і, як вихід, вказує  на стан покори, яка, за його словами, «вміщує стрижень нашого людського єства у властиве йому місце – Бога. Так людина стається тим, ким хоче бути».


У часі духовної порадні велася відверта бесіда про шляхи духовної, родинної і суспільної реабілітації колишніх мігрантів, на чому акцентували свою увагу о. Ігор Пелехатий, о. Василь Рак, о. Василь Слобода, представники спільноти колишніх заробітчан «Пієта» міста Івано-Франківська. Велася мова також про психологічні травми, спричинені наслідками заробітчанства, і потребу лікування та реабілітації, про що говорив лікар-психотерапевт, Анатолій Файфрич.


Нагадаємо, що перші духовні порадні в Україні, як один із шляхів складного процесу реінтеграції колишніх трудових мігрантів у суспільне життя, з ініціативи Пасторально-місійного відділу УГКЦ запроваджені у лютому цього року  в Івано-Франківській, Львівській архиєпархіях УГКЦ та м. Києві.

Іванна Рижан
Більше на сайті: http://palomnyk.at.ua/