//

Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм

Середа дев'ятнадцятого тижня -- Лк. 5, 33–39

 

«Прийдуть дні, коли візьмуть від них молодого, тоді будуть постити в ті дні»

 

Ми знаємо, що перебуваючи в Церкві, ми зустрічаємось з певними обмеженнями. Для прикладу пости, а маємо їх аж чотири в цілому році,  серед них Великий Піст – строгіший за інші. Сучасній людини може здаватися, що це неважливо для духовного життя і для чого взагалі постити?

 

Однак піст – дуже важливий і суттєвий, ми це бачимо ще від Євангелія через цілу історію Церкви. Бо піст – це не лише те, що мене обмежує в чомусь. Скоріше навпаки – усуває все те, що мені не дає бути з Богом, адже кожен з нас має якісь свої прив’язання. Тому кожному з нас є від чого «постити», в чомусь себе обмежувати, від чого ми є залежні.

 

Піст для нас важливо розпочинати з малого, обмежувати себе в тому чи іншому, що мені є під силу. Не потрібно накладати на себе одразу великих обмежень. Краще постійність в малих речах, ніж робити навіть великі подивиги, але лише час від часу.  

 

+Венедикт