//

Проповідь Блаженнішого Святослава (Шевчука) з нагоди проголошення Івано-Франківської Митрополії

Високопреосвящений Владико Архиєпископе Томасе, Апостольський Нунціє в Україні! Високопреосвященні Архиєпископи Володимире, Ігоре, Мечиславе, Петре! Дорогі брати мої в єпископстві обох обрядів Католицької Церкви! Дорогі у Христі співбраття у священстві! Дороге духовенство, яке так численно заповнило сьогодні цей Архикатедральний Собор новоутвореної Митрополії! Достойні представники православних церков тут сьогодні присутні разом з нами. Преподобні брати і сестри в монашестві! Шановні представники влади Івано-Франківської та Чернівецької областей різних рівнів! Дорогі у Христі брати і сестри, які сьогодні моляться разом з нами, які сполучені при помочі телебачення та радіо, і тут присутні, дорогі у Христі! Дорога українська молоде!

Слава Ісусу Христу!


Сьогодні у цій столиці українського Прикарпаття є велике свято. Цей день, мабуть, назавжди увійде в історію не лише нашої Церкви, але й всієї України. Нині я відчуваю разом з вами велику радість. Думаю не тільки через те, що сьогодні я як новообраний глава нашої Церкви перший раз офіційно прибув з візитом до цього достойного града Івано-Франківська. Але, може, перш за все через те, що я прибув не з порожніми руками. Сьогодні ми піднесли цей єпископський осідок до рівності Митрополії і ввели на престіл першого Митрополита новоутвореної Івано-Франківської Митрополії, нашого улюбленого брата у Христі, уже Архиєпископа і Митрополита, Володимира. Але це свято, це дійство відбувається в особливий день і час.


Сьогодні Христова Церква святкує пам'ять святого апостола Андрея Первозванного. Мабуть саме він, його постать, його особиста історія життя і служіння буде тим ключем, який відкриє нам глибокий духовний вічний зміст цієї події. Ми щойно чули в читанні святого апостола Йоана про те, як Христос покликав Андрія до апостольського служіння. Правдоподібно, що Андрій був учнем святого Йоана Предтечі. Він був присутній під час моменту хрещення Христа в Йордані в той момент, коли Йоан побачив небо відкрите, побачив Духа Святого, який у виді голуба сходив на Сина Чоловічого, і почув слова: «Це Син Мій Єдинородний. Його слухайте». Після цього видіння відкритих небес перші слова, які вилетіли з грудей Йоана-пророка і Предтечі, були слова: «Це є Агнець Божий, який бере на себе гріхи світу». І тоді оці його учні, а між ними Андрій, лишили Предтечу і пішли за Месією. Христос питає його: «Чого шукаєте?» І каже їм: «Прийди і подивись».


Ця зустріч з Христом стала наче маленьким вибухом. Ми в нашому сьогоднішньому Євангеліє чуємо, що апостоли після того, коли вони знайшли того, кого очікував ізраїльський народ, про кого писав Мойсей і пророки, почали рухатися, почали бігти, тому що хотіли поділитися цією новиною, цією дорогоцінною знахідкою з усіма. І перший, кому звістує Первозванний апостол Андрій про те, що знайшов Месію, був його молодший брат Симон. Він його приводить до Христа. Саме через посередництво Первозванного Андрея Симон отримує нове ім’я – Скеля, Петро, на якій Христос будуватиме Свою Церкву. Ми бачимо, що у Євангелії від Йоана постать Андрея виринає у трьох місцях, які мають для нас сьогодні з вами особливе значення. На початку Євангелія, яке ми щойно чули, Андрей виступає як перший благовісник знайденого Месії. І тут в його образі ми бачимо початок апостольського передання, це те, що ми називаємо Святою Традицією Католицької Церкви. Він знайшов Воплоченого Бога і хоче привести до Нього усіх, увесь світ, починаючи від свого рідного брата.

 

Другий момент: ми бачимо апостола Андрея, як посередника для тих, хто не походив з юдейського народу. Ми читаємо, що прийшли греки і кажуть до апостолів: «Ми хочемо побачити Ісуса». І тим посередником між прибулими поганами і Христом знову виступає Первозванний апостол Андрей. Останній раз, коли у Євангелії від Івана Андрей щось каже, це момент, коли Христос в пустелі помножує хліби і рибу, – це Андрей приходить до Христа і каже: ось тут є хлопчина, який має трішки риби і хліба, але що це на таку велику кількість народу. Він знов виступає як посередник між Христом і тими, що є голодні та спрагнені перш за все Його, Христа, Воплоченого Божого Слова.
Апостол Андрей особливим способом пов’язаний з українською землею, як каже наше передання: це він поблагословив київські гори, і сказав, що тут засяє велика благодать Божа. Він наче був теж і для нас цим посередником між тими, що шукали Христа, і тим воскреслим Христом, який перебуває у своїй Церкві.


Апостол Андрей Первозванний закінчує своє життя мученичою смертю на хресті, який до сьогоднішнього дня буде зватися Андрієвським хрестом, ікс-подібним. Уподібнюючись до свого учителя і своїм життям, і своєю смертю.
Саме завдяки  живому апостольському приємництву, яке рухає нашою Церквою, яке не дає нам сидіти на місці, заставляє нас голосити слово Боже і нести Благовість Христову усім, хто Його шукає, привело нас до цього свята. До утворення цієї митрополії у місті Івано-Франківську. Ця митрополія не виникає на голому місці, але є логічним продовженням свідоцтва і життя того живого Духа Святого, який діє у Церкві від часів Хрещення України і до нині. Як нам сьогодні не згадати у це свято Андрея Первозванного, великого отця нашої Церкви, і слугу Божого Митрополита Андрея Шептицького, який був єпископом цієї дієцезії. Як нам не згадати блаженного священномученика Григорія Хомишина, пам’ятний знак якому ми будемо благословити наприкінці цієї Божественної Літургії. Як нам не згадати інших блаженних священномучеників, які спочивають у цьому храмі: Симеона Лукача, Івана Слизюка і багатьох інших, які справді своїм життям заклали фундаменти і основи для цієї Митрополії, яку ми сьогодні з вами будуємо і на вічні віки встановлюємо.


Але знову ж таки, Первозванний Андрей наче нам сьогодні відкриває зміст заснування нової митрополії в Христовій Церкві. Саме для того, щоби наша Церква тут на Прикарпатті та на Буковині могла вільно і ефективно голосити Слово Боже, знайомити з Воскреслим Христом, присутнім у Церкві, всіх тих, які Його шукають. Саме для цього утворюється ця нова структура.


«Ми знайшли Жаданого», – так перефразовує кондак цього святого оцей клич, яким Андрей зустрів свого брата Петра. Як багато людей сьогодні жадають Бога, але часом, можливо, навіть не знають, ким є Той Жаданий.
Нехай ця митрополія стане осередком проголошення цієї доброї вістки і осередком життя тих, які знайшли цього Жаданого і щедро хочуть поділитися радістю своєї знахідки з усіма, хто Жаданого, можливо, сьогодні ще не знає.
Нехай ця митрополія буде центром духовного корму, який буде помножувати Христос, за молитвами Архиєреїв і духовенства цієї митрополії. Для того, щоб в пустелі сьогоднішнього життя ніхто не був духовно спраглий і голодний, коли він буде близько до Христа Спасителя.


Я думаю, що сьогоднішнє свято теж ставить певні завдання перед новопоставленим Митрополитом. Ми знаємо, що ім’я Андрей означає мужній. Я хочу щиро побажати нововведеному Архиєпископові і Митрополитові бути мужнім. Можливо, ми не знаємо, що нам принесе майбутнє. Можливо, якби ми знали сьогодні майбутнє цієї митрополії, може, ми б страхалися і боялися, бо часом будівництво Церкви, нової структури є щось таке, що перевершує людські можливості, але, Владико Володимире, Ви є той, що знайшли Жаданого тоді, коли багато Його загубило. Ви є той, що справді привели до Христа стільки багато людей, образ яких сьогодні є в тут присутніх священиках, єпископах і мирянах, які не вмістилися до нашої катедри. Будьте мужні, Владико. Навіть якщо Вам по-людськи забракне сил, щоб дати духовного корму для Ваших єпископів, священиків і вірних, будьте певні, що той Жаданий є у Вас, є у Вашому серці, є у Ваших святительських руках.


Нехай Апостол Андрей стане покровителем цієї новоствореної митрополії. Нехай він буде особливим молільником за всіх вас, дорогі у Христі брати і сестри. Нехай він своєю силою оживляє, рухає вперед розвиток нашої Церкви, за молитвами Пречистої Діви Марії, блаженних священномучеників знаних і незнаних цієї землі і всіх українських святих Амінь.


Слава Ісусу Христу!   

Розшифровано "Католицьким Оглядачем"

Фото: www.ugcc.if.ua