Самоєвангелізація, перестороги перед «страхом» проголошувати і давати свідчення християнської віри у сучасному світі, спільноти і рухи, як знаки нової євангелізації, панорама умов нової євангелізації на окремих континентах, євангелізаційна криза Церкви, роль жінок, парафії, ЗМІ та душпастирів у справі євангелізації – ці теми були найчастіше заторкнуті під час першого тижня ХІІІ Загальної Звичайної Асамблеї Синоду Єпископів. Засідання проходять 7-28 жовтня у Ватикані на тему «Нова євангелізація для передавання християнської віри». Учасники Синоду зустрічались на загальних конгрегаціях, а також у менших групах.

Відкриваючи засідання, Папа Бенедикт XVI зазначив: «Християнська віра вимагає запалу, вогню, вона мусить остерігатись «літеплості», яка дискредитує християнство». «Бути літеплим є найбільшою загрозою для сучасного християнства – вогонь є світлом, теплом, яке є силою, що перемінює», – говорив Папа. Він нагадав, що людська культура починається від відкриття людиною вогню, який нищить, але надалі все змінює, відновлює і творить нову людину, яка стає Божим світлом.

Самоєвангелізація

За основу нової євангелізації багато учасників Синоду Єпископів вважають самоєвангелізацію. «В тому, що віра щоразу більш слабне, слід звинувачувати не лише інших, але перш за все самих себе», – говорив польський Архиєпископ Юзеф Міхалік. На його думку, «послання віри не цікавить і не притягує» інших, бо вже навіть не захоплює нас самих, оскільки ми вже не проголошуємо Христа в наших сім’ях і на вулицях міст. Обмеження  до того, щоб просто жаліти з приводу цієї ситуації «було би даремним», – вважає глава польського єпископату. Необхідно представити візію навернення, що є «першим завданням і головною умовою нової євангелізації».

Схожої думки є кардинал Тімоті Долан, Архиєпископ Нью-Йорку, котрий підкреслив, що «нова євангелізація нагадує нам про те, що її діячі мають насамперед євангелізувати самі себе». Саме тому американський єрарх стверджує, що найважливішим таїнством нової євангелізації є таїнство Сповіді, яке «євангелізує євангелізатора, бо приносить нам сакраментальний контакт з Ісусом, який закликає нас до навернення сердець і надихає нас на те, щоби відповісти на Його заклик до покаяння».

Також для кардинала Андре Вен-Труа, Архиєпископа Парижу, нова євангелізація завжди робить наголос перш за все на самоєвангелізації. «Для цього власне свідчення є настільки ж необхідним, як «педагогіка культури», – говорив він. На думку французького кардинала, особливий внесок слід робити в ґрунтовний вишкіл священиків і мирян. «Вони повинні вміти показувати, що визнання християнської віри не суперечить людській культурі», – наголосив Архиєпископ столиці Франції.

Відвага проголошувати віру

Багато учасників Синоду перестерігали перед «збентеженням», «страхом», «побоюванням» в проголошенні і даванні свідчення християнської віри у сучасному світі. «Християни повинні подолати синдром збентеження тоді, коли проголошують «простий, правдивий і очевидний скарб дружби з Ісусом», – говорив кардинал Дональд Вюрл з Вашингтону. У промові, виголошеній латинською мовою, головний координатор цьогорічного зібрання вказав, що християни проголошують не «інформацію про Бога, а швидше самого Бога», Котрий став людиною. Вони це роблять у суспільстві, в якому існує «інтелектуальне та ідеологічне відділення Христа від Його Церкви», «бар’єри індивідуалізму», які скасовують відповідальність людини по відношенню до ближніх, раціоналізм, який розглядає релігію лише як «приватну справу», а також «радикальний спад практикування віри» серед охрещених.

Кардинал виділив три основи євангелізації. Антропологічну, яка полягає в тому, що кожна людина є створена на образ і подобу Бога і має в собі природне прагнення до спільності з тим, що трансцендентне. Христологічна виходить з того, що Христос об’явився, не є соціологічним творінням чи богословською ілюзією. Еклезіологічна основа полягає в тому, що Христове спасіння несеться досередини Церкви і самою Церквою.

Кардинал Вюрл подав також чотири якості, якими повинен володіти сучасний євангелізатор: «мирна відвага» св. Максиміліана Кольбе і бл. Терези з Калькути; спільність з Церквою і Її пастирями; радісне голошення Божого послання; відчуття нагальності місії, яка «не має часу, щоб гаяти».

Про «боязливість» Церкви по відношенню до тих осіб, які вороже ставляться до Неї говорив також кардинал Крістоф Шенборн. В свою чергу декан Колегії Кардиналів, кардинал Анджело Содано, закликав проводити нову євангелізацію з «відвагою і оптимізмом». «В новій євангелізації не йдеться лише про гасло чи нову техніку, яку застосовують в боротьбі з безграмотністю чи при ознайомленні з новими засобами комунікації. Більше того, Церква повинна стати перед актуальними викликами і труднощами, подолати свій скептицизм і за Божої підтримки вибудувати скарб «старого» і «нового». В той же час Церква мусить виконувати завдання нової євангелізації з більшою покорою», – говорив кардинал Содано.

Спільноти і рухи, як знак нової євангелізації

Одним із найкращих «знаків нової євангелізації» учасники Синоду визнали церковні рухи і спільноти, такі як «Спілкування і Визволення», «Opus Dei» та «Неокатехуменальний шлях». Говорячи про це, кардинал Вюрл закликав усіх «повністю задіяти свою енергію та діяльність в життя усієї Церкви».  Також про більше визнання для церковних рухів і спільнот говорили кардинали Станіслав Рилко і Петер Ердо. «Ці групи з їх місіонерською динамікою є справжнім Божим даром. Шкода, що нові спільноти і рухи не знаходять всередині Церкви належної їм поваги і визнання. Тому необхідним є автентичне душпастирське «навернення» єпископів і священиків, оскільки ці рухи є цінним даром і їх не слід розглядати як проблему, а слід більше інтегрувати з душпастирською працею», – вказав глава Папської ради у справах мирян. В свою чергу кардинал Ердо, глава Ради Конференції Єпископів Європи, звернув увагу на те, що церковні рухи є правдивим благословенням для Церкви. Однак вони повинні протистояти «постмодерністським спокусам самовдоволення власними почуттями і уявленнями».

Євангелізація на континентах

Під час першого тижня засідань учасники представили широку панораму умов нової євангелізації на окремих континентах. Ситуацію в Африці охарактеризував кардинал Полікарп Пенго з Танзанії. Хоча євангелізація Чорного Континенту сходить ще до апостольських часів, основна його частина змогла почути Добру Новину порівняно недавно. З цієї причини провести чітку грань між «старою» і новою євангелізацією тут неможливо. Крім того, процеси глобалізації не обійшли стороною і Африку. Але є тут і свої специфічні проблеми: міжплемінні конфлікти, корупція, насильство по відношенню до жінок і дітей. Велику небезпеку становить і набирає силу ісламський фундаменталізм. Ще одна проблема пов'язана з еміграцією у пошуках кращих матеріальних умов життя найбільш освічених африканців, які теоретично могли б зробити істотний внесок у євангелізацію своєї батьківщини.

Від імені Америки виступив глава Ради єпископату Латинської Америки (CELAM) Архиєпископ Карлос Агьяр Ретес з Мексики. Він також визнав, що ідентичність багатьох місцевих католиків ослабла, а тому потребує додаткової формації.

Представником найбільш густонаселеного на Землі континенту - Азії на трибуні Синоду став Архиєпископ Бомбея (Індія), кардинал Освальд Грасіас. Нині в Азії проживає 60% населення земної кулі, причому половина з них - в Індії і Китаї. Однак тільки 3% тут є сповідниками Христа. В цілому азіати чутливі до духовного життя, проте секуляризація і матеріалізм, нападки на родину і життя дають про себе знати і тут. Велике значення, тому, мають церковні рухи, які вміють працювати з  сім'ями. Кардинал також відзначив ескалацію насильства на релігійному ґрунті в багатьох місцях Азіатського континенту, жертвами якого, втім, стають не лише християни.

Вельми суперечливу ситуацію в Австралії і Океанії представив Архиєпископ Джон Ечерлі Дью з Нової Зеландії. Численні, але деколи малонаселені острови, що утворюють Океанію, розкидані по території, що становить 1/3 земної поверхні, а тому для євангелізації тут дуже потрібні нові технології. Необхідно, крім того, врахувати великий приплив сюди емігрантів з Азії та інших континентів.

Говорячи про ситуацію на Близькому Сході, халдейський єпископ-помічник Багдаду Шлемон Вардуні звернув увагу на те, що способи євангелізації залежать переважно від контексту життя. Він зазначив, що є багато місць, в яких не можна відкрито звіщати Христа. «В мусульманських країнах неможливо говорити про євангелізацію, оскільки визнавці ісламу переконані, що стати християнином неможливо», – зазначив єрарх з Іраку.

В контексті діалогу з іншими релігіями важливим був виступ кардинала Жан-Луї Торана, глави Папської Ради з міжрелігійного діалогу, на думку котрого християни сьогодні змушені виступати перед трьома викликами. Першим є виклик ідентичності: ким є мій Бог? Чи моє життя відповідає моїм переконанням? Другим є виклик інакшості, коли «той, хто практикує іншу релігію, ніж я, не обов’язково є ворогом, а швидше паломником істини». Третій виклик – плюралізму – виникає з того, що «Бог діє в кожній людині в той спосіб, який відомий тільки Йому».

Євангелізаційна криза

Багато уваги було присвячено євангелізаційній кризі. На думку кардинала Зенона Грохолевського, префекта Конгрегації католицької освіти, євангелізаційна криза Церкви походить із погіршення ефективності передавання віри в катехизації і в католицьких освітніх закладах. Польський кардинал вказав на три причини: побудова богослів’я лише на основі навчання і знання, а не на контакті з Господом Богом; занадто мале посилання богословів до Вчительського Уряду Церкви, а також гордість і її союзник – себелюбство та егоїзм.

В свою чергу, мелхітський патріарх Антіохії Григорій ІІІ Лахам вказав на потребу відчитати сучасною мовою догми і таємниці християнської віри. Він звернув увагу на те, що християни на Близькому Сході становлять маленьке стадо, як по відношенню до ісламу, так і з огляду на спад релігійних практик. Він зазначив, що як іслам, так і юдаїзм мають дуже просте визнання віри в той час як «наша красива християнська віра є занадто складною: коли йдеться про терміни, їх суть і пояснення». «Ми занурені у великій кількості догм і таємниць: Свята Трійця, Утіловлення, Відкуплення, таїнства. Необхідно відчитувати догми в формі, пристосованій до щоденного життя, людських прагнень, добра і процвітання та щоденної реальності наших вірних», – говорив мелхітський єрарх.

Єпископ Браян Джозеф Данн з Канади поставив питання, що звучить досить драматично: «Як євангелізувати тих, хто був скривджений сексуальними зловживаннями священиків?». Ісус активно слухав розповіді людей, позбавлених надії і провадив їх до відкриття наново своєї присутності. Вдивляючись в цей приклад Ісуса, нова євангелізація повинна підняти проблеми кризи, викликаної зловживаннями священиків. Єрарх вказав на чотири шляхи. Перший – розвиток служіння слухання зранених людей, другий – глибинне розуміння причин кризи, третій – розвиток духовності спільності, четвертий – тісніша співпраця мирян і представників духовенства, в тому числі довірення жінкам більшої відповідальності в Церкві.

Чутливість до убогих

Важливий наголос зроблено на присутності в діяльності нової євангелізації убогих та тих, хто відкинений суспільством. Архиєпископ Сократ Віллегас з Філіппін піддав критиці «стиль життя з повним животом», якому бракує солідарності з вбогими. Єпископ Гервас Розеаріо з Бангладеш закликав до того, щоб у процесі нової євангелізації виражати особливу чутливість до убогих. «Перед обличчям матеріалізму і споживацтва провідники Церкви повинні бути також духовними наставниками», – нагадав єрарх. В такому ж дусі виступив Архиєпископ Маніли Луї Антоніо Гокім Тагле, котрий наголосив, що «Церква повинна вчитись покори від Ісуса» і що «Вона була покликана наслідувати Його в повазі до кожної людини: Він обороняв гідність усіх, а особливо відкинених і зневажених світом». «Церква повинна наново відкривати силу мовчання, і перед обличчям болю, сумнівів чи невпевненості людей не може вдавати, що пропонує прості рішення», – зазначив єрарх з Філіппін.

Жінки і євангелізація

Синодальні отці обговорили ряд тем, серед яких була роль жінки в Церкві. Архиєпископ Брюсселю Андре Леонард звернув увагу на те, що жінки складають більшу частину послідовників Христа у світі, але багато з них відчувають себе дискримінованими. Було підкреслено, що Церква не уділяє жінкам рукоположення в священики не тому, що вони менш здатні або менш гідні, але враховуючи волю Христа і традицію Церкви.

Крім того, учасники Синоду нагадали про важливість нової євангелізації у контексті екології, так як метою першої є повага до всього створіння. Також було підкреслено, що християнська віра не знаходиться в протиріччі з розумом. Синодальні отці висловили переконання, що справа не в тому, щоб примусити світ увійти в Церкву таким, яким він є, але зробити Церкву здатною прийняти світ таким, яким він є.

Парафія в новій євангелізації

Багато часу було присвячено ролі парафії, душпастирства молоді та подружжя в новій євангелізації. На значення парафії у цій справі, а також включення до неї мирян серед інших звернув увагу Архиєпископ італійської єпархії К’єті-Васто, а також відомий богослов Бруно Форте. Він наголосив, що нова євангелізація має бути скерована особливо до молоді. Незважаючи на те, що багато з них віддалилися від Бога, від практикування своєї віри, не можна не спостерігати, що їх серце спрагле за Богом. Їх треба вислухати, говорити їм про Бога, прийняти, поважаючи їх прагнення до свободи. У цьому контексті він вказав на роль сім’ї та драматичну ситуацію дітей розлучених осіб, що живуть в нових подружжях. Вони часто є виключені з сакраментального життя, оскільки їх батьки не беруть в ньому участь. На значення парафії в новій євангелізації звернув увагу також єпископ Джозеф Ву Дуй Тонг з В’єтнаму. Він наголосив, що на його батьківщині, з огляду на політичні обмеження, парафія є єдиним місцем, де люди можуть зустрітися з релігійною метою.

Про важливу роль родини, а також парафії, яка є ширшою спільнотою Церкви, однак ніколи не може і не повинна повноцінно замінити родину, яка приймає та розвиває нове життя у Христі, говорив Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук. «У часи комуністичних репресій, віра в нашій Церкві в Україні плекалася і передавалася в родині, справжній «домашній церкві». Справді, родини були тим середовищем, де звіщалося Боже слово, плекалися покликання, звершувалися богослужіння та Святі Таїнства, що живили життя Церкви. Тут, у цій первинній клітині суспільства, передавалася віра безперервно, вивчалися її правди, ризикуючи втратою особистої свободи, а навіть і життя», – зазначив він. На думку Глави УГКЦ, завданням Церкви є допомагати і виховувати родину для виконання своїх першорядних обов’язків щодо релігійного виховання і передавання віри.

ЗМІ про євангелізацію

У багатьох випадках часто критикують спотворене уявлення про християнську віру і Католицьку Церкву в засобах масової інформації. «Часто вони представляють зміст віри і церковну реальність наклепницьким способом», – сказав кардинал Петер Ердо. О. Роберт Превост, генеральний настоятель ордену августинців зазначив, що релігійна фантазія сучасної людини формується засобами масової інформації, особливо телебаченням та кіно. «Західні ЗМІ є дуже ефективними в розвитку симпатії аудиторії щодо вірувань і практик, що суперечать Євангелію», – сказав він. Це спричиняє, що люди, які чують християнське послання, сприймають його як жорстоке порівняно з гуманізмом антихристиянських пропозицій. Люди, що провадять нову євангелізацію мають набагато більше усвідомлювати виклики, якими є сучасні ЗМІ – наголосив речник. Отці Церкви мали успіх в євангелізації тому, що чудово розуміли основи соціальної комунікації у світі, в якому вони жили.

Позитивні відзнаки

Серед багатьох критичних аналізів і оцінок, багато речників відзначали позитивний досвід євангелізації. Кардинал Вюрл сказав, що попри все в культурі, позначеній секуляризацією, матеріалізмом та індивідуалізмом, не бракує позитивних сигналів, які подає молодь, діти та їхні батьки, а отже сім'ї, що є «місцем-моделлю нової євангелізації», «першим основоположним елементом спільноти», хоча у сучасному суспільстві їх недооцінюють і висміюють. Він сказав, що «нова євангелізація не є програмою». Йдеться про «новий спосіб мислення, сприйняття і дії». Таке проголошення має бути підтверджене життям, тому що євангелізація – це жертвування досвіду любові Ісуса, а не «філософська теза про поведінку».

Приклад мужнього проголошення віри навів у своїй доповіді кардинал Джон Тонг Хон з Гонконгу, де багато сімей живуть у страху перед комуністичним режимом після того, як 1997 року британська колонія знову опинилася під владою Народної Республіки Китаю. Кардинал Тонг Хон згадав історію пастора однієї з сільських парафій в північному Китаї, який розповів йому про свій досвід євангелізації. «Після багатьох молитов священик поділив вірян на дві групи і призначив їм різні завдання. Новохрещених попросив, щоб вони привели своїх невіруючих друзів і родичів на катехизацію, а тим, хто належав до Церкви вже давно, рекомендував катехизувати оглашенних. Під час катехизації священик гаряче молився в церкві. За деякий час сталося так, що в парафії щороку охрещується більше тисячі осіб», – сказав відставний єпископ Гонконгу.

На  дуже позитивній реакції щодо оголошеної два роки тому післясинодальної Апостольської адгортації Бенедикта XVI «Verbum Domini» наголосив кардинал Марк Уелле. За словами префекта Конгрегації у справах єпископів, вона сприяла зростанню зацікавлення Святим Письмом серед мирян. В обширній доповіді про сприйняття цього документу у світі він вказав на зростаючий ентузіазм серед вірян до Біблії, особливо до «Lectio Divina», тобто  читання й обговорення Святого Письма в домах, спільнотах і парафіях. Ще однією позитивною подією є відродження Біблії в парафіях та ініціативи з популяризації Біблії в різних середовищах, наприклад, організовані Тижні, а навіть Роки Біблії у місцевих церквах або безперервне читання Святого Письма в різних середовищах і місцях.

Гості Синоду

Під час першого тижня засідань Синоду виступали також гості з інших християнських Церков. Про глибокий зв’язок між контемпляцією і справою євангелізації говорив Архиєпископ Кентерберійський Роуен Вільямс. Вперше в історії глава Церкви Англії і почесний лідер світової англіканської спільноти виступав у Ватикані на форумі Синоду Єпископів. Архиєпископ Вільямс підкреслив, що «контемпляція є єдиною відповіддю на наш нереальний і шалений світ… Навчитися її означає навчитись того, чого ми потребуємо для того, щоб жити відповідно до істини, чесно і в любові. Це питання глибоко революційне», – зазначив він. На думку примаса Англіканської Церкви, євангелізація повинна мати екуменічний вимір. «Чим більше ми, як християни різних конфесій, є віддалені один від одного, тим менш переконливим для сучасності буде здаватись обличчя відновленого людства». Архиєпископ Вільямс зазначив, що правдива євангелізація вимагає ре-євангелізації самих себе, як християн, а також відкриття того, чим наша віра відрізняється і чому здатна перемінювати.

Інший гість Синоду, євангелистський єпископ Сімо Пеура з Фінляндії, вказав на необхідність втілення в життя катехитичної програми, яка б передавала найважливіші елементи віри. «Перед обличчям такої ж проблеми 500 років тому Мартін Лютер запропонував свій малий катехизм, який можна легко вивчити напам’ять», – розповів єпископ. В свою чергу глава «American Bible Society» Ламар Вест вказав на спільну основу для усіх християн, якою є Слово Боже. «Попри усі зміни в світі, Біблія продовжує давати надію», – зазначив американський протестант.

За матеріалами wiara.pl