П’ятниця четвертого тижня Великого посту

Бут. 12, 1–3

«Вийди з землі твоєї, з твоєї рідні, і з дому батька твого в край, що його Я тобі покажу»

Святе Писання сьогодні вказує нам на цей фундамент, початок віри Авраама, який повністю ввіряє себе Богові, залишає звичне життя у пошуку обітованої землі. Ми знаємо, що довіра Авраама до Бога була виправданою, як й інших людей віри, про яких читаємо в Старому і Новому Завітах. Наскільки в нашому житті ми потребуємо цієї довіри до Бога!

Іноді нам настільки добре жити в нашому звичному середовищі, серед друзів, родичів, знайомих. Тому коли Бог нас кличе до чогось більшого та іншого, постає питання, чи ми довіряємо йому настільки, щоб піти за ним і переконатися, що Його обітниці справдяться.

Що це значить іти за Ним? Завжди бути відкритим на Нього, на Його дію в нашому житті, на те, що він хоче нам  дати. Потрібно мати відкритими очі до того, що Бог нам дає, і вуха, до того, що Він каже, і щирі серця, щоб це прийняти і вміти подякувати Богові. І щоб це не було, навіть якщо для цього треба від чогось відмовитися, воно однозначно для нашого спасіння і освячення. Тож будьмо відкриті на Божий провід, довіряймо Богові, як довіряв Авраам.

+Венедикт