//

Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм

Вівторок 26 тижня -- Лк.14, 25–35

 

«Сіль – добра річ, але коли сіль звітріє, чим її приправити?»

 

Бачимо, що Господь під цією сіллю розуміє нас – християн. Знаємо, що колись сіль була дуже дорога, бо лише нею люди могли консервувати продукти. І так само, щоб і світ не зіпсувався, щоб існував, а навіть що б сам себе не знищив, потрібна присутність солі – християн.

 

Солі для консервування потрібно небагато, але вона зберігає продукти придатними для споживання, а ця сіль, це християни, про яку говорить Господь, зберігає світ.

 

Тому ми не маємо дивитися, що нас є небагато, що всі решта живуть інакше, а маємо розуміти, що наше життя в Бозі зберігає, консервує цей світ від розкладання.

 

Інша якість солі – додавати смаку. До страв солі треба зовсім небагато, щоб змінити їхній смак. Так само і християни своїм існуванням додають смаку цьому життю. І також не обов’язково, щоб цієї солі було багато. Але треба, як каже сьогоднішнє Євангеліє, щоб ця сіль була доброї якості.

 

Тож у християн, як у солі, є два завдання: зберігати цей світ, консервувати, як також додавати смаку, а значить – вказувати правдивий сенс життя.

+Венедикт