Слово Архиєпископа і Митрополита Львівського
на 1-шу неділю Великого Посту

Євр11,24-26,32-12,2 Ів 1,43-51.

Пройшов перший тиждень Великого посту, очевидно, що минається швидко і наше життя на землі. Але воно міряється для нас, землян, поки що часом і тому ми звертаємо увагу на кожен відрізок історії, що пов’язана з нами. Люди по-різному стараються верстати свої земські шляхи життя, теж, християни не однаково провадять релігійні практики. Багато людей байдуже і не серйозно ставляться до духовного стану своєї душі, інші стараються про ретельність та щиро виконують свої христянські обов’язки. Звичайно, що людина помиляється, і праведник падає в різні провини, але є спосіб, щоб рятувати себе через щире покаяння у тайні Сповіді, привертати свою душу на дорогу Заповідей Божих. Існує певна категорія людей, які оправдуються способом життя тих, що часто ходять у церкву, мовляв, вони причащаються, але приходять у домівку і чинять скандали чи по-іншому поступають негідно. Можливо й так! Може так ставатися, але потрібно пам’ятати, що такі особи мають право і прибігають до каяття, перепрошують Господа й він прощає їм, мимо їхньої непобожної вдачі та способу дії. Дехто мовить, що не піде сповідатися, бо знову впаде у гріх, але такі люди судять своїми мірками, - тому що вони не можуть простити, коли їх хтось раз і другий знову образив. Господь натомість, має безмежне милосердя, він простив розбійникові дуже легко, який на хресті звернувся до нього, щоб згадав про нього у своєму Царстві. А Христос відповів йому на таку простоту й щирість, що той ще цього самого дня буде з ним в раю (пор. Лк 23,42-43). Апостол Петро вагався чи з другого боку уважав за подвиг простити ближньому до семи разів, а Господь застидив його та повідомив, щоб прощати сімдесят разів по сім, тобто, завжди, як тільки кривдник просить о прощення (пор. Мт 18,21-22). Бог терпеливий й очікує на покаяння та зміну життя людини. Пророк навчає: «Може, їхня молитва буде угодна Господові, і кожен відвернеться від своєї лихої дороги, бо великий той гнів і те обурення, якими Господь погрожує цьому народові» (Єр 36,7). Наш Творець очікує молитви від грішників, але не для того, що йому бракує її. Ні! Господь бажає, щоб допомогти людині через її просьбу, яку вона засилає до нього; а люди своїми молитвами й проханнями, постами чи навіть  великими милостинями не змінять Бога, лише можуть випросити від нього для себе необхідних духовних дарів.

Ми уже багато разів застановлялися над текстом уривку із святого Євангелія від Івана, який призначено на цю неділю. Знаємо теж, що ця неділя присвячена вшануванню святих ікон, бо був час, коли певні особи ставилися проти ікон. Такі іконоборці появилися аж у VIII-му столітті за візантійського цісаря Лева III-ього Ісаврія, який діяв за намовою двох єпископів із Малої Азії. Цісар навіть видав декрет у 730 році про заборону почитати святі ікони. Більшість із єпископів та вірних боронили право почитати ікони і така боротьба тривала сто років. Закінчилася світлим тріумфом  вшанування святих ікон (див. «Пізнай свій обряд», о. Ю. Катрій ЧСВВ). І ми знаємо дуже багато місць, де перебувають чудотворні святі ікони, до яких вірний люд прибігає із різних куточків світу. Не будемо більше над цією історією заглиблюватися.

Є ще інша важлива назва сьогоднішньої неділі, як неділя Православ’я. Нам відомо, що існує певна тенденція окремих священиків, деяких єпископів, а також певної кількості вірних, що керуються намовою духовних осіб, які гостро виступають проти вживання у нашій Літургії слова «православний». Вони, чомусь порівнюють себе в такому випадку із тими православними, що знаходяться поза католицькою Церквою. Але це слово було вжито перший раз авторитетно ще на Халкедонському IV Вселенському Соборі (451 р.) проти монофізитів, що перечили буття двох природ, Божої і людської, в одній особі Ісуса Христа. Це богословський - термін, куди не слід ступати тим, хто не обізнаний із вченням святої Церкви. Потім появилися монотелети-одновольці в VII ст., які навчали, що у Христі є тільки одна воля, а не дві: Божа і людська, - як це навчає Вселенська Церква. Проти таких виступив в Римі Папа Мартин І (649-17.VI.653) і осудив їх на Латеранському Синоді 649 році, за що потерпів засудом на смерть від царгородських василевсів. Правда, на прохання патріарха Павла цісар помилував його і заслав до Корсуня в полудневій Україні, де той помер мученицькою смертю (пор. «Благовісник Верховного Архієпископа Візантійсько-Українського обряду» Кастельґандольфо, Рим, 1967 р.). Папа помер з любові до Бога, обороняючи вчення Церкви, а разом з тим і значення слова. З вченої і богословської сторони про це навчав нас великий страдник нашого народу і вчений муж святої Церкви, святої пам’яті Патріарх Йосиф Сліпий, якого у цьому році вшановуємо 120-ту річницю від його уродин.

Вкінці, майте ще трохи терпеливості, бо звернуся до прочитаного сьогодні літургійного тексту до євреїв. Скажу, що багато вчених біблістів не приписують цього тексту святому апостолу Павлу, як це було раніше і ще зараз не відомо про натхненого автора. В цьому уривку багато раз згадується про віру, а на початку говориться про Мойсея, який виріс на дворі фараона, але «відрікся зватися сином дочки фараона». Пам’ятаєте про це, що єгипетський цар наказав повитухам Шіфрі та Пуа вбивати усіх народжених єврейських хлопчиків, а дівчаток залишати живими (пор. Вих 1,15-16). Мати Мойсея, породивши його, приготувала спеціальний кошик, помістивши туди дитя і пустила на воду, куди приходила купатися дочка фараона. Ця, побачивши, змилосердилася над дитям і віддала, щоб викормити малого, якраз його матері, а потім забрала у свій дім. Очевидно, що Мойсей осягнув великі знання у дворі фараона, мав грандіозну перспективу розвитку та впливу, пишне життя, але зрікся усього, коли бачив страждання свого народу. Як написано про нього, що він «вважав за більше багатство наругу вибраного народу від скарбів Єгипту» (Євр 11,26). Мойсей не спокусився на розкішне та вигідне життя у дворі фараона, де його навчали вчені учителі й біля нього ходили прислужники, що виховували його. Там він мав все, чого тільки забажав, але відмовився від усього, бо розумів скороминучість земного, а також, його дуже хвилювало поневолення та знущання єгиптян із народу, вихідцем якого був він сам. Він тримався віри в Бога, довіряв Всевишньому, був гнаний єгипетським царем, але виконував волю Бога, хоч спочатку це йому частково видавалося невідповідним дорученням. Пророк мав на це причини, але Бог - всемогутній і не керується людськими страхами чи малодушністю. Господь йому виявив своє ім’я, коли він запитав його: «Я той, хто є», - почув Мойсей назву (Вих 3,14). Господь поставив його на провідника єврейського народу мимо вад Мойсея, які він сам озвучив: «Не проречистий я,.. таж тяжкомовний я і тугоязикий» (Вих 4,10). Господь знав інше й не слухав порад Мойсея, але велів йому виконувати його волю і той згодився, став знаряддям у руках Божих й довершив того, що задумав Творець. Не легко було Мойсеєві, хоч він був дуже виразним вибранцем Божим. Часто його люд виступав проти нього, його бажали вбити, але по його стороні завжди був Господь. За Божим велінням Мойсей вивів свій народ із єгипетської землі, а обіцяну побачив тільки здалека, але до неї не ввійшов через певні сумніви. Закінчив своє життя на горі, де ніхто не знайшов його тіла, щоб із нього не зробити якогось кумира, бо уся дія була від Господа, яку звершував великий пророк по велінню згори.

Достойні брати і сестри, стараймося озброюватися великим довір’ям до Господа Бога, бо хто вірить йому, така особа в ім’я Боже довершить багато добра, як це стається протягом історії життя людського роду. А хто захитається у вірі, така людина багато втрачає, можливо й щасливу вічність. Хай Господь допоможе нам гідно використати час Великого посту, щоб приблизитися до Бога, бути його дітьми і з великою вірою осягнути вічну нагороду. Хай Мати Божа буде завжди з нами!

+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський

4 березня 2012 р.Б. Архикатедральний Собор Святого Юра

Джерело: www.ugcc.lviv.ua