Готуючись до написання цього тексту, оглядаючи безкрайнє море інтернет-простору, знайшов англомовний ролик, який закликає християнина повернутися додому:

У Тижні молитви за єдність християн цей ролик набуває особливого значення. Він властиво показує суть католицького розуміння екуменізму: Церква – Одна, Свята, Апостольська і Католицька. Саме це розуміння і спонукає католиків розвивати діалог з іншими християнськими конфесіями. Адже роз’єднана Божа родина не лише є згіршенням для світу, але також і болісним досвідом для самих християн. «Прийдіть додому!» – це є заклик екуменізму.

Але цей заклик адресований у першу чергу нам, католикам, адже ми часто забуваємо про те, що попри всі розбіжності ми – католики – є членами однієї великої Божої родини, зібраної довкола Христа, Утаєнного в Пресвятій Євхаристії.

Свідченням своє католицької ідентичності, своєї єдності у різноманітті, ми – католики – є знаком роз’єднаному християнству, що єдність християн є можливою. На відміну від інших християн, ми, католики, належимо до спільноти, яка об’єднує в Одній Церкві усю многоту обрядів – римський, візантійсько-український, вірменський, толедський, міланський, коптський – лише частина цих обрядів, кожен з яких має понад тисячолітню традицію, величезну літургійну, богословську, канонічну, іконографічну і культурну спадщину. Ми належимо до Церкви, Яка не лише зберігає різні обрядові традиції, але й їх успішно розвиває. Так новостворені ординаріяти для колишніх англікан, вочевидь є зародком нової для Вселенської Церкви традиції – англо-католицької. Успішно розвиваються, поки що в лоні римського обряду, нові обрядові традиції в Африці, Азії, Латинській Америці.

Тільки в Католицькій Церкві нема єдиної форми духовності, в яку, як прокрустове ложе, втискують усіх, а хто не підходить – викидають надвір. Католики-харизмати, католики-неокатекумени, католики-традиціоналісти, католики, які сповідують кармелітську, єзуїтську, францисканську, домініканську чи іншу духовність – усі ми католики – одно.

Різні народи, раси, етнічні групи, різні традиції, різні духовності – усе це має місце в Католицькій Церкві, бо ми – католики.

Сучасний світ намагається нам накинути комплекс вини, розповідаючи страхітливі історії про жахи Інквізиції, хрестових походів, міфи про винищення доколумбових культур Америки, переслідування вчених…

Нас намагаються відтягнути від нашої Церкви брехнею, нас намагаються позбавити законної гордості з нашої приналежності до Католицької Церкви – Церкви, яка створила європейську цивілізацію.

Але об’єктивна реальність свідчить, що в реальності Католицька Церква є найбільшою християнською деномінацією, що Вона єдина з усіх християнських деномінацій ніколи не змінювала свого віровчення. Об’єктивні історичні дані свідчать про те, що багато європейських народів та народів на інших континентах, саме своє існування завдячують тим, що вони належать до Католицької Церкви.

Адже саме Церква захистила ірландців, басків, ґалісійців, валянців, фламандців, шотландців, словаків, чехів, хорватів, поляків, бретонців перед денаціоналізуючим впливом сильніших сусідів. Саме Католицька Церква – УГКЦ захистила галичан перед полонізацією та русифікацією, зберігши у цьому краї найвищий рівень національної самосвідомості.

Саме там, в обох Америках, де католики складали більшість, збереглися й індіанські народи і їхні мови. Плакальникам над долею доколумбових культур варто подивитися фільм Мела Гібсона «Апокаліпсис». Нехай оборонці прав американських індіанців поглянуть на долю тих самих індіанців у США, де більшість ще донедавна була у англо-саксонських протестантів, де жалюгідні залишки американських автохтонів загнані у резервації. Нехай порівняє їхню долю з долею індіанців кечуа чи ґуарані. Або нехай подивиться на долю мексиканських індіанців. Нехай дослідить переслідування цих же ж таки індіанців ліберальними, масонськими, антикатолицькими урядами Латиноамериканських держав…

Хіба була би сьогоднішня Європа, якби її терени стали мусульманськими? Хіба хрестові походи не були законною самообороною християнських народів перед мусульманською навалою? Чи існувала би теперішня Європа, якби християнські держави не оборонили себе перед навалою окультистів? До речі, варто згадати, що Галілео Галілей не був засуджений за свої наукові відкриття, а за образи, якими він сипав на ліво і на право, і помер він, примирений і з Богом і з Церквою. Варто зазначити, що й «мученик» науки Джордано Бруно був засуджений державою, як небезпечний для суспільства окультист. Цікаво, яке наукове відкриття зробив цей аферист?
Католицька Церква сьогодні залишається Установою, яка надає найбільшу гуманітарну допомогу, перед якою гуманітарні допомоги інших виглядають просто жалюгідними крихтами.

Католицькі школи і надалі залишаються найякіснішими у світі.

Саме Католицька Церква увела в цивілізаційне життя новоприбулих у Європу варварів, не допустила до загибелі цивілізації на європейському континенті.

Католицька Церква «винайшла» Університети й Інститути, католицькі священики спричинилися до розвитку культури і науки, миряни-католики вчинили для добра людства значно більше, аніж усі вкупі некатолики.
Саме Католицька Церква розглядає Церкву і Державу, як два самодостатні організми, кожен з яких має зберігати свою автономію. І власне цей принцип покладено в основу кожної модерної держави. Якраз цей принцип італійський політик Маріо Монті недавно охарактеризував, як основну умову свободи віросповідання, посилаючись на слова Папи, Монті підкреслив, що «розподіл між політичною та релігійною сферами служить для захисту релігійної свободи та визнання відповідальності держави за своїх громадян».

Згадаймо хоча б систему державного соціального захисту впроваджену вперше на рівні державної політики св. Людовиком ІХ, французьким королем, ідею про незалежність законодавчої, судової та виконавчої влади, винайдену св. Томою з Аквіну, парасольку і компас, принесені оо. Єзуїтами з Китаю, картоплю і чай мате, які оо. Єзуїти привезли з Південної Америки. Згадаймо побожних фізиків-католиків – Вольта, Ампера, Пулюя, Рентгена, фактичного засновника генетики – ігумена Менделя, засновників української етнології – греко-католицьких священиків Головацького, Шашкевича та Вагилевича, композиторів – о. Вівальді та надзвичайно побожних – Гайдна і Бетховена – і це лише крихти того, що католики дали людству.

І в теперішніх часах голос католиків робить наш світ добрішим, людянішим. Маленька католицька Угорщина повстала проти нелюдських критеріїв політики ЄС-лібералізму, внісши до своєї Конституції християнські принципи. Саме голос католицької мирянської асоціації «Ірландіє, вставай» змушує ірландський ліберальний уряд сповільнити свої антикатолицькі заходи.

Власне боротьба католиків проти абортів змушує уряди нелібералізовувати дітовбивство у багатьох країнах світу. Саме католицький опір легалізації евтаназії стримує законодавців у прагненні позбавити світ у «гуманний» спосіб від старих, хворих і немічних. Саме католицька боротьба за родинні цінності допомагає зберігати інститут сім’ї у ліберальних суспільствах.

Ми, католики, маємо причини бути гордими не лише з того, що належимо до Церкви, яку заснував сам Христос, але й з усього, що Церква зробила для світу, бо ми і є Церква. І лише усвідомивши собі, хто ми є, ми – католики – зможемо не лише формувати світ на християнських засадах, але й стати осердям єдності християн.
Ми – католики, ми – Божа родина. Вернімося до свого дому і допоможімо іншим християнам віднайти наш спільний дім.

о. Орест-Дмитро Вільчинський