//

Покликання кожної людини — робити добро

На Прикарпатті в селі Крихівці є Містечко милосердя Святого Миколая. Це — притулок для людей, які потрапили у складні життєві обставини: одинокі матері з дітьми, вагітні підлітки з інтернатів, діти із проблемних сімей, які рятуються тут від батьків-алкоголіків чи бідності, діти-сироти, самотні жінки похилого віку, які опинилися без даху над головою і підтримки рідних. Загалом 54 особи, з яких 36 — діти. Усіма ними опікується греко-католицька духовна родина Згромадження Воплоченого Слова — це шестеро сестер-черниць, які називаються Маріями на знак особливої любові до Богородиці, яку вважають своєю головною покровителькою. А як виникло таке містечко?

 

— Якось до нас у монастир звернулися вагітні дівчата з інтернату з проханням про допомогу. Ці діти були у відчаї. Вони не мали житла і не знали, куди подітися з майбутньою дитиною, — розповідає одна із сестер. — Настоятелька мала вирішити: прийняти їх чи ні. За нашими канонами, такого права ми не мали. Але, зважуючи — робити добро чи виконувати закон, — настоятелька віддала перевагу першому. З часом до нас почали приходити інші вагітні зі схожими проблемами. Ми зрозуміли, що у такий спосіб Бог показує нам свою волю — відкрити будинок для таких людей. Ця подія сталася 13 жовтня 2004 року. Тільки-но будиночок з’явився, він моментально заповнився людьми. Ми планували, що кожна мама зі своїми дітьми житиме окремо. А тепер в одній кімнатці проживають по три мами. До нас стали також звертатися опікунська рада, різні люди з проханням взяти тимчасово до себе дітей, яких батьки не в змозі утримувати матеріально чи з інших причин.

 

За словами черниць, Будиночок милосердя святого Миколая відрізняється від соціальних служб передусім тим, що тут намагаються підняти духовний рівень життя своїх підопічних, навернути їх до християнських цінностей, пробудити в душі кожного поняття совісті, гріха. А ще черниці допомагають батькам стати на ноги, щоб діти, які перебувають у них, повернулися додому. А для дітей-сиріт намагаються стати мамами, оточити їх увагою і турботою, хоча розуміють, що до кінця це зробити неможливо.

 

Мами з дітьми можуть перебувати у них стільки, скільки того потребують. «Жодних часових обмежень у нас немає, бо розуміємо, що не всі можуть швидко розв’язати свої проблеми, тим паче з житлом», — зауважують вони. Але кожного обов’язково спонукають шукати виходу із ситуації, в яку потрапили.

 

День у Містечку милосердя розпочинається о 7-й ранку. О 8-й щодня — Служба Божа і ранкові молитви. Потім — час праці або виконання своїх обов’язків. Черниці закріплені за певними групами людей. Кожна мама має свою територію прибирання. Діти йдуть до школи. Щодня сестри возять їх туди і назад. Одночасно зустрічаються із вчителями і дізнаються про поведінку і навчання своїх вихованців. Потім разом обідають. Їжу готують матері по черзі. Миють посуд — теж. Після обіду — дві години сну. Потім діти виконують домашні завдання, займаються в гуртках хорового співу, танців, відвідують музичну школу. Усі гуртки діють у навчальній кімнаті на благодійній основі. У музшколі за уроки беруть плату, але меншу, ніж звичайно. Також діти гуляють у парку, відвідують ляльковий театр, де їм безкоштовно дозволяють дивитися вистави чи кататися на гойдалках. Завершується день вечірніми молитвами.

 

— Примусу у нас немає. Але кожна людина своєю совістю має відчувати обов’язок перед Богом подякувати йому за те, що тут отримує. І також обов’язок помолитися за людей, які нам допомагають, — кажуть сестри. — Постійного доходу — матеріального чи фінансового — в нас немає.

 

Колись черниці ходили на базар і просили головку капусти чи хлібину для своїх підопічних. А тепер люди самі пропонують їм допомогу і з радістю стають хресними батьками для новонароджених дітей. Таких людей із добрим серцем дуже багато. У День святого Миколая вони принесуть дітям подарунки, про які ті просили у своїх листах. Хтось принесе для всіх ящик мандаринів чи печива. А будівельна фірма «СКОЛ» подарує Містечку милосердя те, що йому нині найбільше потрібно, — новий будинок у селі Горохолина Богородчанського району для одиноких матерів із дітьми.

 

Черниці з цього не дивуються. «Покликання кожної людини — робити добро, — переконані вони. — Люди, які допомагають, виконують свою місію на землі й тому почуваються щасливими».

 

Івано-Франківська область.

Джерело: www.golos.com.ua