П В С Ч П С Н
 
 
 
 
1
 
2
 
3
 
4
 
5
 
6
 
7
 
8
 
9
 
10
 
11
 
12
 
13
 
14
 
15
 
16
 
17
 
18
 
19
 
20
 
21
 
22
 
23
 
24
 
25
 
26
 
27
 
28
 
29
 
30
 
31
 

Пастирське послання Української Православної та Української Католицької Iєрархії Сполучених Штатів Америки та Канади

Пастирське послання Української Православної та Української Католицької Iєрархії Сполучених Штатів Америки та Канади

25 років від Чорнобильської Катастрофи

 

Двадцять п'ять років тому, рано вранці у суботу, 26 квітня 1986 року, жителі міста Прип'ять — великого містa та адміністративного центру розташованого на річці з тим самим іменем, одне з багатьох приток верхнього побережжя могутнього Дніпра, на північ від Української столиці — Київ, пробудились від сну подією, яка змінить їхнє життя назавжди. Виникла великомасштабна з глобальними наслідками аварія, руйнівна сила якої перейшла кордони не лише міста, але й України, що навіть сьогодні, її можна відчути.

Рівно о 1:23 ранку за місцевим часом відбувся величезний вибух реактора №4  Чорнобильської Атомної Електространції, від чого тріснули  стіни та вийшов токсичний шлейф радіоактивних речовин, що у 400 раз більше ніж під час атомної бомби на Герасиму, високо в нічне небо. Хоча радянська влада спочатку намагалася зменшити загрозу атомної аварії і навіть заперечувала її виникнення, але великомасштабне лихо швидко далося про себе знати цілому світові, як токсична хмара що перейшла з України до Росії, Білорусії і навіть до Скандинавії та Західної Європи.

 

Економічні, природні, та людські втрати від атомної аварії цієї ночі у Чорнобилі справді були приголомшені. Багато людей, які жили у околиці електростанції загинули зразу від цього вибуху. Набагато більше загинули від хворіб спричинені радіацією. Інші захворіли на рак та різні захворювання від надмірної радіації. Особливо потерпіли діти. За оцінками 25 років після катастрофи, більше 4000 дітей в Україні, Білорусії та Росії захворіли на рак щитовидної залози. Їхня чисельність ще й досі зростає.

 

Вибух та радіоактивне забруднення спричинило до евакуації та переселення 350 000 людей, які жили у Чорнобилі та у ще 90 навколишніх населених пунктів. Чорнобильська зона відчуження — площа, діаметр якої становить майже 40 миль навколо розірваної електростанції — не є здатна утримувати людські поселення і буде такою залишатись ще багато поколінь через радіонукліди, які отравили, колись багату та родючу землю.

 

Пройшла чверть століття, а катастрофа у Чорнобилі залишається найбільшою та найбільш руйнівною атомною аварією у історії, та правдиво названа як технологічна катастрофа 20-го століття.

 

Згадуючи та роздумуючи над цими сумними фактами у день двадцятип'ятиліття Чорнобильської Катастрофи, ми можемо лиш підняти наші серця у молитві до Всемогутнього Бога і просити за продовження Його благодаті та милості коли згадуємо тих, які потерпіли невимовну біль та втрату.

 

У цю сумну річницю, найперше хочемо згадати багато невинних чоловіків, жінок та дітей, які загинули у цій катастрофі і ми молимось за упокой їхніх душ. Особливо ми згадуємо хоробрих та самовідданих пожежників, які після вибуху гасили полум'я та будували і клали саркофаг на зруйнований реактор, знаючи і сміливо йдучи на велику небезпеку і на можливу смерть. Саме про цих людей Христос красномовно говорить коли проповідував: “Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх” (Ін. 15:13) Ми молимося, щоб Бог дарував їм вічний спокій у місті вічного світла, де немає ні болі, ні смутку, ні зітхання.

 

Ми також згадуємо та молимося за тих, чиє здоров'я безповоротно пошкодилося завдяки радіації, що вийшла у цей день, і за тих які захворіли і продовжують жити з хворобою до сьогоднішнього дня, і за їхні сім'ї, і за тих, чиє життя було скорочене передчасною смертю. Ми особливо згадуємо дітей, котрі народилися після катастрофи, які сьогодні мучаться будучи фізично та психічно хворими каліками через Чорнобиль. Ми також згадуємо і молимося за багато тисяч людей, які були змушені через шкідливу радіаційну хмару залишати свої домівки втрачаючи за собою назавжди все, що було для них знайомим і любимим: села, хати, поля і колгоспи, де вони і покоління перед ними народилися, жили, працювали і вмирали. Хай Бог дарує всім хто страждає Його мир, надію та утіху.

А особливо, ми згадуємо і молимося за нашу улюблену батьківщину Україну: багату, щиру та рясну, але часто знехтувану, пограбовану та спаплюжену століттями тими, хто над нею володіє.

 

Ми читаємо у початкових рядках Святого Письма у Книзі Буття, що після створення Адама та Єви, Бог Отець благословив їх і доручив їм землю і все, що Він створив на ній: “Плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею ... і над кожним плазуючим живим на землі” (Бут. 1:28) “І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, - вельми добре воно!” (Бут. 1:31)

 

Як найвище Боже творіння, створене за образом та подобою Його, людині було дано великий привілей, бути господарем Божого творіння, доручено Ним велику відповідальність дбати, оберігати та доглядати землю і все, що Бог вважає “вельми добрим” на всі покоління. Але на жаль, ми знаємо, що через гріх, людство знову і знову під час всієї історії нехтувало обов'язком відповідального господаря і зловживало цим привілеєм заради престижу, прибутку та особистої вигоди, часто осквернюючи та руйнуючи Боже творіння у цьому процесі.

 

І так сталося у Чорнобилі. Цілий світ сьогодні знає, що атомну катастрофу у Чорнобилі, згідно дослідів Групи Атомної Безпеки, можна було запобігти і причиною стала “... недостача культури безпеки, не тільки на Чорнобильській станції, але у цілому Радянському Союзі в структурі, управлінні та керувальних організаціях...” Взагалі, це було моральне банкрутство та нелюдяна комуністична ідеологія Радянського Союзу, і тих, хто були її рабами, система, що постановила п'ятирічний план перед людьми, це є справжня причина атомної катастрофи у Чорнобилі.

 

На відстані четвертини століття ми можемо бачити, незважаючи на незліченні смерті та руїни спричинені Чорнобилем, і добру частину наслідків. З одного боку, Чорнобильська катастрофа виявилась, свого роду, похороном Радянського Союзу. Вибух потряс не тільки атомну електростанцію, але і основу безбожної системи яка її побудувала. Світ побачив, чого не бачив до того, що з повним лукавством та черствою неповагою ставилось радянське керівництво до своїх громадян. Тому і не дивно, що за декілька років після Чорнобиля ціла Радянська Імперія розпалася.

 

З другого боку, за ті роки багато людей, - Українці, а також не Українці, разом з організаціями з різних країн світу єдналися у своїх зусиллях допомогти жертвам Чорнобиля хто чим може, особливо невинним дітям. Це ті люди, які живуть реальністю де ми всі формуємо одне тіло Христове, як каже св. Павло: “І коли терпить один член, терплять з ним усі члени...” (1 Кор. 12:26) Ми згадуємо і молимося за них також, щоб Бог нагородив їх за їхні добрі серця та справи.

 

На завершення, у сумну 25 річницю атомної катастрофи у Чорнобилі, помолимося до Пресвятої Богородиці, під покровом якої знаходиться Українська земля. Хай вона пригорне нас під свій Омофор і через її сильні молитви, хай ті, що загинули знайдуть вічне упокоєння, а ті, хто страждають знайдуть духовне та фізичне зцілення, і нехай земля України відновиться і буде благословенною.

 

Дано в квітні 2011 р.

+Константин         
Митрополит Української Православної Церкви США   
+Юрій       
Митрополит Української Православної Церкви в Канаді   
+Архиєпископ Антоній  
+Єпископ Іларіон   
+Єпископ Андрій   
+Єпископ Даниїл   
 
              
+Стефан
Митрополит Української Католицької Церкви в США
+Лаврентій
Митрополит Української Католицької Церкви в Канаді
+Єпископ Ричард
+Єпископ Стефан
+Єпископ Павло
+Єпископ Давид
+Єпископ Кеннет
+Єпископ Браян
+Єпископ Іван

Джерело: uocofusa.org