Відповідаючи про запитання щодо статевого виховання молоді, Блаженніший Святослав Шевчук на зустрічі з молоддю Тернополя зауважив, що він був одним із тих, хто розпрацьовував програму статевого виховання, яку має УГКЦ і яка називається «Тіло – храм Святого Духа».

«Причиною, чому ми це почали робити, – поділився Блаженніший, – було те, що в українських школах почали насаджувати різні програми статевого виховання, які нам пхає ЄС. Згідно з цими програмами статеве виховання полягало, в принципі, у тому, щоб навчити дітей, як отримати максимум задоволення з мінімумом відповідальності. Включно з тим, що там навіть були практичні заняття».

Глава УГКЦ зазначив, що Церкві закидали, що вона лише критикує і нарікає. Після опрацювання різноманітних програм статевого виховання, що існують у світі, стало зрозуміло, що жодна з них не підходить для української культури, до нашого середовища. «Ми щось своє мусили створити. І створили ось таку програму «Тіло – храм Святого Духа».

Розповідаючи про цю програму, Блаженніший наголосив, що це є програма виховання до любові. Необхідно виховати, навчити людину, молоду особу любити. А тоді інтегрувати усе питання статевості у контекст міжособового стосунку любові. Бо всі проблеми статевості починаються з того, що статевість виймається з отого міжособового стосунку любові, стає не кимось, а чимось, чим можна торгувати, «як булочкою на перехресті». І це тоді завдає великої шкоди.

Відповідно до даної програми, що вже впроваджується у храмах, статеве виховання починається з дошкільного віку. «З дошкільного віку треба виховувати людину, щоб вона вміла любити. І таким чином питання СВ охоплює тоді усю особу, бо там ідеться не лише про статевість особи, але про особу. Ми говоримо про так звану «сексуальну інтеграцію», в позитивному сенсі того слова. Треба інтегрувати той вимір життя особи. Один мій професор говорив, – пригадав Блаженніший, – що не можна закохатися у мушку на носі дівчини. Треба в особу закохуватися, а не в частинку її тіла».

Також Глава УГКЦ наголосив на тому, що дуже важливу роль у статевому вихованні молоді відіграють батьки: «Згідно вчення Церкви ми не можемо цілковито забрати питання виховання, зокрема статевого, з родини. Бо є певні теми, на які не повинні говорити ні катехит, ні вчитель, ні священик, але повинні говорити тато і мама. Чому? Тому, що згідно природнього права батьки мають право виховувати своїх дітей».

Радянська система виховання, зауважив Блаженніший, усувала батьків від виховання. І сьогодні часто батьки самоусунуті, кажуть: «Ну, про це нехай тобі у церкві скажуть» або «Ну, про це нехай тебе школа навчить». Тому ця програма статевого виховання залучає також батьків, як дуже важливих учасників того виховання, які повинні в дуже кваліфікований спосіб – і Церква мусить допомогти батькам це робити – виконати цей батьківський і материнський обов’язок.