//

Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм

Середа 6 тижня по Пасці

Ів. 12, 36–47

 

«А, однак, чимало й увірували в нього, навіть із знатних, лише з огляду на фарисеїв не признавалися»

 

Зауважмо, часто для нас дуже важлива думка інших людей. Нерідко ми прагнемо, щоб люди нас хвалили, цінували, хочемо отримувати від інших лише «п’ятірки». Така наша людська природа, яка спонукає нас любити славу людську більше, ніж славу Божу.

 

Коли ми шукаємо визнання власної цінності в людських очах, то наше життя не відповідає Божій волі на нас, бо хоч ми визнаємо, що віруємо в Господа, але часто не готові  цією вірою жити. І це є те роздвоєння, яке нас гризе зсередини.

 

З одного боку – декларуємо собі та іншим, що ми віруємо, а в не дуже сприятливих обставинах не маємо сили жити тим, що декларуємо. А коли Бог дає нам іноді складні обставини, то можемо побачити, чи ми справді віруємо, чи все ж більше зважаємо на думку інших, як ті, що увірували, але боялися гніву фарисеїв. Пам’ятаймо, що й просто декларувати свою віру не є ділом віри, яке прославляє Господа, треба у конкретних обставинах свою віру виявляти.


+Венедикт