Дорогі брати у священстві,

Монахині,

Возлюблений люд Божий!

В грудні 2009 року до нашої Архідієцезії повернулися мощі блаженного Якова Стрепи, котрий поруч з Матір’ю Божою Ласкавою є покровителями нашої львівської митрополії. Ми дякували Господу Богу, за те, що в особі цього блаженного дав нам пастиря, котрий піклується про зміцнення віри і розвиток парафіяльних спільнот, втілюючи заповідь любові в життя шляхом віддавання честі й шани Пресвятим Дарам та Матері Божій. Ці події усвідомлюють нам, що наступає відродження традиції, на котрій протягом шести віків базувалося релігійне життя в Архідієцезії. Поруч з нашим покровителем, вагомий внесок у розвиток Церкви зробив Святий Архієпископ Йосиф Більчевський, котрий будучи священиком краківської дієцезії, а потім митрополитом львівським латинського обряду, став свідком жертовної любові. Прагнемо, щоб ці великі Пастирі підтримували нас в творінні сучасної історії Церкви, тому 19 квітня 2011 року у Великий Вівторок відбудеться перенесення мощів Св. Йосифа Більчевського з Янівського Кладовища до архікатедри. Випереджуючи цю подію пригадаймо собі фрагменти біографії нашого Святого.

1. Родина – перша Церква і Церква взагалі в житті Св. Йосифа Більчевського.

Боже Провидіння підготовлювало Йосифа Більчевського до майбутньої місії вже в батьківському домі в Вілямовіцах біля Кент, у багатодітній сім'ї. Першим взірцем простої, проте глибокої і живої релігійності для Йосифа були шляхетні та працьовиті батьки, у котрих вчився любові до Бога й поваги до ближнього. З дитинства знав труд праці на ріллі і вчився цінувати кожну скибку хліба. Батько Йосифа дбаючи про те, щоб запевнити родині гідні умови життя та дати дітям можливість отримати освіту працював додатково теслею, натомість турботлива і побожна мати була для дітей прикладом людини з живою вірою і безмежною довірою Божій доброті. «Бог дуже багато всього мені дав – написав у своєму заповіті – бо дав благодать святої католицької віри і добру матір, котра засіяла її зерно в такий спосіб, що протягом життя я віри не втратив.» На фундаменті живої віри і доброго сумління дозрівала в серці Йосифа любов Божої правди і натуральна відкритість на іншу людину. Отчий дім став для нього першою школою молитви, віри та любові. Що раз, то більше усвідомлював собі, що джерелом правди є Бог, котрий на сторінках Святого Письма об’являє нам свою любов. Чудовим свідченням цього були слова сказані Слугою Божим Йоаном Павлом ІІ у Львові під час беатифікації, а саме, що Архієпископ Йосиф Більчевський «з перших літ священства палко любив об’явлену Правду, з чого виникло, що із богословських пошуків вчинив оригінальну дорогу реалізації в конкретних вчинках заповіді любові ближнього».

Важливою школою відкривання правди і дозрівання до жертовної любові були в житті Йосифа Більчевського роки навчання. Пізнавання світу та Божої правди розпочав він у рідних Вілямовіцах, щоб далі через Кенти, гімназію в Вадовіцах і здані з відзнакою кінцеві екзамени приготуватися до вступу в університет. Першою думкою при виборі напрямку навчання була медицина, але в короткому часі відкрив свою правдиву дорогу покликання, якою було прагнення віддатися без решти на службу Богові, щоб бути вчителем, провідником і лікарем людських сердець та сумлінь. Навчання в Краківській Духовній Семінарії і чотири роки навчання в Ягелонському Університеті підготували його до священичого служіння. Навчання у Відні, Римі та Парижі дали можливість йому не лише написати докторську працю з богослов'я і підготуватися до габілітації, а й на ново відкрити міць приховану в дарі Євхаристії. Відкриття катакомб в часі перебування в Римі були для кс. Йосифа Більчевського надзвичайним доказом віри перших християн, що дозрівали до святості в сяйві Євхаристії. Цій великій Тайні віри присвятив він дальшу свою працю габілітації та ряд статей, проповідей і промов. Зустріч зі свідками катакомбової Церкви з перших віків було теж несамовитою школою Божої мудрості і відваги, для нього, як священика, для його студентів, яким викладав в Університеті Яна Казимира у Львові (теперішній Національний Університет ім. Івана Франка), а над усе для дорученої йому Папою Леоном XIII в 1901 році львівської Архідієцезії. З перших хвилин служіння в дієцезії він став її турботливим пастирем, люблячим батьком та відданим без решти покірним слугою Бога і людей. Старався якомога краще ознайомитися з довіреною йому Божою Отарою, щоб могти годувати її поживним словом Правди і хлібом Любові. В турботі про розвиток духовного життя, в часі його Єпископського служіння збудовано в обшивній львівській Архідієцезії 328 храмів і каплиць. З його ініціативи в практику ввійшли спільні адорації Пресвятих Дарів в перші неділі місяця, а Боже Провидіння покерувало так, що проголошення Святим Архієпископа Йосифа Більчевського (23 жовтня 2005 року) відбулося в Римі на завершення Року Євхаристії.

2. Сумління – шлях до єдності з Богом та людьми в навчанні і житті Святого Йосифа Більчевського.

Християнське виховання молодого покоління вимагає гармонійної співпраці родинного середовища, школи та Церкви. Нелегким це було завдання в реаліях культурних, суспільних та релігійних напружень. Маючи перед очима шкоди воєнні, матеріальні та духовні Архієпископ Йосиф Більчевський сягаючи самих підвалин пише до вірних пастирський лист, темою якого є сумління. У ньому пригадує, що «завжди є відповідний момент, щоб говорити про сумління, а тим паче тепер, коли через землю і наші душі пройшов страшний воєнний ураган, що показав не одне недомагання сумління, ба навіть важку неміч.» Теперішні старання зростити єдність між людьми й народами видасть добрий плід тільки тоді, коли реалізуватимуться на підставі доброго сумління, євангельської правди і поваги до кожної людини. Людина має право до любові коли є тільки-но під серцем матері і має право бути шанованою і сповитою турботливою любов’ю тоді, коли знаходиться близько брами вічності. Щоб виховати людей з добрим сумлінням, у дусі Євангелія потрібен величезний труд батьків, вчителів та священиків. Архієпископ Йосиф Більчевський дбав також й про нових працівників у Божому Винограднику, що можна було зауважити від першої миті його послуги у львівській Архідієцезії. Вже в першому пастирському листі звертається до усіх родин з просьбою щоденно молитися в намірі нових покликань. Не задовольнявся їх кількістю, але діяв, щоб нові священики були виховані в дусі жертовної любові до Бога, Церкви, Батьківщини і мирян, до тих, котрих будуть послані. В нових реаліях вже третього тисячоліття потрібно нових відважних свідків Євангелії, котрі не словами, а поставою і прикладом євангельського життя вказуватимуть дорогу щасливого прийдешнього. Урочистість перенесення мощів нехай розбудить наші серця до вдячності за кожного священика, котрого Господь поставив на нашому життєвому шляху. Нехай також нас заохотить до довірливої молитви в те, щоб насіння Божого покликання потрапило на врожайну ріллю молодих сердець, а над усе добрих сумлінь, щоб не змарнувалося та щоб бур’ян його не заглушив. Нехай наша молитва допоможе молоді почути делікатний заклик Вчителя з Назарету, в котрому приховане джерело радості та надії, а сердечна приязнь з Христом – сталася школою жертовної любові. В одній з проповідей Архієпископ Йосиф Більчевський, ставлячи вірним питання: «Чого сьогодні, і завжди потрібно народові?», однозначно теж на нього відповів: «Мудрих, працьовитих людей, а передусім людей чесних – потрібно нам святих.». Нехай свідчення любові, котре залишив нам Святий Йосиф Більчевський вказує дорогу та закликає нас , щоб у школі Христа – Доброго Пастиря ми ставалися свідками жертовної любові!

Благословляючи вас запрошую взяти участь в урочистому перенесенні мощів. Нехай із кожної парафії нашої Архідієцезії прибуде делегація очолена священнослужителем і сестрами монахинями, щоб ми для себе взаємно могли статися свідками жертовної любові.

Львів, Урочистість Матері Божої Ласкавої

1 квітня 2011 року

+ Мечислав Мокшицький

Архієпископ Митрополит Львівський

За матеріалами: Католицький медіа-центр / www.rkc-skowyra.com/