Суьота 29 тижня -- Лк. 13, 17–29

«На що схоже Царство Боже? До чого б мені його прирівняти? Воно схоже на зерно гірчичне».

Гірчичне зерно є дуже мале, ще менше, ніж зерно маку, але з нього виростає великий кущ. З малого – велике. Кожен з нас носить у своєму серці відчуття своєї малості, тому деколи хоче щось в житті здобути, чогось досягти, кимось стати, щоб ту свою малість подолати. Але ніхто і ніщо – ні матеріальні речі, ні посади, статус у суспільстві – не позбавлять нас того відчуття малості. Бо цю малість може заповнити лише Бог! Саме Великий Бог дає силу людині вирости великою.

До прикладу, погляньмо на святих – вони були звичайними людьми, такими, як ми, мали свої пристрасті, недоліки, помилки. Але вони дозволяли Богові займати щораз більше місця в собі, і щораз більше росла їхня велич.  Ми так і співаємо: «Дивний Бог у святих своїх!» Великий Бог у святих своїх! Апостол Павло каже: «Бо вже не живу я, а живе в мені Христос!» Про це перебування Бога в собі Йоан Предтеча каже: «Мені треба маліти, а Йому рости!»

Дозволяймо Богові в нас рости! Не біймося, як писав наш Патріарх Йосиф, прагнути великих речей і великих бажань. Якщо в житті хтось прагне щось великого, то того досягає. Лише в Бозі і з Богом ми можемо досягти значних здобутків!

+Венедикт