Неділя мироносиць Ді 6,1-74; Мр 15,43-16,8. Церква св. Климентія, м. Львів, 29.04.2012.

Кожне слово із Святого Писання - велике багатство для віруючої людини. А кожне слово розважене та прийняте до серця залишає глибокий духовний слід в душі людини. Можливо й хтось швидко не відреагує на прийняте слово, може воно прудко не прийметься у душі, не зійде, але воно поволі укріплюватиметься та згодом принесе добрий плід. Однак, воно не згубиться, бо очікує часу та доброї волі людини, щоб навіть через багато років прорости, а згодом приносити багаті плоди духовного життя. Буває, що людина внаслідок різних обставин віддаляється від Бога, занедбує практикувати Божі Заповіді чого навчилася з дитинства, але приходить духовне потрясіння, яке лагідно промовляє до особи й вона залишає свої хворі практики, повертається до Господа і поволі починає миритися з Богом. Пізнавати помилки свого життя - великий дар, а перепросити Господа за сподіяні промахи й примиритися з ним - надзвичайний внутрішній дар.

У читанні Святого Письма згадується про Марію Магдалину, яка після покладення тіла Ісуса Христа у гріб, третього дня багато разів прибігала туди, де не знайшла тіла Ісуса, яке бажала намастити пахощами. Усі євангелісти згадують про неї, що вона прямувала до гробу, також окремо (пор. Ів 20,1) або разом з іншими жінками. У цих розповідях її завжди виділяють поміж іншими жінками. Христос сам з'явився найперше їй, як про це згадує євангеліст Марко (пор. Мр 14,9). Ані Спасителеві, ані євангелістам не було перешкодою ставити її на перше місце, не дивлячись на те, що Христос вигнав з неї попередньо сім бісів. Апостоли, чоловіки, здавалося сильні духом, поховалися зі страху, мовчали, розгубилися, втратили надію на продовження бути свідками Христа. Усі забули про воскресіння Господнє, яке він голосив, також і Марія Магдалина, бо пішла з іншими жінками, зібравши разом кошти, купили мира і спішили до гробу, щоб помазати тіло Христа. Святий апостол Івана пише про неї, що Марія прибула до усипальниці дуже ранесенько, коли ще не розвиднялося (пор. Ів 20,1). Можемо здогадуватися, що вона не спала, а очікувала часу, коли найраніше можна прийти до гробниці Спасителя і довідатися, що там діється. А, коли побачила відкочений камінь від гробу - злякалася й притьмом побігла сповістити про це апостолів. Теж, інші жінки не знали, що думати про відкочений камінь та про ангелів, який вони бачили. Це було великою новизною, зустрітися з такими явищами, хоч перед тим вони багато чого досвідчили від Христа, якого їм тепер забракло. Згодом, жінки та деякі апостоли по черзі бігали до гробу, щоб побачити відкочений камінь, порожній гріб та полотнище з хусткою у гробі. Христа ніхто із них не бачив.? Правда, жінки бачили ангелів, чули їхнє свідчення та повідомлення про воскресіння Господнє. І Христос не з'явився найперше апостолам, лише Марії Магдалині, як дуже відданій йому особі та надзвичайно люблячій його! Про таких жінок, що часто слідували разом ним та апостолами, Спаситель говорив: «Де тільки буде проповідуватися ця Євангелія по усьому світі, оповіщатиметься і те, що вона зробила їй на спомин» (Мт 26,13). Не відомо, що робили б апостоли, коли б жінки не повідомили їх про побачене та почуте про воскреслого Спасителя? Здається, що учні так були пригноблені розп'яттям Сина Божого та його стражданнями, що вони були готові залишити служіння, до якого їх готував Христос? Вони, мабуть ще не скоро б прийшли до гробу, внаслідок переляку та безнадійності на кращу зміну.? Учні Спасителя більше надіялися на політичну зміну та на визволення Ізраїлю з-під гніту чужоземців, як на духовне визволення усього людства від гніту гріховного та диявольського панування.

Жінки-мироносиці діяли спонтанно. Вони не переймалися сторожею, що була виставлена юдеями. їх більше турбувала проблема, як увійти у гріб, коли він був привалений дуже важким каменем, що не під силу їм зрушити. Однак, вони приближалися до гробу, де на їхню думку, лежало мертве тіло Господа. Дивні жінки: журилися каменем, що не відкотять від гробу, однак, на щось розраховували, приближаючись до гробниці. Ніхто із них не згадував про воскресіння, ніхто не стверджував, що не знайдемо покладеного тіла Христа. Мироносиці прямували з одною думкою: намастити тіло Ісуса Христа, забуваючи про те, що Марія давно намастила його тіло миром на день похорону (пор. Ів 12,7). Що ж тягнуло жінок до гробу? - Вдячність за його добрі діла, які він вчинив їм та іншим? Зовнішня прив'язаність до нього? - Мабуть, усе разом складалося на любов до Бога, яка започаткувалася у їхніх серцях, що поволі розвивалася аж до подолання страху та свідчення йому вірності, незважаючи на обставити. Жінки не думали про невигідну ситуацію, яка могла статися після їхнього прибуття до гробу. Вони не зважали на первосвящеників, книжників та фарисеїв... Ні! Мироносиці побороли страх перед Пилатом та окупацією їхнього народу римлянами?! Від цього часу Христос зайняв перше місце у їхньому житті. Усе інше було додатковим, другорядним. Тим більше, коли вони побачили порожній гріб та сяючих ангелів! Марія Магдалина повідомила учнів не тільки про те, що вона разом з іншими жінками бачила ангелів, у гробі, де лежало тіло Господа, але вона сказала, що Христос їй з'явився, а ті не вірили (пор. Мр 16,9-11).

Усім потрібно вчитися із доброго прикладу праведних жінок та святої Марії Магдалини. Мабуть, Ісус Христос вигнав з багатьох осіб сім та більше духів і то не один раз, але не усі особи пішли за Христом так, як це вчинила Марія Магдалина. Вона залишила усе, бо знайшла Спасителя - найбільший скарб на світі. Усім людям потрібно залишати усілякі грішні затії та лукаві практики, а спішити дорогою Христа, щоб рятувати та освячувати душі. Жінки, зокрема, Марія Магдалина, додають нам усім відваги та вчать, що приходити до Спасителя ніколи не пізно і жодні гріхи не стануть перешкодою, щоб примиритися з Господом Богом. Необхідно трохи бажання та доброї волі, а решту Господь допоможе подолати. Учитель Церкви, роздумуючи про жінку, що приблизилася до Христа в домі Симеона прокаженого так навчає: «Жінка грішниця, що загрузла у всякого роду гріхах та беззаконнях, одержима незчисленними гріховними ділами, бажаючи спасіння від покаяння, проникла на бенкет святих, - бенкетом святих я називаю (цей бенкет) тому, що тут був присутній Святий святих» (св. Ів. Золот., Бесіда VII про покаяння п.2). Хай праведний приклад святих жінок допоможе нам перемогти усяке зло й постійно приближатися до Господа. Пресвята Богородице, будь з нами!

Джерело: www.ugcc.lviv.ua