Неділя 5-та. Про самарянку

Йо. 4, 5–42

Коли роздумуємо над зустріччю Ісуса Христа з самарянкою, то виникає кілька різних аспектів. По-перше, жінка приходить за водою в обідню пору. У цей час життя у цьому континенті вирувало або вранці або ввечері, вдень була спека. Ніхто не робив тяжкої роботи і не приходив за водою.

І вона приходить, сподіваючись, що нікого не зустріне, бо всі знали її і як вона живе.  Але вона зустрічає там людину, і не просто людину а Бога. І бачимо, що ця зустріч з Христом, цей діалог з Христом, який почався, як звичайний, переходить у пізнання того, хто є Христос.

Так і наше пізнання Бога є  поступовим: лише крок за кроком з розумінням і довірою можемо пізнати Його. Бог має велику педагогіку, яку застосовує до нас, і ніколи не тисне на нас, щоб ми відразу змінились, так як тоді не примушував самарянку. Він поволі відкриває нам правди про життя, правди про себе. Вміймо бути терплячі й до себе в тривалості своїх змін. Не біймося, коли не можемо змінитися одразу. Будьмо витриваліші, бо Бог також потребує часу, щоб працювати над нами.    

+Венедикт