П В С Ч П С Н
 
 
 
 
1
 
2
 
3
 
4
 
5
 
6
 
7
 
8
 
9
 
10
 
11
 
12
 
13
 
14
 
15
 
16
 
17
 
18
 
19
 
20
 
21
 
22
 
23
 
24
 
25
 
26
 
27
 
28
 
29
 
30
 
31
 

ПОСЛАННЯ Блаженнішого Святослава з нагоди двохсотріччя з дня народження отця Маркіяна Шашкевича

Дорогі у Христі!

Завтра, 7 червня, Українська Греко-Католицька Церква спогадуватиме день смерті свого вірного сина, священика і громадянина Маркіяна Шашкевича. А вже за кілька місяців – 6 листопада – ми урочисто відзначатимемо 200-річчя з дня його народження. Прагнемо, щоб цей рік став часом особливого вшанування цього апостола українського народу, про якого слуга Божий Митрополит Андрей (Шептицький) свого часу сказав, що він є «нашою славою», «великим апостолом», «чоловіком, від Бога посланим», «велетнем, що сам ішов вперед і провадив вперед весь нарід».

 

Кількома словами важко передати всю велич генія отця Маркіяна. Великий поет, визначний лінгвіст, а передовсім – невтомний, ревний і святий священик, якого Господь послав нашому народові в часи великого духовно-культурного занепаду, щоб пробудити його, показати йому його гідність і велич, скерувати його на шлях національного та духовного відродження. Маркіян Шашкевич прожив лише 32 роки, проте його внесок у формування українського національного духу та національне пробудження нашого народу є неоціненним. За словами Митрополита Андрея, могутня ідея Маркіяна була поштовхом всього нашого національного відродження. Подібно до рибалок, які стали Христовими апостолами і словом своїм струснули старим світом, Шашкевич став апостолом нашого національного пробудження і струснув свідомістю мільйонів русинів-українців.

 

Це про нього колись влучно сказала Наталя Кобринська, що в Галичині Шашкевич першим «ударив палицею Мойсея у зледенілу скалу народних почуттів. І бризнув струмінь живого слова і живої народної літератури». В ті смутні часи занепаду, зневіри та збайдужіння, коли провідна верства народу залюбки послуговувалася польською чи німецькою мовою, вважаючи власну мову некультурною, чи навіть непристойною, отець Маркіян одним із перших в Галичині звернувся до українців із проповіддю Божого Слова їх рідною мовою. Це було слово до сумління «національної еліти», до кожного русина-українця: «Руська мати нас родила... чому ж мова єй немила?»

 

Пророчий дух великого Маркіяна, на думку Митрополита Шептицького, полягав у тому, що він був насамперед святим і ревним священиком. «Саме його апостольський дух, його священича ревність підказували йому, що душпастир повинен потрапити до сердець вірних. А щоби потрапити до сердець вірних своєю проповіддю, треба промовляти до них їхньою мовою. Думка скромненька, без шуму, без претензій, а однак вона стала підставою нашого народного відродження» (Митрополит Андрей (Шептицький)), Промова на могилі отця Маркіяна Шашкевича про обов’язки і завдання духовенства, 5 листопада 1911 року).

 

Аналізуючи минуле, можемо ствердити, що Маркіян Шашкевич був визначним, але водночас і типовим прикладом священства, яке впродовж історії у величезній кількості зродила Українська Греко-Католицька Церква. Способом існування та станом душі цього духовенства було звернення до народу всього свого серця та життя, щоб цей народ «підносити, просвічувати, боронити, щоби його спасати, щоби за нього вмирати» (там само). В наш час, коли простежується велика прірва між народом та його правителями, коли так мало є людей, які справді дбають про майбутнє українців, Церква, дивлячись на постать цього свого славного сина, закликає священиків і всіх, хто не байдужий до долі власного народу, наслідувати ідеал, що його втілив отець Шашкевич: щиро любити свій народ, бути завжди близько до нього, ревною працею йому служити, відважно захищати його права і свободи, невтомно підносити його культуру і духовність, щоби цей народ міг сповнити своє покликання в історії та вповні розвинути свої, Богом дані, таланти.

 

Сьогодні, в річницю смерті отця Шашкевича, ми хочемо подякувати Господу Богу за те, що дав нам цього праведника духу, який так ревно і жертовно служив народові й Церкві. Наполегливо закликаємо духовенство та всіх наших вірних наслідувати його приклад у молитві, праці та жертовності для рідного народу. Заохочуємо всіх брати активну участь у заходах із вшанування його святої пам’яті. Нехай він знову пробудить в усіх нас Духа Божого, навчить любити свій народ, не забуваючи, що «люд – це наша сила; що праця для нього – це наше завдання; що його добро – це наша будучність» (Слуга Божий Митрополит Андрей).

 

Нехай за молитвам святих і праведних української землі Всемилостивий Господь береже наш народ і нашу улюблену Батьківщину та благословить усіх своїми щедрими дарами!

 

+ СВЯТОСЛАВ

Дано у Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
6 червня 2011 року Божого

Джерело: www.ugcc.org.ua