//

Проповідь Глави УГКЦ у день празника Різдва Івана Хрестителя

Високопреосвященний Владико Архиєпископе Іване,
дорогий Владико Володимире,
наш єпископе Прославсько-Ґданський,
пані міністре,
дорогі представники України, український консуле,
дорогі в Христі наші отці, які приїхали на цю урочистість,
преподобні сестри,
шановні представники української громади, українських організацій і товариств, 
дорогі в Христі брати і сестри,


Слава Ісусу Христу!


З древнього міста Києва, з берегів нашого древнього Дніпра я привіз вам сердечний привіт до цього княжого міста, на береги тої славної ріки Сян. Привіт братерства, єдності, сили Божої, сили Духа Святого, яким Господь животворив, оживляв і дальше буде оживляти увесь наш народ, незалежно від того, де він перебуває, незалежно від того, в яких обставинах він проживає, але це є Божий народ, який Господь збирає в Єдину Святу Соборну і Апостольську Церкву, яку ми звемо українською.


Сьогодні наша Церква святкує свято Різдва Івана Хрестителя. Свято, можливо, трошки особливе, тому що в нашому літургійному році ми святкуємо Різдво лише трьох осіб. Немає жодного святого, якому святкують різдво. Святкуємо Різдво нашого Спасителя Ісуса Христа, Пречистої Діви Марії і Івана Хрестителя. То показує, що він був якоюсь особливою особою в історії спасіння людства. Сам Ісус Христос каже про нього, що він є найбільший з народжених від жінок і останній пророк, найбільший серед пророків, особа, в якій весь пророчий уряд Старого Завіту знаходить своє завершення. Бо лише Іван Хреститель бачив Того, про Кого пророкував і міг торкнутися своєю рукою Його голови, Того, про Якого пророки проповідували з сивої давнини.


Говорячи про Івана Хрестителя, святий Августин каже, що він у своїй особі знаменує межу між старим і новим: Старим Завітом, тим законом і пророками, і Новим Завітом, коли голоситься Царство Небесне. І пояснює Августин, кажучи чого він є межею старого. Каже, що з одного боку він народився від батьків, похилих віком: безплідної Єлизавети і немічного Захарія. Його зачаття лежало поза межами людської сили і людської можливості і самим собою знаменувало не людську, але Божу активну і надзвичайну дію для спасіння людини.  А нового, тому що він є особою, яка знаменує початок нового часу, він є Предтеча Того, Хто є сповненням усякої обітниці. Каже Христос, що закон і пророки були до Івана, а від нього проповідується Царство Боже.


Другою знаменною рисою тих обставин його народження є те, що він був названий пророком Всевишнього ще перед своїм народженням, коли Пречиста Діва Марія, яка носила у своєму лоні сина Божого, повна Духа Святого прийшла і привітала Єлизавету. Пише Лука: «Дитя здригнулося у її лоні.» Тому що сповнилося Духом Святим і було назнаменоване голосити про цей прихід Спасителя в тілі людському усім людям на землі, а навіть серед царства померлих, яких готував до приходу Спасителя.


У цьому дні, як ми чули у Євангельському читанні, розв’язується язик батька Йоанового, Захарії, який мов онімів перед величчю Божою, яка повинна була виявитися у його родині. Тому що каже Августин: «Голос Божий сьогодні народився». Той глас вопіющого в пустині, завданням якого буде те, що сказав ангел тоді у храмі у святині в момент Його зачаття: «Він приверне серця народу Божого до їхнього Бога, він приверне серце батьків до дітей, тих, хто є немудрий, до мудрості праведників і приготує Богові народ достойний». Тому то радіє сьогодні Церква Христова. Тому що із приходу на світ Івана Хрестителя розв’язується мовчанка і сповняються пророцтва, а сила Божа виявляє усю свою велич серед Божого народу.


Я думаю, що надзвичайно символічним є те, що сьогодні в свято Івана Хрестителя тут у Перемишлі ми святкуємо храмовий празник Катедрального Собору, але більше того, ми сьогодні вшановуємо нашого Владику Митрополита Івана, який у цьому храмі голосить Слово Боже нашому народові. Я думаю, що все те, що було сказано про Івана Хрестителя, можна перенести на значення, зміст і місію цього Собору, цього храму і, зокрема, на наших душпастирів у Польщі. «Він приведе народ Божий назад до Бога» - ми чуємо у сьогоднішньому Євангельському читанні - «Він приверне серце батьків до дітей». Тих батьків, які повинні передати своїм дітям їхню мову, їхню культуру, свідомість їхнього народу, віру в Бога, яка є найбільшим скарбом нашого народу. Немудрих має привести до прийняття і розуміння мудрості праведників, тих святих праведників, яких має ця Перемишльська земля. Має приготувати Богові народ достойний. Я думаю, що краще про місію цього храму, який сьогодні святкує престольний празник, і наших душпастирів у цій країні не скаже ніхто. Але можна сказати ще більше, коли ми чули сьогодні як перед Божественною Літургією заговорив Іван, оцей могутній древній дзвін тут, біля цього Собору. Ми з вами справді почули голос, який кличе в модерній, сучасній пустелі і закликає всіх нас, готує нас бути народом, приготованим на особливу Божу дію і Божу присутність.


Ми можемо сказати, що цей Собор справді знаменує собою кінець старого і початок нового. Чому? Тому що його воскресіння знаменує кінець якоїсь дуже особливої і болючої сторінки в історії нашого народу, сторінки бездержавності, вигнання, рік крові і зневаги. Можливо, не випадково саме сьогодні, в цьому році ми згадуємо всіх тих наших братів і сестер, які шістдесят п’ять років тому навіки замовкли через горезвісну акцію «Вісла». Особливо ми сьогодні про них у цю річницю повинні пам’ятати, щоб те старе ніколи більше не перейшло в нове і майбутнє. Цей храм знаменує собою і передвіщав той час, коли він повстав у воскресінні нашої Церкви на рідних землях, початок особливої Божої дії і голошення Царства Небесного, свідоцтва невмирущості українського духа і його Церкви.


Та Церква сьогодні в тому році святкує сто двадцять років з дня народження Патріарха Йосифа Сліпого, який справді, можна сказати, був, є і буде тим гласом, який кличе у пустелі. І той Собор своїм повстанням і своєю діяльністю справді кличе серце кожного з нас прислухатися до мудрості праведників, привернутися до скарбу своєї Церкви і свого народу і таким чином стати народом достойним Господові.


В цей день я вас щиро вітаю. Радіймо тим святом. Ім’я «Іван» означає «Бог є милосердний». Радіймо з того, тому що незалежно від того, які ми з вами є недостойні і грішні, Йоан народився, народилося і прийшло у світ голошення Божого милосердя, яке є настільки сильне, що може зробити те, що під силу людині уже більше не є. Нехай той празник оживить усіх нас, дасть нам надію, дасть нам віру, дасть нам радість, що те нове, яке починається, є вічне і не матиме ніколи кінця. Амінь.


Слава Ісусу Христу!


За матеріалами ugcc.tv
Розшифрування «Католицького Оглядача»