Інтерв'ю з отцем Джорджем Койном присвячено діалогові релігії та науки і тому, як його сьогодні бачить Римсько-Католицька Церква.

– Отче, чи існував у Вашому житті конфлікт між Вашим інтересом до науки і Вашим релігійним покликанням?

Отець Джордж Койн: Я повинен чесно сказати, що для мене особисто ніколи не було конфлікту. І релігія, і наука взаємно підтримують одна одну. Дозвольте мені сказати про те, що моя наука ніколи не вела мене до того, щоб вірити, щоб мати віру. Я не тому прийшов до віри, що переконав себе в цьому завдяки заняттям наукою. Радше, віра для мене є даром, який я охоче прийняв, як маленька дитина, і потім цей дар поступово зростав. Під даром я маю на увазі, що Бог дав мені дар віри. Я не вважаю, що це сталося якимось дивним чином, я маю на увазі, що це відбулось через батьків, які виховали мене, через братів і сестер, з якими я ріс, через школу, яку я відвідував, відбувався вплив, який і був вірою. Я прийняв її, я сумнівався в ній, я зростав у ній, і в підсумку, вже як зрілий чоловік, я продовжую приймати її.

Сьогодні, маючи віру, не тому, що я здобув її, а тому, що прийняв, як дар, займаюся наукою і бачу, що вона підтримує мою віру, вона збагачує її, вона дає їй нового виміру. Але я ніколи не йшов до пізнання Бога, до бачення Бога, до віри в Бога через науку. Вона не є вислідом з якогось мого особистого наукового дослідження. Але в деякому сенсі моє наукове дослідження завжди підтримувало мою віру в Бога в реальному сенсі, оскільки Бог відображений у світі, в якому ми живемо. Це допомагає мені краще молитися. Я тепер маю більше причин молитися, моя молитва стає багатшою. Як священик, я вважаю, молитва дуже збагачує досвідом для заняття моєю науковою діяльністю. Тому, як я вже сказав, не існує ніякого конфлікту; наукове дослідження мені як вченому допомагає підтримувати життя єзуїта і віру в Бога.

– У якій галузі Ви спеціалізуєтесь як науковець?

О. Дж. Койн: Існує декілька галузей, але я головно займаюся тим, що називається дослідженнями в області поляризації світла. Використовуючи цю техніку, я вивчаю розподіл матерії поблизу молодих зірок – зірок, які тільки народилися або перебувають у процесі народження. Сьогодні ми виявили завдяки дослідженням, що матерія має тенденцію до розподілу в диску навколо новонародженої зірки. Це дивно, оскільки аналізуючи цей диск ретельніше, ми знаходимо, що в багатьох випадках це нагадує зовсім точно той процес, який колись відбувався під час народження планет навколо Сонця. Отже, те, що ми спостерігаємо, є протопланетним диском. Це означає, що молода зірка має фізичні умови для того, щоб утворити планетну систему. І це, звичайно, дуже дивно.

– Не могли б ви сказати коротко, як ви прийшли до створення Ватиканських конференцій «Божественна дія у вік науки» (Divine Action in the scientific age)?

О. Дж. Койн: Те, що сталося, дійсно є історично цікавим. Як ви знаєте, Папа Іван Павло II від початку свого папства прагнув розвивати діалог між культурою наук і культурою віри. Важливо було спробувати переглянути справу Галілея. Так він сам підштовхнув Церкву в цьому напрямку, своєї особистою ініціативою.

У світлі цього під час 300-тої річниці книги Ісаака Ньютона «Математичні початки натурфілософії» (1687–1987) Папа запропонував нам відзначити цю подію. Він відчував, що Ватиканська обсерваторія є саме тією групою, яка може це зробити. Він не бажав простого святкування або параду, а щоб ця подія мала серйозний зміст. Ми запропонували йому провести конференцію, яка повинна була зібрати разом експертів у різних сферах науки, філософії та богослов'я. І ми зробили це. Але тоді, звичайно, ніхто не думав, що це виллється в серію таких дослідницьких конференцій.

– Яка мета цих конференцій?

О. Дж. Койн: Думаю, мета дуже специфічна. Вона полягає в тому, щоб відкрити діалог на рівні серйозного дослідження з проблем, які перебувають на стику філософії, богослів'я і наук. Наприклад, богословське і філософське поняття творіння і наукове дослідження того, як виник Всесвіт. Інший приклад – фізична еволюція Всесвіту і походження людини у цьому – Всесвіті – тобто біологічна еволюція.

Природа Бога є предметом серйозного інтересу для віруючих, для богословів і для філософів. І ми не можемо підійти до розуміння природи Бога, якщо ми одночасно не маємо деякого знання природи Всесвіту, яке має Бога своїм джерелом. Специфічна мета цих конференцій полягає у вивченні подібних до цих питань на дослідницькому рівні. Ми завжди наполягали, щоб учасники, запрошені на конференції, були визнаними професіоналами в одній з галузей філософії, богослов'я чи якоїсь науки і мали особливий інтерес до тієї чи іншої із зазначених галузей і могли вести конкретний діалог на дослідницькому рівні.

– Деякі релігійні люди відчувають, що наука принижує і людину, і Бога. Як ви, як вчений і священик, відповіли б на цю критику науки?

О. Дж. Койн: Це, дійсно, дуже важке запитання. Існує багато людей, які розглядають наукове дослідження як таке, що відчужує нас і від релігії, і від Бога, і якщо це роблять багато людей, цьому повинна бути якась причина. Як учений я повинен розглянути це питання двосторонньо. Від виникнення сучасної науки такі люди як Ісаак Ньютон, Декарт і Галілей були дуже релігійними. Вони створювали науку, яка не була внутрішньо несумісною з релігійною вірою.

Проте великий успіх науки – спостереження Галілея за допомогою телескопа, закон тяжіння Ньютона і т. д.  Весь цей успіх став причиною висловлювань деяких людей про те, чи не можна створити релігію на тому ж самому успішному базисі? Якщо ми зможемо мати розумні підстави релігійної віри? Що якщо релігія може бути чимось подібним науці? Звичайно, цього не може бути. Весь вимір релігійної віри вимагає трансцендентності, вона вимагає виходу за рамки того, що можна встановити раціонально.

Тепер слід сказати, що технологічний прорив з наукових досліджень приніс науковим дослідженням погану славу внаслідок безвідповідальності та відчуження від Бога – оскільки наукове дослідження призвело до атомної бомби, до проблем зі зменшенням озонового шару в атмосфері Землі. Все це є одним з наслідків наукових досліджень. Але ми не можемо звинувачувати в цьому науку. Люди мають схильність чинити так, вони мають тенденцію не відокремлювати технологічні питання від чистого наукового дослідження, так що наука іноді набуває поганої слави, хоча вона не заслуговує цього.

Я сподіваюся, що я не створюю враження досконалої відстороненості науки, але для мене наука є спробою зрозуміти Всесвіт. І я не можу уявити, як спроба зрозуміти Всесвіт, яка, я переконаний, має своїм джерелом Бога, може видаляти нас від Бога. Тому я повинен захищати науку на підставі того, що вона є спробою зрозуміти Всесвіт, а не спробою маніпулювати ним.

– Питання особисто до Вас, отче Койн, як Ваші заняття наукою вплинули на Ваше розуміння Бога?

О. Дж. Койн: Якщо коротко, вона збагачує моє розуміння Бога. І це дуже особистий досвід для мене. Коли я молюся, коли я розмірковую про Бога навіть на інтелектуальному рівні, не обов'язково на духовному, моя наука завжди присутня. Дозвольте мені дати вам короткий приклад: дві зірки - одна відтягує масу від іншої зірки, так що вони являють собою приклад спільного розвитку. Для мене абсолютно чуже уявлення про розвиток зірки самої по собі. Це говорить, що існує єдність всесвіту, що кожна частина всесвіту являє собою частину якогось іншого шматочка і всього іншого. І це говорить мені про всесвіт, який має в собі певний вид єдності, це говорить мені щось про Бога, який діє в цьому всесвіті.

Християнська церква мала тривалу історію поступового абсорбування наукових перспектив і нових відкриттів. Мені здається, що фактично це одна з сильних рис християнства – воно, зрештою, мало велику гнучкість в абсорбуванні нової інформації про світ, що ми спостерігаємо в науці. Сьогодні, однак, християнство знаходиться перед обличчям нових викликів, зокрема у зв'язку з відкриттями в області генетичних наук і з новим розвитком в науках про мозок і свідомість.

– Який ваш погляд на майбутнє, як ви уявляєте християнство в перспективі цих нових викликів?

о. Дж. Койн: Я думаю, правильно говорити про те, що християнство завжди мало здатність сприймати розвиток науки. Але це завжди відбувається дуже повільно. Наприклад, Коперниканську революцію, її прийняття Церквою на сторіччя раніше ніж було визнано, що коперніканська революція була дійсно внеском в життя Церкви, розвитком нашого погляду на нас самих в масштабі Всесвіту і, отже, нашого бачення Бога. Але це зайняло століття, і боротьбу, і конфлікти перед тим, як це сталося.

Я думаю, сьогодні Церква перебуває перед обличчям цілком реального виклику, щоб не повторювати помилок минулого, на зразок відстороненості або страху перед наукою. Я маю на увазі, зокрема, науки про життя і особливо розвиток генетики. Ставлення Церкви до цього повинно бути  привітним. Так, щоб не стало пізно, і не почалося засудження технологічного розвитку, яке виникає з генетичних досліджень і є частиною цих досліджень, так щоб Церква могла брати участь у цьому технологічному розвитку, щоб не сталося, що воно йде своїми шляхами і коли стане пізно, почати засуджувати його або робити щось подібне. Я думаю, ставлення Церкви має бути в тому, щоб вітати дослідження в генетиці.

– Що можна сказати про твердження, зроблені генетиками-детерміністами, які говорять, що ми можемо пояснити все в людській поведінці в термінах генетики? Чи немає тут конфлікту з ключовою ідеєю християнства про свободу волі? Деякі навіть вважають, що цей вид досліджень призведе, в кінцевому результаті, до повного знищення релігії. Чи відчуваєте ви, що християнство стоїть перед такою загрозою?

О. Дж. Койн: Ні, і я говорю зараз як учений. Вчені, загалом, мають тенденцію, яку я б назвав видом зарозумілості, яку публіка не завжди розуміє. Так, вчені іноді роблять твердження, які ширші кола розуміють неправильно. І одне з таких тверджень сьогодні пов'язано з дослідженнями ДНК, що ми на шляху до остаточного пояснення еволюції всіх біологічних систем, включаючи людину. Я думаю, певною мірою це твердження може бути правильним в тому сенсі, що ми набуваємо глибшого пояснення живих систем. Але якщо воно інтерпретується в сенсі, що ми на шляху до повного пояснення людської особистості за допомогою біологічних механізмів, то це помилково, абсолютно помилково. І я думаю, що ніякий учений, на мою думку, не повинен надавати цим висловлюванням значення.

Я думаю, що кожен, хто думає, що наука має намір пояснити все в біологічних системах або в фізичній космології, в кінцевому результаті, насправді помиляється, оскільки я думаю, що в рамках науки – якщо її правильно розуміти – ці твердження не можуть бути зроблені.

– Який Ваш погляд на роль Бога в еволюції всесвіту?

О. Дж. Койн: Я думаю, що роль Бога в еволюції Всесвіту є надзвичайно великою. Я думаю, що Бог еволюційного Всесвіту, Всесвіту, який має спонтанність, який має динамізм, який має розвиток і невизначеність, є значно багатшою, ніж роль Бога детермінізованого Всесвіту, Всесвіту, який повністю визначений. Бо Бог для мене є свобода і спонтанність. І я вважаю, що Всесвіт  причетний до цієї свободи і спонтанності, є еволюційним Всесвітом.

– Як Ви можете відповісти на твердження, яке роблять деякі люди, що коли вони розглядають Всесвіт, вони не бачать ніяких ознак існування Бога?

о. Дж. Койн: Я дотримуюсь погляду, що можна розглядати ті ж наукові дані, можна вдивлятися в них і не бачити ніякого зв'язку з Богом, але їх не можна використовувати, щоб виключити існування Бога. Одна людина може вбачати в них існування Бога, а інша – ні. Я не використовую наукові дані як підставу для віри в Бога, я використовую їх, як збагачення мого знання про Бога. Жоден з нас не може прийти ні до знання про Бога, ні до заперечення Бога за допомогою наукових досліджень. Знання Бога, віра в Бога є тим, що я назвав нераціональним процесом. Вона не є раціональною - вона не виникає за допомогою наукового дослідження - але вона не є ірраціональною, оскільки вона не суперечить моєму процесу раціонального мислення. Вона виходить за його рамки.

Існують вимірювання моєї особистості не тільки як мислячої, але особистості, яка значно багатша, особистості, яка має і емоційний досвід, психологічний досвід, і цей досвід також збагачує мене. Тому моя відповідь тому, хто не згоден зі мною, хто не бачить Бога в наукових даних, у тому, що Бога в наукових даних не видно, оскільки не видно і мене. Я маю інший досвід ніж ви, який дає мені можливість на підставі цих даних зробити багатшим мій досвід Бога.

– Останнє запитання: в якому сенсі ваша наука сприяє вашій вірі в Бога?

О. Дж. Койн: Дійсно, моя наука сприяє моєму пізнанню Бога. Якщо ви дозволите, я скажу, що ми ніколи не пізнаємо Бога, оскільки, якщо я стверджую, що знаю Бога, я знаю щось інше, а не Бога, оскільки Бог непізнаваний. Так ми приходимо до того, що наше пізнання Бога завжди обмежене. Оскільки воно обмежене, все, що я можу внести в це мале і обмежене пізнання Бога, є цінним для мене. І якщо я маю віру в те, що Всесвіт створений Богом, то я також можу прийти до переконання в тому, що Всесвіт є відображенням Бога, він дає мені про Нього деяке знання. Очевидно, що що більше я пізнаю Всесвіт, то сильніше збагачується моє обмежене знання Бога.

За матеріалами www.religion.in.ua