Завтра, 10 лютого, виповниться рік від часу смерті єпископа Жиціньського.

Заледве за рік відбулось аж два замахи на життя єпископа Йосипа Жиціньського, перший випадок стався у Празі, другий – у Тарнові. Кожного разу єпископ повертався до виконання своїх обов’язків одразу ж після медичного огляду у лікарні.

У 1992 році єпископ Тарнова вирушив до Карлового Університету, що у Чехії, щоб там взяти участь у дискусії про стосунки Церкви та держави.

Єрарх їхав зі своїм водієм. Авто кружляло вузькими вуличками у пошуках згромадження домініканців, тому єпископ Жиціньські вийшов біля станції метро, щоб спитати, якою дорогою їхати. Двоє молодиків, увагу яких привернув нагрудний хрест, прийшли «на допомогу», вони відвели єрарха 50 метрів від автівки і один з них щосили різонув чимось гострим по плечах. У цю хвилю, зізнався потім єрарх, він попрощався з життям. Однак саме тоді йому дивом вдалося вирватись від нападників. У лікарні єпископу Жицінському наклали шви і відпустили, оскільки вранці він мав зустріч з філософами у Карловому Університеті.

Рік потому, у Тарнові, у Вербну Недділю, коли святкували також і День Молоді, стався черговий напад на єпископа Жиціньського, який проповідував для молоді у катедральному соборі. Тим часом один з присутніх, як з’ясували потім, який був пацієнтом психіатричної лікарні, вдарив єпископа Жиціньського каменюкою, якби вцілив трохи сильніше, єрарх міг померти на місці.

Єпілогом була зустріч єпископа з матір’ю нападника, яку мешканці міста через вчинок її сина цькували навіть на території церкви. Довідавшись про це, єпископ Жиціньські прибув до тієї церкви і на очах у всіх парохіян обійняв засмучену жінку, закликаючи не переслідувати її і не ставитись до неї, як до ворога.

За матеріалами info.wiara.pl