На необхідності переосмислення і переживання по-новому своєї віри наголосив Архиєпископ Ріно Фізікелла на сторінках ватиканської газети «L’Osservatore Romano» з нагоди наближення Року віри, що розпочинається 11 жовтня. Італійське видання газети розмістило звернення Глави Папської Ради сприяння новій євангелізації у статті під назвою «Величина віри».

Папа Бенедикт XVI багаторазово повертався до теми віри. У різдвяному зверненні до Римської Курії він говорив: «Основою кризи Церкви в Європі є криза віри. Якщо ми не знайдемо вирішення для неї, якщо віра не набере заново життєвих сил, стаючи глибоким переконанням і реальною силою завдяки зустрічі з Ісусом Христом, всілякі інші реформи будуть неефективними».

Подібно під час візиту до Німеччини він сказав: «Чи можемо ми піддатись тиску секуляризації і модернізації, розбавляючи нашу віру? Очевидно, що віру необхідно переосмислити заново і перш за все пережити її сьогодні в новий спосіб, щоб вона відповідала сучасності. Однак тут не допоможе розбавлення віри, а радше життя нею в повноті у нашому сьогоденні… Нас не спасе і не врятує християнство жодна тактика, а лише віра, переосмислена і пережита по-новому».

Як зауважуємо, тут найчастіше звучать дві ідеї: віру необхідно наново переосмислити і пережити. Рік Віри міг би стати сприятливою нагодою для цього. Правдивим моментом, який потрібно так використати, щоб благодать могла освятити розум, а серце відкритись на величину віри.

Освячений розум повинен змогти, перш за все, зрозуміти причину, через яку вірить. Впродовж останніх десятиліть ця тема не порушувалась ні в богослів’ї, ні відповідно в катехезах. Це – не безболісна справа. Без ретельних богословських роздумів, які зможуть сформулювати причину віри, вибір віруючого є позбавлений глибини. Він обмежується до пасивного повторювання формул чи обрядів замість сили, яка дає переконання. Це справа не лише знання суті, але свободи. Можна говорити про віру так, наче йдеться про вивчення напам’ять хімічних формул. Однак якщо бракує сили вибору, що базується на конфронтації із істиною про власне життя, тоді все розсіюється. Сила віри є радістю від зустрічі з живою особою Ісуса Христа, яка змінює і преображає життя. Вміння пояснити це дозволяє віруючим ставати новими євангелізаторами у світі, що постійно змінюється. Другим терміном, який використовує Папа Бенедикт XVI, є життя вірою. Воно є настільки ж необхідним, як і цінність свідчення. Зрештою, власне щодо євангелізації Папа Павло VI говорив, що «людина нашого часу більш охоче слухає свідків, ніж вчителів; а якщо слухає вчителів, то лише тому, що вони є свідками» (Evangelii nuntiandi, 41). З того часу минули десятиліття, однак ця істина залишається надзвичайно актуальною. Сьогоднішній світ є спраглий за свідками. І то в життєвий спосіб, оскільки цінує наслідки і лояльність.

Це – тема cor ad cor loquitur (серце промовляє до серця), про яку наголошував бл. Генрі Ньюмен. Віра, яка рахується із причиною серця є більш переконливою, оскільки достовірність додає їй сили. Та виклик полягає в тому, щоб поєднувати життя вірою з її розумінням і навпаки.

За матеріалами wiara.pl