П'ятниця 25 тижня -- Лк. 13, 31–35

«Скільки разів Я хотів зібрати твоїх дітей!»

Старий Заповіт – Заповіт Бога з людиною – нам ілюструє, що з одного боку є Бог, Той, Хто дотримував і дотримує того Заповіту, а з другого – людина, яка завжди відходила від Бога, впадала в різні гріхи.

У Новому Заповіті ця закономірність продовжується: Бог – завжди вірний людині, вірний Своєму слову, але ми, люди, кожен з нас зокрема багато разів показував, чинячи гріхи, що він невірний Богові. Однак коли приходимо до сповіді, то, незважаючи на свою невірність, завжди маємо певність, що Бог нас прийме, бо Він незмінно дотримується цього Заповіту любові до нас.

 І так буде завжди, Бог вірно дотримає кожне своє слово! Але чи ми стараємось бути вірними Йому…?

+Венедикт