//

Повний текст прес-конференції католицьких єпископів України стосовно псевдокатолицьких угрупувань

Отець Ігор Яців: Слава Ісусу Христу!

Дорогі журналісти і всі брати і сестри у Христі!

Наша прес-конференція сьогодні присвячена документу, який є опублікований вже на офіційному сайті, тепер Ви маєте прес-реліз, зроблений вже на основі цього документу.


26 жовтня в рамках братньої зустрічі єпископів Римсько-Католицької Церкви в Україні і Греко-Католицької Церкви було підписане спільне звернення до вірних і всіх людей доброї волі щодо псевдокатолицьких рухів, спільнот, які себе називають католицькими, маскують під католицьких. Для того, щоб цей документ якнайкраще, авторитетно і компетентно Вам презентувати, представити, тут ми маємо запрошених гостей: владика Маркіян Трофим’як, єпископ Луцької дієцезії Римсько-Католицької Церкви в Україні, владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської Архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви, і також маємо отця Ореста Вільчинського, релігієзнавця, який в особливий спосіб досліджує якраз питання активних сект і рухів.  І це є наші гості. Також є отець Сергій Ковальчук, який є Канцлером Львівської Архиєпархії – якщо будуть якісь питання, які стосуватимуться церковного законодавства, то він є до  Ваших послуг.


Владико Маркіяне, Вам перше слово. Напевне, я так розумію, про природу Католицької Церкви як такої.


Владика Маркіян Трофим’як: Так, я думаю, що щоб сьогоднішня наша зустріч була дійсно плідною, то треба почати від початку – чим є Католицька Церква? Тут тема-ріка і тема необмежена, але разом з тим, якщо так дуже сконцентруватися, то може варто пригадати якісь слова нашого Спасителя Ісуса Христа, котрі Він сказав до святого Петра, апостола: «Ти є Петро, скеля, і на цій скелі Я побудую Церкву Мою, і ворота адові Її не подолають». Я думаю, що тих слів вистачає, щоб зрозуміти, чим є істота Церкви. Там є ще дальше слова: «Я тобі дам ключі Царства Небесного, що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на Небі, і що ти розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на Небі». І всі цих два тисячоліття, котрі Церква існує, були спроби Її з якійсь мірі навіть зруйнувати чи скалічити, знаємо, що нікому це не вдалося, ніколи. Тому ми є спокійні, ми знаємо, що ворота адові Церкви ніколи не подолають. Але, з другої  сторони, усвідомлюємо, що оті рухи псевдорелігійні, всякі віяння, псеадорелігії, вони можуть дуже скалічити – скалічити людей, скалічити і тих вірних, котрі поручені нашій пастирській опіці. Тому ми не маємо права мовчати. Чим є Католицька Церква? Вона засновується на тих словах, котрі я щойно зацитував: «Ти є Петро, скеля, і на цій скелі Я побудую Мою Церкву». Знаємо, що Святіший Отець, Папа Римський, є наступником Святого Петра, апостола, він є Петром наших часів. І Католицька Церква, Її істота, – це є єдність зі Святішим Отцем. Ніколи без нього, ніколи. І йдеться про ту єдність, котру пробували розірвати протягом віків дуже часто і сьогодні в деяких країнах світу це далі намагаються вчинити. Богу дякувати, ми живемо в країні, де зараз маємо повну релігійну свободу, а навіть повагу до релігій. І тої єдності нашої вже ніхто нам не пробує розірвати, навпаки, ми маємо нунція Апостольського – представника Святішогго Отця в Україні, є офіційні зв’язки; ми маємо вільний доступ і до Риму, до Святішого Отця. Але разом з тим бачимо, що час від часу появляються рухи, котрі болісно знову пробують розділити то єдине тіло Католицької Церкви. І власне тому ми зібралися сьогодні, тому ми підписали цю відозву, тому що є багато вірних, котрі не до кінця усвідомлюють чим є Церква, або, знову, ведені в оману тими такими фальшивими заявами тих чи інших представників того чи іншого угруповання. Сьогодні ми сконцентруємось лише на одному найбільше, але я кщо будуть якісь питаання – в міру наших можливостей будемо відповідати. Я думаю, так коротко, такий вступ є і я передаю слово.


Отець Ігор Яців: Дякую. Владика Йосиф нам розповість про основні акценти цього документу і також про те, чому його підписали обидва ьєпископати, а не наприклад самі греко-католики, адже це угруповання Догнала, на преший погляд видається, що це проблема тільки, скажімо, УГКЦ, але не менше стосується Римо-Католицької Церкви. Отже, владико, Вам слово. Прошу.


Владика Йосиф Мілян: Слава Ісусу Христу! Вітаю всіх зацікавлених тематикою. Мабуть, я сподіваюсь, що всі цікаві тому, щоби справді чувати над Церквою, над Її чистотою. В нашому зверненні, яке має такий богословський еклезіальний характер, і очевидно звернення, як пересторога, я к зауваження до людей доброї волі, всіх католиків, щоби, як сказав владика Маркіян, щоби н6е дати згубити людину через ці різні псевдохристиянські, чи псевдокатолицькі рухи, яким є угруповання Догнала, чи як їх там називали колись, «підгорецькі отці». Чому є спільне звернення? Тому, що напади зі сторони угруповання Догнала торкають цілої Католицької Церкви. Оскільки ми, предстваники, католицькі єпископи, відчуваємо, скажімо, небезпеку, яка торкається не тільки вірних греко-католиків, але і римо-католиків, тому на спільному нашому засіданні, спільній нашій зустрічі, одним із питань було питання спільного звернення. Очевидно, ми вважали і вважаємо, що угруповання Догнала є тоталітарною сектою на кшталт Білого Братства,  і наслідки цієї дії сьогодні ще документує отець Орест-Дмитро Вільчинський, який спеціально займається цією проблематикою. Треба сказати, що наша Церква видала таку брошуру «Секти та новітні релігійні рухи», щоб застерегти наших вірних перед такою проблематикою. Чому? Тому що, ще раз повторюю, найважливіша втрата – це втрата на вірі кожної людської християнської душі.  А наслідки, я думаю Ви ще сьогодні почуєте, є дуже і дуже плачевні. Якщо вдатися до справді такого наукового дослідження, як наука говорить про такі секти, я дозволю собі одну цитату: «Основою тоталітарних сект і характеристикою є тотальний контроль і психологічний тиск на поведінку, думки і емоції членів секти зі сторони її керівництва. Тоталітарна секта – це група, що користується маніпулятивними методами і експлуатує своїх членів. Вона може завдати їм психологічної, фінансової і фізичної  шкоди. Релігійні спільноти з такою програмою і формою культу становлять загрозу свободі громадян та суспільству і завдають значної релігійно-етичної та суспільної шкоди». Ми, спільно підписавши таке звернення усіма єпископами, поручимо його нашим душпастирям не тільки щоби прочитали для наших вірних на недільних богослуженнях, але, разом з тим, розвинули певну роз’яснювальну роботу про цю диструктивну функцію на теренах України. Може топім буть питання.


Отець Ігор Яців: Дякую. Владика Йосиф вже анонсував фактично головну тему і напрямок, про який буде говорити отець Орест. Прошу слова.


Отець Орест-Дмитро Вільчинський: Слава Ісусу Христу! Так, як вже преосвященні владики зазначили, це є релігійне угруповання, яке ми можемо назвати і сектантського характеру, оскільки тут йдеться про тотальну переробку людини, тотальне її перевтілення в іншу особистість і тотальний контроль. Перше за все, варто зазначити, що це угруповання користується такими класичними сектантськими методами, як, наприклад, звуження інформаційного простору. Значить, читати газети, дивитися телевізор, користуватися інтернетом – все це проголошується гріхом. Можна читати тільки їхні брошурки і, відповідно, користуватися тільки їхніми сайтами. Звісно що, якщо людину позбавити інформації, то тоді в її інформаційний простір можна вливати будь-яку інформацію, яку вона сприйматиме, як надзвичайно потрібну, надзвичайно користу і реальну. Ну, я би так оперся трошки на прикладах. Зокрема, досить недавно був такий приклад, коли догналівці підняли це питання ювенальної юстиції, уявіть собі випадок: в одному селі коло Золочева, жінка, яка є вчителькою, значить людина з вищою освітою, одного прекрасного дня починає бігати від хати до хати вся в паніці, що в неї заберуть дітей, бо в Україні впроваджена ювенальна юстиція. Значить, такі випадки, вони, на преший погляд, дивовижні, але якщо врахувати, що цим людям звужено інформаційний простір, що їхньою свідомістю маніпулюється, такі випадки не є, на жаль, поодинокі.


Іншою такою проблемою і загрозою є десоціалізація, тобто провідники цієї секти вимагають від своїх підопічних розірвати зв’язок зі світом – тобто розуміється розірвати будь-які контакти з людьми, які не є у цій секті. І часто стається так, що сім’ї розпадаються, що батьки проти дітей і діти проти батьків, і практично життя в сім’ї з такою людиною перетворюється на своєрідне пекло. 


Також варто наголосити, що тут є присутні елементи маніпуляції людською свідомістю, зокрема є певні практики, які вводять людину в певний стан, подібний до гіпнотичного трансу і, ясне діло, що у цей момент вливається відповідна, для них потрібна, інформація. Значить, це є груба маніпуляція людською свідомістю, груба маніпуляція людською свобідною волею. І якщо додасте до цього, що провідники секти рахуються непомильними провідниками якихось Божих одкровень, то можете собі уявити, що та певна група в будь-який момент може представляти суспільству серйозну загрозу. Отже, нехай провідники секти скажуть, що йдемо робимо сьогодні якусь революцію чи якийсь терор, це все буде цілком можливе. І, окрім того, є такий момент, що коли людина покидає цю групу, починається терор. Не в розумінні фізичному, а в психологічному: постійні дзвінки, навіть серед ночі, люди змушені міняти телефонні номери, і після того ті телефонні номери знову є таки вираховуються, знову ж таки перестрівання на вулиці. Особливо тяжко є, коли людина, скажімо, є конкретний випадок: молода дівчина, потрапивши до тенет цієї секти, запровадила туди своїх батьків, тепер вона, переживши певні тяжкі моменти свого життя, зрозуміла усі ці негативності, які накладалися на неї перебуванням в цій секті, вона це покинула. Практично вдома вона має постійний терор – це постійні сварки, постійне притикання, постійне наголошення того, що: «Дитино, ти йдеш до пекла!» і тому подібні речі.


Варто сказати, що нерідкі випадки такі, коли люди догналівцям – провідникам догналізму – відносять останню копійку. Зокрема, є випадки, коли йдеться про переписування майна, переписування хат на ім’я цієї групи, на ім’я якихось приватних осіб підставних. Кожен той випадок, з яким я особисто стикався, а стикався  з досить великою кількістю, якщо порахувати, то десь біля 50 людей, які є покалічені цією сектою. І добрій частині з них потрібна ресоціалізація, тобто їм потрібно встановлювати контакт з людьми довкаола себе, їм потрібно оновлювати практично з нуля контакт зі своїми родичами, контакт зі своїм оточенням, тому що ця секта позбавляє самостійності, людина живе в тих малих групках, в тих малих організаціях, час від часу отримуючи відповідну духовну накачку на тих більших зібраннях і після того в неї абсолютно подібні симптоми до симптомів наркозалежних – її постійно туди тягне, хоча вона собі усвідомлює, що це зле, вона постійно потребує тої духовної якоїсь накачки, психологічної підтримки, психологічної розрядки, психологічних різних викрутасів, щоби якось нормально функціонувати. Значить, коли людина ресоціалізується, коли людина позбавляється тенет цієї секти, маємо фактично соціальну проблему. Значить коли людина ресоціалізується, коли людина позбавляється тенет цієї секти, маємо фактично соціальну проблему. На жаль така проблематика може з часом набути все більших і більших розмахів, тому що останні дані з теренів вказують, що ця секта є досить активною.


Католицька інформаційна агенція, «Радіо Ватикан»: Чому виникають секти в Українській Греко-Католицькій Церкві? Скільки є таких сект і яка є тенденція, тобто крім так званої «групи Догнала» чи є якийсь зв'язок з тим угрупуванням, яке є в Тернополі, в Дрогобицькому районі, а також на інших теренах України?


О. Орест-Дмитро Вільчинський: Стосовно виникнення сект, то, на жаль, Україна входить до світових трендів, тобто ми зараз знаходимося в зовсім іншому соціальному і ментальному середовищі, яке соціологи дуже часто люблять називати епохою постмодерну. Тобто втрачається це класичне світосприйняття, яке було дотепер, виникають нові проблеми і ці нові проблеми породжують також і специфічне сприйняття людиною духовного світу, світу навколо себе. На жаль у великій частині люди самі собі творять своє кредо, своє вірую і це відбивається на їхній поведінці. Причиною виникнення таких сект є власне той переломний момент українського суспільства, тобто перехід з одної епохи модерну чи навіть такого пострадянського менталітету до менталітету більше ліберального, менталітету епохи постмодерну. Люди вже більше у тому аспекті не бачать можливості реалізувати себе у якихось більших групах, таких як парохія, чи інших і тому шукають тих малих груп. Якщо взяти до уваги, що двадцять років Церква, на жаль, на наших просторах не могла вільно розвиватися, бо знаємо, що не тільки Греко-Католицька Церква була в підпіллі, але й Римо-Католицька Церква зазнавала серйозних утисків. Отже, на наших теренах практично відсутнє те, що є заборолом сект на Заході, а це є малі мирянські угруповання, малі мирянські рухи, які є в Церкві, але в той же час дають людині відповідний прихисток. Стосовно цієї секти, яку ви згадали у Тернополі, яка збиралася на співочому полі, то якихось таких явних зв’язків з сектою Догнала тут не прослідковується. Це є до певної міри секта минулої епохи так само як лефавристський рух. Значить це є групи того світу, який ми залишаємо. Якщо зробити розріз і подивитися на кількість молоді, то в тих сектах кількість молоді є надзвичайно малою, зате в догналівців спостерігаємо досить велику кількість молодих людей.


"Католицький Оглядач": В тексті спільної заяви вказано, що той, хто приєднується до цієї секти, ставиться поза межі Церкви. Чи це означає фактичне виключення з Церкви всіх членів догналівської секти?


Владика Маркіян Трофим’як: Католицька Церква є власне єдністю зі Святішим Отцем. Якщо хтось в якійсь мірі виступає проти тої єдності, то тим самим сам ставить себе поза Церквою, тим більше, що вони є покарані карою великої екскомуніки за провини, як кожна організація, бо Церкву теж можна розглядати як організацію, яка має свої чіткі закони, структуру, є Канонічне право. Греко-Католицька Церква має своє Канонічне право Східних Церков, Римсько-Католицька Церква має своє Канонічне право. Вони практично не відрізняються. Тому закони у нас практично одні, одна Церква і тому та екскомуніка накладена за те, що вони допустилися злочинів проти Церкви, проти її науки, тому що ніхто не має права навчати інакше як тільки Католицька Церква вірить і навчає, і тому ті, що приєднуються до них, вони самі себе ставлять поза Церквою. То є натуральне і нас то болить. І останнім нашим прагненням є, щоб вони повернулися до тої єдності. Та дорога завжди є відкрита, але поки що ті, хто до них приєднався, є поза Церквою.


О. Сергій Ковальчук: Мусимо порівняти поняття де-юре і де-факто. Отже, Католицька Церква чітко означує юридичний статус своїх вірних. Звичайно, стосовно тих осіб, які провадять догналівську догму, то рішенням найвищого трибуналу Апостольської Сигнатури від 4 травня 2009 року ці особи були виключені з Католицької Церкви. Тобто де-юре ці особи є екскомуніковані, тобто виключені з Католицької Церкви. Стосовно тих мирян, які підтримують цих осіб, власне тут можемо говорити про душпастирське звернення, заклик владик, щоби ці особи, які підтримують екскомунікованих, розуміли, що вони є в небезпеці втратити свою католицьку тотожність. І хоча де-юре ці особи ніби залишаються в Католицькій Церкві, але де-факто вони практично є поза нею. Тому що для того, щоб когось було визнано особою, яка є поза Католицькою Церквою, відповідно є певна процедура.   


ЗІК: Скільки людей зараз налічує ця секта? Чи є якісь цифри?


Владика Йосиф Мілян: Запитайтеся, скільки мирян ходить до святого Юра або до будь-якої парафії. Ну, скажімо, ми не є на Заході, що ми маємо реєстрованих членів, так само і догналівці, але є якась така інформація, що вони можуть нараховувати навіть кілька тисяч. Для мене найбільшою бідою і втратою є те, що туди пішли деякі сестри-монахині, тобто колись справді гарні люди, люди віри, і, ну наприклад для мене, коли прийде якесь просвітлення, і якою великою трагедією для тих людей мусить тоді бути оце, що вони стратили стільки часу. Тобто я думаю, що для вас не секрет, сестри-монахині, які ходять з плакатами не тільки проти ювенальної юстиції, але, скажімо, і проти гомосексуалізму, сестри не мають цим займатися. В нас є багато інших завдань, праць, корисних праць, потрібних, де можуть себе реалізувати сестри-монахині. І ви могли їх бачити, це агресивні люди. Колись справді покірні, гарні сестри, і справді – це біда.


«Католицький Оглядач»: У зв’язку з попереднім запитанням, це угруповання становить небезпеку як для римо-католиків, так і греко-католиків. Чи планують планують єпископати обох Церков створити, можливо, якусь організацію чи «телефон довіри», до яких можна звернутися, якщо людина має підозри стосовно якихось осіб? Чи буде якась така допомога у визначенні, наприклад, чи можна довіряти цьому священику чи сестрі, які себе дивно поводять?


Владика Йосиф Мілян: Ми поки що зробили, скажімо, звернення. Очевидно, в структурах Церкви, якщо ми видали якусь таку брошуру, то це, скажімо, Церква тримає руку на пульсі, тобто є особи чи групи осіб, які роблять певний моніторинг таких рухів, і ця справа стоїть на порядку денному не тільки тому, що ми видали спільне звернення. Церква цим журиться, працює над цим, і в будь-якій консисторії, в будь-якому єпархіальному правлінні, якщо люди мають застереження до тих чи інших отців, до тих чи інших мирян, які себе ведуть не згідно права і правил католика, вони можуть звернутися і в єпархіях завжди їм дадуть раду.


Владика Маркіян Трофим’як: Я хотів би ще так від себе, оскільки то питання торкається Греко-Католицької і Римо-Католицької Церкви, сказати, що наша зустріч є першою і перше звернення, поки що перше, і перша зустріч. Хотіло б ся, щоб то була і остання, але не з вами (з вами, щоб інші якісь, є ще дуже багато тем і ми залюбки зустрінемося), але боюся, що це, напевне, не остання навіть по тій темі. То не так легко лічаться ті хвороби суспільства і Церкви рівно ж, і побачимо, як буде розвиватися ситуація. Так, як були, наприклад, телефони, ви знаєте, то la strada, багато хто, ті, котрі поїхали на заробітки, особливо жінки, молоді дівчата, попали у великі клопоти і дзвонили і треба сказати, що багатьом дуже вдалося нам допомогти, по крайній мірі, сконтактувати з багатьма консулатами і так дальше. Думаю, якщо виникне така потреба, то напевно Греко-Католицька і Римо-Католицька Церква використає всі можливі засоби, щоб людям допомогти, тому що власне як отець-канцлер сказав, люди несвідомо, de jure, de facto, то так, а екскомуніка, то вже повне виключення таке підписане і з печаткою, але декотрі люди ставляться поза Церквою несвідомо. Ми розуміємо, що ті люди заблудилися, вони в добрій вірі, може, їм сподобалося щось більше в обряді, може, гарні проповіді і так дальше… Людям треба допомогти, то є наше завдання, і тому ми власне і зустрілися. Ми думаємо, що нам разом все ж таки треба тим людям допомагати.


О. Сергій Ковальчук: В додаток до Ваших слів. Я хотів би відповісти на запитання. Власне, на території Львівської Архиєпархії було видане послання, підписане Владикою Венедиктом, про некатолицьких священиків, які видаються себе за католицьких. Власне у цьому посланні чітко говориться про певні критерії, з якими ми бачимо, хто є католицьким священиком, а хто не є. Тому, я думаю, якщо ви піднімете інтернет, його ще можна знайти.


24: У мене питання до отця Ореста Вільчинського. Чи не здається вам, що такі дії секти можуть бути спрямовані просто на дискредитацію авторитету Церкви на Західній Україні. Можливо, вони мають якісь політичні коріння?


О. Орест Вільчинський: Напевно, що так. Можемо говорити про спробу певної дискредитації як і Римо-Католицької Церкви, так і Греко-Католицької Церкви, тому що ці особи, називаючи себе нібито візантійським католицьким патріархатом, в той же час мають богослужіння і в східному обряді, в нашому візантійсько-українському, і в римському обряді. Інколи люди стикаються знову ж таки з цими сектантами, вони дуже часто сприймають їх як католицьких священиків. Це одне, а друге те, що ця кампанія, яка ведеться догналівською сектою і за допомогою інтернету, і за допомогою брошурок, за допомогою інших засобів, тут можна чітко прослідковувати, що основним їхнім завданням є дискредитація Церкви, дискредитація приписування Церкві різних неймовірних злочинів і тому подібне, так що, відповідаючи на Ваше запитання, можу сказати: на мою думку, так, йдеться і про дискредитацію Церви між всім решта.


Владика Йосиф Мілян: Я ще додам до цього, що нашу Церкву впродовж від 45-го року хотіли знищити й це були видимі противники, проти яких за ласкою Божою наша Церква вистояла. Тепер продовжується просто ця боротьба всередині. І мені здається, що якщо подивитися розсилку їхніх так би мовити «боевих листков», куди спрямовані їхні листи, на яких президентів, на які держави, скажімо, висновок не забариться.


РІСУ:   РІСУ вже роки відсліжує проблему групи Догнала, вже встигли отримати їхню екскомуніку. Тішимося, що поповнили вже той список відлучених від їхньої «церкви», але  власне таке питання до Вас, Владико. Справа в тому, що для нікого не секрет, що вони справді мають великі гроші і лобіюють їхні інтереси відомі люди в Україні, зокрема, Оксана Білозір, і це не просто такі слова, а скажімо, достовірний факт, що свого часу при рейдерському захопленні ними стрийського єпархіального управління, і коли потрапили вони до міліції, саме Оксана Білозір дуже ретельно їх витягала з міліції і також її радники, я можу назвати ще кілька імен. Тобто нас тут переконувати однозначно не потрібно, бо ми в темі, і ця заява є дуже доброю. Чи не плануєте ви власне працювати з тими людьми і роз’яснювати тим, хто лобіює їхні інтереси? 


Владика Йосиф Мілян: На жаль, такі інформації є, ми теж ними володіємо. З тих самих джерел. Сказати достовірно так чи ні – годі, але я вам скажу більше. Свого часу. Коли ще був при уряді Блаженніший Любомир,  очевидно, він, як батько Церкви, дуже цими речами переживав. Був такий випадок, що Блаженніший Любомир хотів мати з Оксаною Білозір таку батьківську розмову, але конструктиву не вийшло. Взагалі не вийшло розмови.  Вона прибула, але розмови не вийшло. Тобто я не хочу коментувати перебіг цього всього, але мені здається, що люди, католики, римо-, греко-, скажімо, ну невіруючі, атеїсти з Блаженнішим мали про що говорити, і хотіли зустрітися з ним говорити. Мені здається, що крім того, хотіло би ся просто сказати, ми теж маємо певні інформації, які не так стовідсотково підтверджені, але я хотів би сказати тим людям, які співпрацюють, які відверто популяризують і розвивають цю ідею догналізму, що це – дорога в нікуди. Може, покарання жодного людина не відчує, але Бог не забариться заплатити кожному з нас за добро чи зло. І якщо не розуміти, скажімо, що людина працює на деструктив у суспільстві, а ще в таких тонких речах, як релігія, як Церква. Тобто треба закликати таких людей справді до свідомости, до второпности, до правдивої віри і покаяння, бо шкода цих людей, шкода того, що вони приносять в суспільство, в Церкву, бо наслідки можуть бути, дуже не хочеться цього думати, нікому не хочеться бажати того, але ми часами жартуємо і бавимося з речами, з якими не можна ні жартувати, ні бавитися.


РІСУДо того часу ця проблема сприймалася як галицька, суто галицька, але повірте, що вона вже є поза межами. І я вважаю, що такі конференції слід і в Києві робити, юо те, що ми напишемо прочитають обмежена кількість людей, яка цікавиться релігійною тематикою, але загалом у Києві ця проблема ще наступить, і тому зло треба попереджати швидше, ніж воно починає бути злом.


Владика Йосиф Мілян: Може, ще до цього всього додати, що ви знаєте, що екскомуніка догналівцями поставлена на всіх католицьких єпископах, на всіх кардиналів Католицької Церкви. Очевидно, тепер остання екскомуніка Папи. Ну це знову інтерпретувати приходиться, думаю, що всі ми розуміємо, що це - клініка, але ж, однак, знову ж чому для нормальних, второпних, розсудливих людей, як отець (о. Сергій Ковальчук – ред. ) каже, це – клініка, але для тих, які на це нечулі, попадають в їхні тенети, і шкода кожної християнської людської душі, яка загубиться, яка знищиться, які не розуміють, що це - клініка.


Радіо Воскресіння: Отже, догналіти вживають у своїй назві слово «Католицька» Церква. Яким чином, які є юридичні механізми, щоб притягти їх до суду, і взагалі чи можливо в такому випадку припинити це явище на корені,  і чи існує небезпека, що буде їхня державна реєстрація?


Владика Йосиф Мілян: Є така річ. Ще за часів, коли Блаженніший Любомир був Главою Церкви, він заявляв, що ми є проти, щоб їх реєструвати як Греко-Католицька Церква, правовірна чи як, але як греко-католиків. Тобто крім того, щоби якось забезпечитися в державних установах, наша Церква подала на реєстрацію свій бренд – Українська Греко-Католицька Церква. І від того часу, коли ми подали на реєстрацію, ніхто не може вже більше подати на реєстрацію. Вже це зроблено державною установою, і відповідно зроблена реєстрація Української Греко-Католицької Церкви. І вони не можуть реєструватися, очевидно, як Греко-Католицька Церква. Скажімо, подати їх до суду не можна, бо вони не є зареєстровані, поки що. Тобто свого часу Блаженніший Любомир виступав, що в принципі вони можуть себе реєструвати, але тільки не як греко-католики.


Владика Маркіян Трофим’як:  Якщо можна, я додам, тому що якраз, коли ще існував Державний комітет у справах релігії, було власне це питання, я там часто бував теж. І я сказав, що вони абсолютно не мають права на слово «католицький», тому що вони є поза і проти Католицької Церкви. В такому разі не мають права на таке слово. Як дальше буде – натурально. Ми не можемо бути проти, бо не маємо таких важелів, такої можливості.


Владика Йосиф Мілян: Крім того треба зазначити, що Греко-Католицька Церква подала прохання до відповідних інституцій наукових, які зробили заключення, хто може себе називати греко-католиком, як таким, і визначення Греко-Католицька Церква, тобто ми справді спробували забезпечити себе з різних сторін і ця справа справді стоїть на порядку денному нашої Церкви.


Владика Маркіян Трофим’як: Тоді ще у державному комітеті я теж звернув увагу на один момент дуже важливий, котрий є тут у зверненні. Їхня діяльність – це у великій мірі ненависть, ворожнеча до інших релігій і абсолютна релігійна нетерпимість. Вони за то власне нібито екскомунікували блаженного Івана Павла ІІ за його контакти з іншими Церквами за зустрічі в Асижу. Я сказав, в нас, в Україні все-таки в кінці кінців, після тих, коли були дійсно такі важкі літа, міжконфесійні конфлікти, запанував якийсь поки що мир релігійний вже і якось успокоїлося. Немала в тому напевно є і заслуга Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, ми систематично зустрічаємося, нам вдалося багато справ вирішити на рівні тої Всеукраїнської Ради. Я кажу: якщо зареєструєте релігію, якусь течію, котра десь в своїм заложенім існуванні має ненависть до інших релігій, то будемо мати в Україні знов велику біду. Треба на то звернути увагу. Все-таки всі наші Церкви, я маю на увазі, ну наша Церква одна - Католицька, але і інші проповідують любов. А там щось тої любові ми не бачимо. І то є та небезпека, на котру ми звернули увагу державних чинників.


Радіо Воскресіння: Чи підтримують інші конфесії вашу позицію?


Владика Маркіян Трофим’як: Так, ми про це говорили на наших зустрічах. І я скажу, що і інші розуміють ту небезпеку. Всі дуже цінують той мир, котрий зараз витворився, бо якийсь він є, може, ще є, знаємо, що є ще певні конфлікти, є ще певна напруга, є ще певне протистояння, але не таке, як було. Вдалося вже у великій мірі згасити їх, всі розуміють на скільки то є потрібний той мир і гармонія нашого співіснування. І розуміють, що така релігія, можу сказати секта, вона може знову ту гармонію нарушити.


О. Сергій Ковальчук: Стосовно назви «католицький» хотів додати ще. Канон 19 говорить, що жодне починання не може приписувати собі назви католицького, якщо не одержить згоди компетентної церковної влади. Стосовно органів державної влади, я не пригадую назви закону, але є закон, який каже, що держава шанує внутрішні настанови релігійних організацій. Знаємо, що Католицька Церква завжди, власне термін «католик», «католицький» завжди дуже впевнено, скажімо так, оберігала.  І якщо на прикладі православних,  де ми бачимо різні Православні Церкви, різні релігійні групи, то  власне термін «католицький» все ж таки протягом історії сама Церква Католицька, скажімо так, намагалася оберігати. Стосовно використання іншими, які власне не належать до Католицької Церкви. 


КАІ, Радіо Ватикан: Ще одне запитання до Владики Йосифа. Наскільки достовірна та інформація, яка була в інтернеті, про те, що в престижному підкиївському районі нібито споруджується один догналівський чи то центр чи храм за участі вже згаданої особи?


Владика Йосиф Мілян: Скажімо, достовірної інформації про це немає. Ми маємо такі самі відомості і інформації з різних джерел про це сказати так на сто відсотків, що так воно є, ми не можемо, тобто ходять чутки, ходять розмови, що це діється, ходять прізвища священиків, яких хочеться спровадити з Львівщини, зокрема, зі Львова, які би там служили, і так далі. Поки що ми пробуємо вивчити питання, ми пробуємо, скажімо, впевнитися чи це так є, щоб могти справді реагувати адекватно на це. Поки достовірної інформації немає, я не можу відповісти.


КАІ, Радіо Ватикан: А чи є можливість реагувати через Київську владу?


Владика Йосиф Мілян: Я думаю, що є можливість. В принципі треба сказати, що урядовці в Києві, в Україні очевидно мають контакти з державою Ватикан. Кожна держава не хоче мати проблем, конфліктів з іншою державою і я думаю собі, що так випливає і з дій українських урядовців, що вони все таки хочуть зберегти цей мир, про який казав Владика Маркіян, бо вони розуміють, що це деструкція в суспільстві і може виникнути деструкція у відносинах між Україною і державою Ватикан.


Газета «Експрес»: Чи намагалося керівництво секти Догнала вести якість переговори з керівництвом Української Греко-Католицької Церкви чи Римо-Католицької Церкви в Україні? Чи Церква буде вживати заходів для припинення шкідливої діяльності цієї церкви? Ви вели дослідження в інститутах стосовно Греко-Католицької Церкви. Можливо є якісь психологічні аспекти, які можуть визначити, що саме керує тими людьми, які йдуть в секту Догнала?


Владика Йосиф Мілян: Треба сказати, що зі слів людей, які були в цій секті, як вони себе поводять, то їхній спосіб дій подібний до гуру. Догнал є гуру і що Догнал скаже, це святе. Там немає Канонів Церкви. Мені здається, що люди, які в тому контексті мають велику довіру, потрапляють під тиск і провід того гуру.


Владика Маркіян Трофим’як: Зі своєї сторони хочу додати, що не було жодних спроб зав’язати контакти чи переговори.


О. Орест-Дмитро Вільчинський: Коли говорити про певний психологічний портрет людей, які туди потрапляють, то це, перш за все, пересічні наші українці, пересічні українські обивателі, які не є занадто воцерковлені, тобто які навіть якщо і відвідують церкву, то це переважно є чисто формально, які шукають чогось більшого, якихось надзвичайних психологічних відчуттів, якихось духовних надприродних переживань, а також люди, які знаходяться у певних проблемах, тобто алкозалежні, наркомани, також люди, які мають проблеми у своєму сімейному житті, люди, які мають проблеми зі здоров’ям. В принципі ні для кого не є таємницею, що наші люди легко звертаються до ворожок, ворожбитів, різних екстрасенсів. Знаємо як це відбувається. Але тут є певний феномен, який «в ім’я Бога, в ім’я Церкви» в легальний спосіб надає можливість отримати здоров’я. Так що дуже часто люди, які потрапляють туди, шукають вирішення своїх проблем і замість вирішення своїх проблем вони відповідно отримують нагромадження тих проблем. І, на жаль, тут не можна сказати, що це якийсь певний тип певної конфесії. Якщо подивитися на минулу конфесійну приналежність членів догналівської секти чи навіть жертв догналівської секти, то можемо чітко побачити, що тут є представлені як православні конфесії, тобто колишні члени Української Автокефальної чи Української Православної Церкви Київського Патріархату чи навіть Московського, так і греко-католики і римо-католики. Так само тут є представлений певний тип людей, які шукають задоволення своїх амбіцій, не знаходять задоволення тих амбіцій у своєму світському житті і тому очікують, що там вони отримають задоволення своїх певних очікувань, певних амбіцій.


 

Експрес: Чому саме секта Догнала, адже у нас достатньо сект?


О. Орест-Дмитро Вільчинський: Я відважуся сказати, що якщо проаналізувати їх діяльність, спосіб вербування людей туди, спосіб провадження людей, складається враження, що хтось, важко сказати хто, досить довгий час вивчав власне галицький менталітет, а також і український менталітет. І на основі цього створив річ, яка підходить нашим людям.


Владика Йосиф Мілян: І в додатку треба сказати, що Догнал і їхні члени це колишні отці-василіани в Чехії, діяльність яких там була заборонена, потім їхня дорога до України пролягала через Польщу. Вони теж отримали там «подяку» за працю. Потім вони прийшли до отців-василіан в Україні, за свою антицерковну діяльність екскомуніковані. Тому властиво це в’яжеться з Греко-Католицькою Церквою.


РІСУ: Оскільки це є іноземці, вони не є громадянами України, то чи не можна з ними боротися законними методами, звернутися в Міністерство закордонних справ, щоб їм не видавали візу, оскільки візи у них вже закінчуються, тобто зробити це на державному рівні?


Владика Йосиф Мілян: Ви одним зі своїх запитань відповіли на одне з запитань, яке тепер ставите. Я вам скажу більше, що справа не така проста, як нам здається. Я не буду конкретизувати, але я бачив дуже поважного урядового листа з Чеської Республіки, скерованого до наших урядовців з проханням про реєстрацію цієї секти.


Владика Маркіян Трофим’як: Тут ми дотикаємось до такої великої таємниці, якої не можемо поки що збагнути. Я вам розкажу як зараз є на даний момент. Ми приречені на те, щоб запрошувати іноземних священиків для служіння в Україні. В нас не було жодної духовної семінарії. Буквально кілька семінаристів нелегально вчилися на священиків. Мені вдалося поступити в семінарію в Ризі, там я був висвячений. В нас мало священиків не тому, що бракувало їх, а тому що не було де вчитися. Зараз вже є духовні семінарії на Україні, але потрібний досить довгий час, щоб заповнити парафії місцевими священиками, яких, Богу дякувати, щораз є більше. Але ми поки що приречені на те, щоб запрошувати іноземців до служіння. Треба так. Мусить бути запрошення від єпископа, від релігійної організації, яку очолює єпископ. Ми пишемо запрошення. Без того не може бути. Державний комітет колись, тепер вже той департамент, який є в Міністерстві культури, підтверджує від себе таке прохання до відповідної консульської установи за кордоном, де би то не було. І тоді з таким лише нашим запрошенням тільки і виключно релігійною організацією, яка офіційно зареєстрована в Україні, більше ніхто не має права це зробити, і підтвердженням відповідного державного органу іноземець може отримати візу, яка дозволяє йому займатися релігійною діяльністю в консульській установі своєї країни. Як догналівці це отримали, то ми б також хотіли знати, тому що їх ніхто не запрошує. Вони не мають права на пастирську діяльність. Це протизаконно.


о. Йоаким Ковальчук: Ви зачепили справу психологічного терору секти над адептами. Відомо, що від цього також страждає і їхня родина. На Заході при парафіях існують соціальні центри допомоги колишнім адептам та їхнім родинам. Цим займаються духівники, психологи, люди досвідчені, які допомагають вийти з даної секти чи допомагають їхнім родинам. Зараз догналівці душпастирюють на теренах Золочівщини. Знаємо, що ці терени більш наражені на вплив догналізму і часто мені доводиться зустрічатися з родинами, які постраждали внаслідок того, що їхні діти належать до угрупування Догнала. Тут стоїть питання як допомогти тим людям, допомогти тим батькам? Чи передбачено в нас щось на подобу таких закладів, соціальних центрів допомоги рідним, допомоги колишнім адептам?


о. Орест-Дмитро Вільчинський: Перш за все варто наголосити, що з тою проблемою ми стикнулися порівняно недавно і на перших таких кроках не відомо було як на це реагувати. Треба було цю ситуацію добре вивчити. Зараз Церква працює над тим, щоб виробити певну програму, певну стратегію допомоги цим людям. Це не є так просто і мусите зрозуміти, що якби вам зараз дати якихось пару рецептів і сказати, що вони будуть функціонувати, то ці рецепти можуть в кінцевому результаті лише покалічити людей. Значить потрібен ще час для випрацювання певної стратегії, певної програми для допомоги цим людям. Можу лише сказати, що я сподіваюся, що найближчим часом будуть дані якісь такі душпастирські поради священикам, які з тим стикаються,  чи навіть організовано семінари.


О. Ігор Яців: Дякую вам за зацікавлення. Сподіваємося на вашу участь у справі поширення цього звернення.

 

Розшифрування «Католицького Оглядача»

фото: Христина Букіна