//

Проповідь Блаженнішого Святослава у Львівській семінарії Святого Духа (12 червня 2011 року)


В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь

Слава Ісусу Христу!


Преосвященний Владико Венедикте, отче Миколає, ректоре цієї семінарії, дорогий наш отче Богдане, почесний ректоре цієї семінарії, отче Борисе, ректоре нашого Католицького університету. Всечесні отці, шановні викладачі і працівники цієї семінарії, улюблені Богом брати - семінаристи, дорогі у Христі брати і сестри.


Сьогодні направду моє серце наповняє велика радість, радість і сила,через те, що я сьогодні можу бути тут разом з вами у тій семінарії, яка для багатьох, зокрема для мене, була і є матір’ю, а сьогодні святкує свій Престольний храмовий празник.

 

Сьогодні з читань Діяння святих апостолів ми чули, що апостоли у п’ятдесятий день після Пасхи були зібрані разом для молитви. Це зібрання було спричинене святкуванням єврейської П’ятидесятниці. Це було свято, в якому цей божий старозавітний люд святкував пам'ять великого Божого дару. У цей день євреї святкували свято дару Божого закону. В той день Боговидець Мойсей на горі Синай отримав від Бога Закон Божий, який перстом самого Бога був накреслений, написаний на кам’яних таблицях. Це було свято для євреїв, тому що цей дар закону був розрадою і втіхою для подорожуючого Божого люду.


Пророк Давид про цей Божий дар закону каже так: «Коли б не закон Твій − розрада моя, то я був би загинув в недолі своїй, − і продовжує, − для моєї ноги Твоє слово є світильник – світло для стежок моїх». Саме тому у сьогоднішньому євангельському читанні чуємо такі гострі, але правдиві слова: «Проклятий той народ, ще не знає закону».


Однак апостоли, що зібралися в цей день і не уявляли, що саме цього дня Христос сповнив ту обіцянку, яку він так багато раз проповідував і проголошував, що саме цього дня людство отримає такий дар, якого той Закон, який був написаний на кам’яних таблицях був лише праобразом. Та потіха, яку той Закон міг дати була лише слабкою тінню того утішителя, якого в цей день, сьогодні, Господь посилає своїй Церкві, своєму Богом вибраному людові.


Сьогодні Господь Бог не дає вже нам кам’яних табличок. Він нам сьогодні дарує Особу, третю особу Пресвятої Трійці – Духа Святого, який є духом любові і життя. Та любов, принесена в особі Духа Святого є найбільшим Божим даром, який Отець обіцяв через свого Сина послати його учням. Про цей Божий дар, про цього Духа Святого один з отців Західної Церкви IV-го століття Іларій з Пуатьє говорить так: «Він, цей Дух Святий, залишається з нами аж до кінця світу, є потіхою у нашому очікуванні, є запевненням сповнення нашої надії у майбутньому, є світлом нашого розуму і сяйвом нашої душі».


«Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю»


Дух Святий, оця божественна животворяща сила, яка пронизує весь світ і нас з вами і підтримує нас у житті, є тою силою, яка справді може дати нам надію на повноту нашого життя в Бозі. Ця третя особа Пресвятої Трійці входить у глибини людського серця, яке відкрите для сприйняття Божого дару, зігріває його, просвічує, переображає та освячує людську особу, діючи з нашого нутра. Цей новий закон любові Духа Святого написаний і пишеться сьогодні тим Духом Святим у нашому серці, викарбовуючи в нашій особі, наче вимальовуючи образ Божий у нашій душі. Тому апостол Павло пише: «А що ви сини Божі, Бог послав у ваші серця Духа Сина живого, що викрикує Ава Отче». Цим він каже, що Дух Святий не є якимось чужим для віруючої особи. Він є тим, хто встановлює постійний діяльний зв'язок між нами, кожним з нас, кожною людиною і Пресвятою Трійцею є носієм Божественної благодаті, тобто чинить нас здатними постійно перебувати в Бозі і постійно, не лише сьогодні, а й день за днем отримувати щораз нові і більші дари благодаті. Тому каже апостол Павло: «Хто з Господом злучується, стає з Ним одним духом». Перебуваючи у нас, як наш божественний учитель Дух Святий робить нас здатними пізнати Бога. Каже апостол Павло: «Нам Бог відкрив це своїм духом, усе досліджує Дух Святий, навіть Божі глибини». Саме діянням Святого Духа ми можемо розуміти і прийняти Боже Слово, Слово Євангелія, Слово Святого Письма, можемо пізнати себе і своє власне покликання, що є так важливо, зокрема братам у семінарії. Саме він, Дух Святий, є учителем молитви. Бо каже Павло: «Ми не знаємо як і про що належить нам молитися». Сам Дух Святий заступається за нас стогонами і зітханнями невимовними. Ось чому кажемо, що без життя, життя молитви у Дусі Святому не має істинного богослов’я, немає справжнього духовного подвигу, а всяка людська премудрість та побожність без того Духа Просвітителя і Учителя є порожньою і безплідною.


«Царю небесний, прийди і вселися в нас і очисти нас від усякої скверни»


Кожним нашим гріхом ми завдаємо собі рани, а нашою скверною пориваємо в той життєдайний наш зв'язок з Богом, з нашим Творцем, з джерелом нашого життя. А діяльна присутність Духа Святого в людині є оздоровляючою, він гоїть своєю благодаттю наші гріховні рани та очищає нашу скверну. Цей Божественний Учитель є тим лікарем, який відновляє цілісність людської особи, зціляє її, робить її здатною любити. Без Духа Святого ми не вміємо любити. Саме Він робить нас здатними любити Бога і нашого ближнього.


Лише у Дусі Святому ми можемо будувати єдність та гармонію як в нутрі нашої істоти, так і по відношенню до нашого ближнього, нашої спільноти, нашого народу, нашої держави.


Святий Дух є тим Духом єдності, яким так часто молимось у наших молитвах кажучи: «Боже, нам єдність подай».


Дух Святий є Духом сопричастя, який може помогти нам подолати усякі церковні розколи і поділи, і відновити єдність, первісну єдність Христової Церкви, яка мала за його діянням одне серце і одну душу.


Апостол Павло наголошує, що всі ми духом охрещені в одне тіло з’єднані, чи то юдеї, чи гелени, чи раби, чи то вірні, бо всі ми є напоєні духом одним. Ось чому ті Отці навчали, що в день П’ятидесятниці народилася Христова Церква. Та Церква, яка животвориться, росте в цьому єдиному дусі, уділяє його, передає усім людям, промовляє до тих людей різними мовами відповідно до кожного народу.


Усі сьогодні чули в Діяннях апостолів, що, отримавши огненні язики, апостоли сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як їм Дух наказував промовляти. А коли цей гомін закінчився, безліч народу зібралося і всі дивувались як то кожен з них почув, що ті апостоли розмовляють їхньою рідною мовою. Мабуть один з нащадків тих апостолів або тих прочан з Лівії чи Північної Африки чули як ті євреї говорять африканською мовою. Той проповідник написав про цей дар мов такі слова: «Коли хтось комусь сьогодні скаже з вас: Ти отримав Святого Духа, а чому ти не говориш різними мовами, тоді відповідай йому так, я говорю різними мовами, бо я є членом єдиного Тіла Христового, тобто Церкви, а та Церква говорить усіма мовами світу».


Сьогодні наша Українська Греко-Католицька Церква справді живе і голосить те Боже Слово різними мовами, тому що живе у різних країнах, у різних культурах і до кожної людини, до кожного українця або його нащадка говорить тою мовою, мовою любові, яку він може зрозуміти і сприйняти. Тому то можливо теж і до нашої Церкви дуже влучно звернені слова цього ранньохристиянського проповідника: «Святкуйте цей день, як члени єдиного Тіла Христового, бо ви надаремно будете святкувати цей празник, якщо не станете тим, зіслання кого сьогодні святкуєте». Тобто, коли не відчуєте себе в єдності з Церквою, Церквою Христовою, яку сам Христос наповняв Святим Духом і поширив по цілому світі і привселюдно визнає її Церквою своєю.


«Царю небесний, утішителю Душе істини, спаси благий душі наші!»


Дорогі отці і брати! Для мене сьогодні є особливим Божим даром могти призивати Духа Святого на нашу Церкву, знаходячись тут, серед вас, спільноти Львівської духовної семінарії. Саме в тій спільноті справджуються слова Христові сьогоднішнього Євангельського читання: «Коли прагне хто, нехай прийде до мене і п’є. Хто вірує в мене, як каже писання, то ріки живої води потечуть із його нутра». Як показує історія, саме з цієї семінарії ось уже більше як два століття витікає жива вода Святого Духа, яка оновляє нашу Церкву і тамує спрагу за Богом у нашому народі.


Варто лише сьогодні згадати о. Маркіяна Шашкевича, який горів Святим Духом і першим промовив Боже Слово до нашого народу на рідній, йому зрозумілій українській мові.


Цього року ми будемо святкувати десятиліття беатифікації Блаженним Папою Іваном Павлом II новомучеників нашої Церкви, а серед них багатьох випускників та вихователів цієї семінарії. Вони серед різноманітних мук, а навіть своєю смертю проголошували величні діла Божі аж до краю землі, будучи свідками єдності Божої Церкви та її невмирущості. Це є свідченням того, що семінарія Святого Духа у Львові справді є і буде середовищем та видимим знаком присутності Святого Духа у нашій Церкві, є тим джерелом, з якого постає національне і духовне відродження нашого народу.


В цей храмовий празник хочу привітати тих братів першого курсу, які сьогодні зодягнулися силою з висоти . Тому що вони сьогодні одягнули духовний стрій, цей посвячений підрясник. Пам’ятайте, браття, що лише за діяннями Святого Духа, через Його просвічення можете зростати у своєму покликанні через молитву та щоденне звільнення від гріха, особливо у тій семінарії, яка є його семінарією, нехай він буде вашим учителем, утішителем і наставником.


Особливо вітаю цьогорічних випускників цієї семінарії, які сьогодні святкують останній день у цій спільноті і отримають, мабуть, документ про закінчення цієї семінарії. Браття, я добре знаю, що ви є обдаровані різними дарами Святого Духа, але прошу вас, плекайте у собі його плоди. Нехай те добре насіння, яке посіяне тут, у вашому серці, завдяки праці ваших викладачів, вихователів і настоятелів буде зрощене Духом Святим і дасть направду рясні плоди через вас для нашої Церкви. Сміливо ідіть до сучасних людей, голосіть Слово Боже тою мовою, тими засобами, які будуть зрозумілі для них та отримавши благодать священства уділяйте їм життя вічне через дію Святого Духа у Христовій Церкві. Тут у семінарії Господь зроджує майбутнє нашої Церкви.


Хочу висловити свою глибоку вдячність духівникам, вихователям та викладачам цієї семінарії. Закликаю всіх вірних нашої Церкви, усіх тих, які мене сьогодні чують і бачать, можливо при помочі телебачення, яке є тут присутнє. Закликаю усіх вас, усіх жертводавців підтримати працю і розвиток семінарії, тому,що вкладаючи у семінарію ми будуємо завтрашній день нашої Церкви і нашого народу. Нехай Дух Святий, що його щедро Господь Бог для нас у сьогоднішній день буде для всіх вас найкращою нагородою, найбільшим даром Божим за вашу працю, молитву і вашу жертву.


Святий Боже, що все твориш Сином за співдіяння Святого Духа, Святий Кріпкий, що нам Отця об’явив і зіслав Святого Духа, Святий Безсмертний і душе, Утішителю, що від Отця виходиш і у всьому перебуваєш, Тройце Святая, слава тобі. Амінь


Слава Ісусу Христу!

аудіо-запис

Джерело: ugcc.org.ua