//

Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм

Томина Провідна неділя

Йо. 20, 19–31

«Господь мій і Бог мій!»

 

Коли ми чуємо це Євангеліє про Тому, то в нас одразу,майже автоматично,з’являється свого роду осудження Томи. Навіть маємо певний «титул», яким його називаємо – Невіруючий Тома. Однакпитання не в тому, чи Тома був віруючий чи не віруючий – це був лише один момент його життя. В інший момент він визнає свого Спасителя Господом і Богом. Але ця ситуація показує, що Тома в своїй поставі перед Богом був правдивий. Коли він в силу свого розуміння, в силу ситуації, в якій опинився, бо не був з апостолами, то сумнівався і висловив те, що мав на серці. І саме ця правдивість була важлива.

 

Господь очікує від нас, щоб ми не грали роль. Адже Тома міг легко погодитись з тим, що сказали апостоли, прийняти їхню думку, але він не побоявся сказати те, що насправді він думав.

 

Це дуже важливо для нас – не грати роль! Висловлювати Богові те, що ми переживаємо.Саме тоді Бог явить нам те, що потрібне, аби ми могли сказати, як Тома:  «Господь мій і Бог мій!» Ці слова виявляють, що Тома носив в собі віру в те, ким є Христос – Господом і Богом. Тому не біймося жити в правді! Бог  хоче, щоб ми жили в правді, бо лише тоді Він може прийти до нас і промовити!


+Венедикт