«Ввечері, 11 жовтня, в обрамленні найулюбленішого у світі вікна, у зворушливу та піднесену хвилину, чітко виділялася постать похилого віком Папи. Він добре знає, що всі очі та серця чекають слова, подібного до однієї з найвідоміших імпровізованих промов усіх часів, «промови у світлі місяця» його незабутнього попередника Івана ХХІІІ. Постать та стиль були дуже відмінними, але послання було не менш насиченим та глибоким», – так о. Федеріко Ломбарді, ТІ, наш Генеральний Директор, описує у своїй редакторській рубриці «Octava Dies» нещодавню вечірню зустріч Папи з вірними, що зібралися на площі Святого Петра у Ватикані.

«П’ятдесят років тому, – веде далі Директор Ватиканського прес-центру, – молодий Ратцінґер – чисте священиче серце та допитливий розум – також дивився з площі Святого Петра у вікно, палаючи високими ідеалами. Тепер, здається, погляд Венедикта спрямований радше вгору, аніж на натовп, тому що говорячи, поглиблює таїнство Бога. Бога – першочергового пріоритету його понтифікату та першого, на кого посилається цей Собор, який Папа заохочує наново засвоїти, в його найглибшій істині та намірах.

Бог та наша історія, Бог та історія Церкви. “Радості й надії, смутки і тривоги людей, є притаманними також і Христовим учням”, – так розпочинається останній документ Собору. Це історія, яку слід відчитувати у світлі євангельських притч, як от притча про кукіль та про невід. Історія підступного та жахливого гріха, викристалізуваного в “структурах”, особистого гріха, який ранить та отруює досвід кожного з нас. Але також – історія благодаті, яка діє в тиші та показується через “маленькі вогники доброти, любові, істини”, подібно як ті незліченні вогники-цятки, якими була всіяна та освітлена площа Святого Петра в цю безмісячну ніч. Тому, радість поміркована, покірна, але справжня, свідома присутності та дії Господнього Духа, Який з нами, незважаючи ні на що, та є сильним і вірним.

Покірна радість, малі вогники добра та істини, які перемінюють та зігрівають. Той, хто думав, що Рік віри повинен проявлятися у серії тріумфальних подій, той неправильно зрозумів, про що йдеться. Папа Венедикт XVI має на меті зовсім інший напрямок. І, знову поглянувши на вірних на площі, Венедикт XVI завершує, повторюючи слова Папи Івана: “Ідіть додому, поцілуйте дітей і скажіть, що це поцілунок від Папи”. Звичайний легкий поцілунок, повний Божої любові. Рік віри починається ось так».

Джерело: Радіо Ватикан