У Світлий Четвер, 19 квітня 2012 року, в Українському католицькому університеті відбулася науково-практична конференція «Джерела сучасної літургійної традиції УГКЦ», організована Патріаршою літургійною комісією, Львівською архиєпархіяльною літургійною комісією та секцією літургійного богослов’я УКУ. Після спільної молитви Пасхальних Часів зі вступним словом до присутніх звернувся голова Патріаршої літургійної комісії владика Венедикт (Алексійчук), зазначивши, що завданням всіх літургістів полягає у дослідженні літургійної традиції, поглиблюванні її розуміння передусім для практичної молитви.

Ця вже традиційна для пасхального часу літургійна конференція, зібрала науковців та студентів літургійного богослов’я, як також і ширше коло зацікавлених тематикою сучасного літургійного життя УГКЦ. Владика Венедикт наголосив на тому, що «богослужбові тексти ніколи не писалися за письмовим столом; найперше вони є вираженням досвіду Бога». «Богослужбова традиція ніколи не залишається сталою, вона постійно розвивається» - зазначив він. Під час конференції ряд доповідачів представили огляд та аналіз статусу, богословського значення та актуальності літургійних артикулів Берестейської унії, Замойського та Львівського соборів.

Зокрема о. Михайло Димид, висвітлюючи канонічно-літургійну проблематику сучасної молитовної традиції УГКЦ, наголосив на її невідривності від еклезіологічного світогляду церкви. Основний акцент доповідач поставив на тому, що офіційною традицією є самі літургійні книги, видані главою церкви.

Цікавим спостереженням для всіх учасників конференції став той факт, що не зважаючи на унікальність артикулів Берестейського порозуміння 1596 року для самосвідомості УГКЦ, їх немає в переліку офіційних документів, які мали б формувати літургійне життя Церкви. Натомість, частіше можна зустріти покликання на Замойський (1720 р.) та Львівський (1891 р.) собори, відомі передовсім своїми латинізуючими тенденціями.

Особливе зацікавлення викликала досить критична стосовно офіційного сьогодні Типика Ісидора Дольницького доповідь д-ра Ігоря Василишина. Серед іншого доповідач наголосив, що “Типік о. Дольницького є не парафіяльним, а монашим, а сам о. Дольницький, правдоподібно, був одним із перших, або навіть першим, хто застосував на практиці принцип порівняльної літургіки”.

Розрив між літургією і богослов’ям є однією з найсерйозніших проблем літургійного благочестя Церкви. Це неодноразово підкреслювали як доповідачі так і дискутанти. “Без “синхронізації” літургійного благочестя та богословської традиції неможливо сподіватися на якийсь успіх майбутнього літургійного оновлення” — наголосив у своїй доповіді д-р Ендрю Квінлан.

На завершення конференції Владика Венедикт подякував доповідачам та учасникам конференції за виголошені доповіді та дискусію, і заохотив до співпраці із Патріаршою літургійною комісією у формуванні сучасної літургійної молитви Церкви.

Департамент інформації УГКЦ