«Великий архітектор Френк Ллойд Райт говорив, що лікар може приховати свої помилки, а архітекторові залишається хіба запропонувати своїм клієнтам, щоб обсадили невдалий будинок виноградом. Гадаю, що декотрим єпископам слід сьогодні зайнятись виноградарством, щоб закрити те, що було споруджено впродовж останніх років»,– таку думку висловив кардинал Джанфранко Равазі, глава папської Ради культури.

За словами кардинала, багато нових храмів нагадують священний гараж, в якому припаркували Бога, а вірних виставили у рівні ряди. Інші мають вигляд езотеричних приміщень, понурих і позбавлених світла. Ще інші схожі на конференц-зали, якими легко могли би скористатись протестанти чи визнавці юдаїзму, тобто релігії, в яких сакральний простір заповнюють слово і музика.

Натомість католицизм, як вважає кардинал Равазі, потребує знаків і образів та сталих елементів сакрального простору, таких як вівтар, святилище, каплиця. Глава Папської Ради культури пояснив також, що «католицька літургія є в певному значенні театральною: має свій ритм і дії, в ній використовуються кольори, «костюми» та гра світла… Як говорив св. Августин, літургія має бути христофанією, певним спектаклем, що являє Христа. У католицизмі присутність і уява не суперечать один одному, а горизонтальний вимір має гармонійно поєднуватись із вертикальним. Гармонія має бути основним елементом кожної католицької святині»,– наголошує кардинал. Сьогодні проблемою є те, що багато архітекторів, проектуючи храм, не передбачають загальної внутрішньої священної обстановки. Це завдання залишається для парохів, які не завжди дають собі з цим раду. «Таким чином руйнується гармонія у храмі. Бо вівтар в церкві є далеко не другорядним предметом»,– підкреслив кардинал Равазі. На його думку, кожен сакральний будинок остаточно перевіряється під час літургії.

Про стан сучасної сакральної архітектури кардинал розмовляв із Маріо Ботта, швейцарським архітектором. Пан Ботта визнав, що нові храми часто є результатами експериментів. Деякі дійсно нагадують гаражі і далекі від простоти, яка була характерна християнській архітектурі впродовж двох тисячоліть. «Однак часто буває так, що замовник проекту святині не може чітко сформулювати своїх очікувань»,– підкреслює архітектор.

На думку п. Ботта, на форму сьогоднішніх святинь великий вплив має хаос сучасних міст. Європейські міста були найбільш інтелігентними, найбільш вразливими і найяскравішими зразками організації людського суспільства. Вони мали свій центр і границі, становили певну цілість. Сьогодні ж міста мають багато центрів і не мають меж. Тим не  менше, в ментальності багатьох осіб храм надалі залишається центральною точкою.

За матеріалами Radio Watykańskie

На фото: храм Христа, Надії світу у Відні, Австрія, побудований у 2000 році.

Храм у м. Ґор, Нова Зеландія