Проповідь Глави УГКЦ на Неділю блудного сина

Лк. 15:11-32

Дорогі у Христі брати і сестри,

Христос Рождається!

В цей день, який  сьогодні подарував нам Господь Бог, є особливою неділею в літургійному році нашої Церкви, тому що збіглися воєдино три різних оказії. Понайперше, сьогодні ми обходимо неділю, яка є знана як Неділя блудного сина. Тобто крок за кроком Христова Церква кожного з нас готує до часу Великого Посту, і Боже слово щораз то глибше розкриває нам важливість, значення, мету, а відтак плоди покаяння. Але сьогоднішні науковці і дослідники кажуть, що цей текст, який ми щойно чули, Лука нам передає не для того, щоб пояснити як далеко ми опинилися від нашої землі, від нашого Бога, як далеко ми часом є від святого і праведного життя, але метою цієї притчі є показати нам, що як би далеко ми не були, ми маємо люблячого Батька, люблячого Небесного Отця, Який ніколи нас не покидає, як би далеко ми від нього не відступилися.

У цій притчі батько є той, що з болем серця відпускає зі свого дому свого сина, але відтак, мабуть, кожного дня виходить на ту дорогу, якою син відійшов і чекає його повернення. Сама зустріч сина з батьком є дуже цікавою. Син думає, планує, що ж він батькові скаже, якими словами він зможе його перепросити, але при зустрічі батько навіть не дає синові говорити – він перший виходить йому назустріч, розкриває свої обійми і приймає у своїх обіймах сина, який повертається додому. Таким чином, покаяння – це не є шлях приниження людини, це не є лише шлях пізнання нашого з вами гріха і упадку. Покаяння і навернення – це повернення додому, повернення до Небесного Отця, це дорога до любові, дорога до Батька, Який нас чекає, приймає і своєю любов’ю спасає, повертає нам втрачену гідність, повертає нам те, що ми через гріх могли втратити... Але ми ніколи не могли втратити місця у Його люблячому серці. Його любов спасає.

Друга оказія, яка сьогодні зібрала нас усіх тут на молитву, є Свято Трьох Святителів: Василія Великого, Григорія Богослова і Йоана Золотоустого. Сам факт, що сьогодні ми святкуємо це свято для них разом показує те, що вони – Отці Церкви – були свідками віри в єдиного Бога в трьох особах. Вони у своїй місії проповідували людству правду про люблячого Небесного Отця, Який є джерелом життя. Відтак об’явили нам, що кожен з нас має Спасителя, що Небесний Отець послав у світ свого Сина, щоб нас віднайти і привести назад, до дому Небесного Отця, що у світі між нами у Церкві діє Дух Святий Утішитель, Дух любові Отця, Який може нас з вами приєднати, поєднати з Небесним Отцем, злучити нас у одну родину, оздоровити будь-які непорозуміння, конфлікти і сварки, які ділять нас, як християн і як громаду. У дусі Святому через Сина привести до Небесного Отця.

А третя оказія – це мій візит до вас. Сьогодні я вперше, як Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви, маю змогу вас відвідати. Рік тому, коли владики чомусь мене,  наймолодшого єпископа, покликали виконувати цей батьківський уряд у Церкві, я обіцяв, що перше діло, яке я хочу зробити – це відвідати усіх наших людей, збирати їх в єдину родину, щоб кожен з вас відчув, що ваша Мати-Церква вас любить, вас ніколи не забуває, про вас молиться, а священиче і єпископське душпастирство має єдине завдання – привести і познайомити вас із люблячим Небесним Отцем. І, можливо, ту обіцянку сьогодні перед вами я хочу хоч трошки сповнити. Це, можливо, перший такий візит, але сподіваюсь, що не останній. І ви зможете відчути себе членами великого українського народу, членами великої, оновленої, молодої, воскреслої Української Церкви.

Я відчуваю, що сьогодні сповняю ту місію, яку розпочав мій великий попередник, і сьогодні моя совість не позволяє мені його забути, мабуть ви знаєте, що цього місяця, 17 лютого, наша Церква відзначатиме 120-ту річницю з дня народження Слуги Божого, великого ісповідника віри, Патріарха Йосифа Сліпого. Це він, перейшовши горнило переслідувань і таборів смерті, вийшов живим і протягом усього свого життя був свідком оцього люблячого Небесного Отця, і пішов збирати, собирати ов єдино розсіяних сущих. Бо, можливо, сьогодні, так як і в момент історії нашого народу саме через Церкву можна зберегти той зв’язок єдності тих, хто є поза межами української землі, з українським серцем, яке б’ється на рідній землі.

Просімо сьогодні, щоби Господь Бог через дію Духа Святого, за посередництвом свого Сина, Якого Він послав, щоб нас віднайти, кожен з вас відчув себе любленим Богом. А якщо вас щось відділяє від цієї любові, то маємо можливість, ще одну нагоду цього року, пройти шлях покаяння і навернення з глибокою свідомістю, що ми маємо домівку у серці нашого Небесного Отця. Нехай Всемилостивий Господь, за посередництвом молитов трьох великих Святителів і Вчителів Церкви – Григорія, Василія і Йоана, за молитвами Слуги Божого Патріарха Йосифа Сліпого, кожному з нас у цій дорозі товаришить.

Христос Рождається!

розшифрування "Католицького Оглядача"
прослухати аудіо

За матеріалами www.ugcc.org.ua