//

Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії

Коротка історія

Церква не має звичаю святкувати день народження для землі Святих Божих, але їхній день народження для неба - день смерти. Виїмок становлять двоє найбільших Святих у Церкві: Пречиста Діва Марія і св. Іван Христитель. Ми святкуємо не тільки їхнє небесне, але й їхнє земне різдво.

 

Св. Євангелія записала нам дуже мало подій із життя Преч. Діви Марії. Тут нічого нема сказано про Її різдво, про Її молоді літа чи про Її св. Успіння, ані навіть не подано імен Її праведних батьків. Звідки ми про це все знаємо? Знаємо про це з традиції Церкви та апокрифів. Апокрифи це такі книги, що оповідають нам про деякі події із життя Ісуса Христа чи Його Пресв. Матері, а про що не говорить св. Євангелія. Хоча св. Церква не приймає апокрифів за автентичні книги ані за певне історичне джерело то все таки вони містять багато дечого з традиції та вірувань первісної Церкви.

 

Головне джерело вісток про життя Пресв. Богородиці це апокрифічна книга написана коло 170-180 року що зветься Протоєвангеліє Якова. Ця книга дала мотив до установлення таких празників: Зачаття св. Анни, Різдва Пресв. Богородиці, Введення в храм та свята в честь Якима й Анни. Звідси довідуємося про обставини різдва Преч. Діви Марії хто були її батьки та що вони звалися Яким і Анна.

 

Празник Різдва Божої Матері у Східній Церкві належить до дуже старовинних Богородичних празників, хоча не можна точно означити часу, коли він появився. Про нього згадують св. Іван Золотоуст, св. Прокл, св. Єпіфан, св. Августин і св. Роман Сладкопівець. Палестинське передання каже, що св. Єлена (+330), мати цісаря Костянтина, збудувала в Єрусалимі храм у честь Різдва Пресв. Богородиці. В п'ятому сторіччі про цей празник згадує Служебник папи Гелясія (492-496).

 

Стихири і гимни на честь цього празника уложили патріярх Анатолій (449-458), Степан Єрусалимський (6 ст.), св. Андрій Критський і патріярх Сергій (7 в.) св. Іван Дамаскин і патріярх Герман (8 ст.) та св. Йосиф Студит (9 ст). Офіційне заведення цього празника у візантійському цісарстві приписують цісареві Маврикієві (582-602).

 

Про ікону

Люди народжуються в сім'ях, утворюючи довгу низку поколінь. Однак в очах Бога кожна особа є окремою, унікальною, неповторною. Народження кожної людини наперед визначене Богом у вічності. Тому, у певному сенсі, кожен живе у світі не з волі людини, ані не з волі крові, а з волі Божої (див. Йо. 1, 13). З цієї причини народження людини зображено на іконах з великою урочистістю, як явлення Божого плану.

 

Це особливо стосується різдва Богородиці. Вся сцена розвивається у священному просторі, немов у храмі. Символічне значення цього очевидне: Марія повинна стати домівкою Христа, і Він сам стане новим храмом.

 

Унікальність народження Богоматері підкреслюється також типовим старозавітним мотивом: Анна - літня жінка, яка вважається неплідною. Отож, аби Марія прийшла на світ, потрібно було втручання Бога. Це далеке провіщення майбутнього народження Христа від Діви та Святого Духа. Також і сцена купання дитини, завжди присутня на зображеннях народження людини, одержує особливе значення.

 

На іконі фігурують також жінки, які приносять дари. Цей мотив, можливо, запозичено з церемоніалу імператорського двору. У цьому можна побачити аналогію з іконою „Різдво Господнє”, на якій пастухи несуть дари. Кожна людина, яка приходить на світ, створена на образ Божий (див. Бут. 1, 26), тобто, як пояснюють Отці Церкви, на образ Христа. Тому народження Богоматері є участю у народженні Христа. Однак той факт, що дари несуть не безпосередньо Новонародженій, а її матері, дає підставу для іншого пояснення: це визнання з боку цих жінок, що Народжена належить до їх коліна, до їх народу, має право на визнання і виражає надію усіх. Народження означає надію, і матері завжди мають певного роду дар ясновидіння стосовно своїх дітей. Анна, сидячи на ліжку, дивиться удалечінь, немов хоче пророкувати, але відчуває себе ще зобов'язаною до мовчанки, мовчанки, сповненої очікування великих майбутніх подій.

 

Тропар та кондак

Тропар, глас 4 : Різдво твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній, з тебе бо засяяло Сонце правди — Христос Бог наш. Він, розрушивши клятву, дав благословення і, ударемнивши смерть, дарував нам життя вічне.

Слава, і нині: Кондак, глас 4: Йоаким і Анна з неслави бездітности і Адам і Єва від тління смерти визволилися, Пречиста, у святім різдві твоїм. Його празнують люди твої, з провини прогрішень ізбавле­ні, як кличуть до тебе: Неплідна родить Богородицю і кормительку життя нашого.

 

Послання святого апостола Павла до Филип'ян 2, 5-11

Браття, плекайте ті самі гадки в собі, що були в Христі Ісусі. Він, бувши в Божій природі, не вважав за здобич Свою рівність із Богом, але применшив Себе Самого, прийнявши вид слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, Він понизив Себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж хресної. Тому й Бог Його вивищив і дав Йому ім'я, що понад усяке ім'я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі і під землею, і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця.

 

Євангеліє від Луки 10, 38-42; 11, 27-28

В той час увійшов Ісус в одне село, і одна жінка, на ім'я Марта, прийняла Його в свій дім. А в неї була сестра, що звалась Марія, що і сівши у ніг Ісусових, слухала слова Його. А Марта клопоталась великою послугою і, станувши, сказала: Господи, чи не зважаєш, що сестра моя одну мене зоставила служити? Скажи отже їй, щоб мені помогла. І відповівши, Ісус сказав їй: Марто, Марто, ти журишся і клопочешся про многе. А одне є на потребу. Марія ж вибрала добру часть, що не відніметься від неї. І сталося, як Він це говорив, одна жінка, піднявши голос з народу, сказала Йому. Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди що Тебе кормили. Він же сказав: Отож блаженні ті, що слухають Боже слово і зберігають його.

 

Проповідь

Рідко, але можна зустріти осіб, що батьки й родина не радіють появі дитинки у їхній сім'ї. Переважна більшість людей радіє та нетерпеливо очікують, щоб їхня рідня зросла, поповнюючись новою особою, новим життям. За такою особою, навіть дуже маленькою, криється великий дар - безсмертна душа, що її творить сам Господь. Це надзвичайно превеликий дар, бо він походить від Творця і тільки йому властиво творити безсмертну душу, нове невмируще життя. Так, тіло гине, але душа ніколи! Людина, хоч і мудра, бо отримує мудрощі від Господа, однак, може тільки перетворювати, ліпити, винаходити, але усе це чинить уже з існуючого матеріалу, бо у собі не має сили, щоб щось із нічого створити. Мабуть, найбільший дар людині брати участь у творінні нового безсмертного життя. Від нас належить Господу велика та безмежна вдячність за те, що він не перестає творити, його творчий акт продовжується. Похилімо, принаймні ми, християни, наші голови, як вияв вдячності Богу, особливо, за ті ласки, які він дарував особисто кожному та кожній із нас.

 

Святкуємо велике свято: Різдво Пресвятої Богородиці, про яке нічого не знаходимо у Святому Писанні. Знаходимо тільки текст про народження святого Івана Хрестителя, який безперечно менший святістю та значенням за Богородицю. У святому Писанні читаємо, що «Авраам був батьком Ісаака, Ісаак - Якова, Яків - Юди і братів його. Юда був батьком Фареса та Зари від Тамари. Фарес був батьком Есрома, Есром - Арама...» (Мт 1,2-3). Теж, читаємо у Євангелії Матея, що мудреці віднайшли народжене «... дитятко з Марією, матір'ю його, і, впавши ниць, поклонились йому...» (Мт 2,11). Це - Богородиця, що зродила Сина Божого. Про народження пречистої Діви не написано ніде у Святому Писанні, хоч вона - ця, кого заповів Господь у раю, що прийде на світ розчавити голову змієві, злому духові (пор. Бут 3,15). Вона - найгарніша, найчарівніша, мила й люба! Жодна «міс краси» землі не перевершить її вроди, навіть усі разом взяті красуні не дорівняють гарному зовнішньому вигляду та прекрасному чару лиця Марії. А про її благородну душу годі говорити, розуміти та порівнювати з праведністю усіх разом взятих святих людей! Марія у своєму Різдві гідно прийняла від Бога дари й радо відповіла на них, діяла з ними й здобувала у Господа заслуги та освячення душі. Сам Господь знав й очікував її приходу на світ, ангели раділи з її народження. Прийшла благословенна ера, успішний час, бо вона - ця, що від віку призначена Пресвятою Трійцею на Матір Сина Божого, нашого Спасителя, що стер голову змія, переміг зло, відчинив усьому людському родові двері до Небесного Царства.

 

У Старому Заповіті записано слова, які успішно віднесемо до Матері Божої: «Уся ти гарна, моя люба, і вади нема в тобі!» (Пп 4,7), незрівнянної красоти лиця та вродливого вигляду Марії, вона проста, покірна, слухняна, швидка допомогти іншим. Марія - повна Господніх дарів, бо таку душу утворив її сам Бог. Вона жертвувала собою аж до останнього віддиху. Стояла під хрестом, на якому помирав Ісус Христос, до глибини душі перейнята його ділом викупу усього людства. Не злякалася ворогів її Сина, не осуджувала їх, а покірно молилася за ненависників та увесь людський рід, бо вона - наша Мати. Свята Мати не ставила себе вище звичайних людей, хоч своєю праведністю перевищувала усіх, але була покірною, смиренною та простосердечною. А це ще більше визначає її особистість та підносить духовно понад інших. Марія прийшла на світ не для того, щоб випромінювати свою зовнішню красу, але для того, щоб виконувати волю Божу, привести на світ Спасителя, дорожити освяченням душі, терпіти, допомагати людям у спасінні їхніх душ та стати нашою Матір'ю. Вона у небі вище усіх небесних сил: Херувимів, Серафимів, Ангелів, Архангелів...

 

Її оспівують у піснях й музичних творах, про неї пишуть, говорять, проповідують, на Її честь будують церкви, розмальовують красу її обличчя у різних іконах та образах, вибивають медальйони, різьблять статуї на її честь, у церковному іконостасі Марія зображена поруч свого Сина тощо. Усе це чиниться для того, щоб прославляти її ім'я, виявляти любов до неї, прибігати у молитвах, благаючи помочі у небезпеках та в потребі освячення душі. Вона допомагає усім, хто щиро звертається до неї, довіряє її, навіть, на весіллі у Кані Галилейській, де певні люди вже були напідпитку не відмовила у помочі. Мати просила Сина, Ісуса Христа, щоб допоміг новоженцям вийти із неприємної ситуації. І Христос послухав її, перетворив воду у вино. Богородиця знає наші потреби, свідома нашої матеріальної нужди, а ще більшої духовної необхідності, її руки та серце звернені у наш бік, бо вона більше наша Мати, як ми її сини та дочки. Ми можемо про неї забути, вона ж про нас ніколи не забуває, навпаки, допомагає, старається про нас, щоб ми стали учасниками неба, вічного щасливого життя. Хоче як Мати, щоб її діти були щасливі з нею у вічності, вдивляючись постійно у Божу красу. Коли Богородиця виручала людей у дочасних та мізерних справах, тим більше вона прийде з допомогою тим, хто потребує її в духовному житті. Прибігаймо до неї з вірою. Не забуваймо про щоденну й щиру молитву до неї. Старанно та уважно відмовляймо «Богородице Діво», проказуймо вервицю, оспівуймо її ім'я в Акафістах та Молебнях, час'іо розмовляймо з нею улюбленою матір'ю. Звертаймося до Марії: «Пресвята Богородице, спаси нас, - розуміючи, що спасає благодать Божа, яка діє у ній», як навчає наш Катехизм (пор. «Христос наша Пасха» ч. 313). Молімося до неї за навернення грішників, поручаймо їй хворих алкоголізмом, наркотиками та охоплених іншими пристрастями й різними хворобами. Повірмо щиро в те, що Марія допоможе нам, коли не будемо сумніватись у наших проханнях. Промовмо разом з усією святою Церквою, як похвалу Марії: «Оспівуємо твоє народження, шануємо і непорочне зачаття твоє, Невісто Богозвана і Діво; славлять тебе з нами і ангелів чини, і святих душі» (Утреня свята, ірмос п.6).

+ Ігор

Архиєпископ Львівський, УГКЦ

Храм Різдва Пресвятої Богородиці, Львів – Брюховичі, 21.09.2011

 

 

Для створення сторінки використано такі видання:

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000.

А також ікону Різдва Пресвятої Богородиці.

 

Джерело: www.ugcc.org.ua