Єпископ Богдан Дзюрах Секретар Синоду єпископів УГКЦ, адміністратор Патріаршої курії
 

Статус Патріархату для УГКЦ не є суто почесним – це одна з умов кращого функціонування нашої Церкви і ліпшого виконання душпастирських функцій.

Є такий феномен – глобальний вимір Української греко-католицької Церкви. Актуальний статус не дає Главі Церкви можливості вповні огорнути опікою наші церковні структури і наших вірних поза Україною. Патріарший статус дозволить зміцнити єдність УГКЦ як всередині країни, так і поза межами нашої матірної території.

Тут не йдеться про щось нове, лише про визнання Церкви такою, що вже дозріла до патріаршого устрою. Саме життя Церкви є ознакою її зрілості. Віримо, що Господь вкаже нам той, за словами теперішнього Папи Бенедикта XVI, «сприятливий час», коли буде довершено змагання поколінь греко-католицьких пастирів та вірян за визнання власного патріархату. Що ж стосується загалом визнання нових патріархатів, то в Католицькій Церкві це здійснюють або владою Вселенського Собору, або через рішення Святішого Отця.

Статус патріархату не повинен розсварити нас із православним світом, котрий мав би розглядати це як розвиток Христової Церкви. Ми в УГКЦ тішимося кожною доброю новиною, що супроводжує життя православних в Україні чи поза її межами. І якщо є таке ж зичливе наставлення з боку православного світу, то у справі проголошення патріархату ми сподіваємося на їхнє розуміння як свідчення гармонії всередині християнської Церкви, адже патріарший статус свідчитиме про зрілість не лише УГКЦ, а й християнства в Україні. У цій справі все залежатиме від щирості у ставленні одні до одних, – братерського, євангельського, християнського. Якщо ж будуть присутні інакші елементи – людські чи політичні, – певні труднощі можуть з’явитися. Але Церква повинна показувати добру волю, відкидаючи кон’юнктурний дріб’язок.

газета ZIK №9 (8 березня 2012р.)
Джерело: ЗІК