//

Роздуми владики Венедикта на читання Середи четвертого тижня Великого Посту

Бут. 9, 18-29; 10, 1

 

«Тай випив він вина й упився в своїм наметі так, що й обнажився».

 

Деякі екзегети вказують на те, що Ной впився, бо не мав досвіду вживати вино. Перший раз випив його як напій, захмелів і сп’янів. І тому так невторопно вчинив. Але бачимо, що в тій його невторопності, в ситуації, яка вийшла з під його контролю, двоє синів чинять по різному, один прикриваючи цей вчинок тата, щоб його не осоромити, а інший – дуже невторопно: сам висміює його і ще й іншим про це оповідає.

 

У нашому житті ми також дуже часто є немилосердні одні до одних, категоричні та вимогливі. А самі водночас очікуємо порозуміння, милосердя і доброти від інших. Сьогоднішнє читання вчить нас саме цьому – мати милосердя до гріхів і падінь інших. Тобто покривати любов’ю недоліки інших, деколи навіть закривати очі на недоліки інших, з любов’ю ставитись до них.

 

Логіка цього дуже проста – Господь каже: що ми хочемо, щоб нам чинили, то і ми чинімо. І бачимо, що невторопний син Ноя був проклятий за свій вчинок. Отже, маймо милосердя до інших, тоді й вони, можливо, колись обдарують цим милосердям нас у житі дочасному, а Бог точно нас за це винагородить у житті вічному. 


+Венедикт