//

Папа, гендер і Україна

Минулий тиждень розпочався з досить таки гострої промови Святішого Отця перед учасниками пленарної асамблеї Папської Ради Cor Unum. За своїм змістом і значенням цей виступ можна порівняти хіба що до декларації «Dominus Jеsus», яку свого часу підписав Префект Конгрегації віровчення кардинал Йозеф Рацінґер та Папа Іван Павло ІІ.

 

І хоча ця промова не викликала такого широкого резонансу, як згадана декларація, тим не менше її зміст знову звертається до нагадування церковним пастирям і мирянам про їхній прямий і безпосередній обов’язок – не просто самим залишатися у католицькій ортодоксії, але й цю ортодоксію голосити іншим.

 

Промова не зачіпає на пряму питань догматичного характеру, але, по-найперше, питання моралі, питання біоетики, питання антропології.  Антропологія дає відповідь (чи, принаймні, намагається її дати) на питання «що таке людина?», і від відповіді на це питання залежить наше розуміння того, що є моральним, а що ні, що є дозволеним, а що ні. Тобто антропологія закладає фундамент нашого розуміння людини і людської поведінки.

 

Якщо ж антропологія у самому старті відштовхується від помилкових постулатів, помилковими будуть і всі її роздуми над людською природою. Саме помилкова антропологія закладена у фундамент націонал-соціалізму, фашизму, комунізму, але і неолібералізму та постмодерних ідей.

 

Саме помилкова антропологія доводить до тих незчисленних злочинів проти людства, які, починаючи з ХІХ століття, облили нашу планету потоками людської крові. Помилкові антропологічні уявлення лежать зараз і в суті того, що прийнято називати сексуальною революцією і її прямим наслідком – буйним розквітом гендерних ідеологій, чия суть зводиться до заперечення біологічного факту, що хтось народжується чоловічої, а хтось жіночої статі. Гендерні ідеї пропагують, що різниця між чоловіком і жінкою полягає лише у статевих органах, але не в функціонуванні мозку та інших характеристиках.

 

Ненауковість таких ідей зрозуміла вже навіть тому, хто закінчив середню школу і ще щось пам’ятає з біології людини. Адже у чоловічому і жіночому організмах по-різному функціонують гормональні системи, що не може не впливати на психологічні характеристики та поведінку особи. Ба більше, ці різниці проявляють себе уже в часі внутріутробного розвитку дитини, в часі якого різна кількість гормону тестостерону по-різному впливає на формування людського організму в залежності від того чи йдеться про хлопчика, чи про дівчинку.

 

Заперечення цього наукового факту веде до заперечення не тільки науки як такої і відхилення у шарлатанство, і саме за ради шарланаства і псевдонауковості гендерних ідеологій і їхніх адептів Нордійською Радою міністрів (Норвегія, Швеція, Фінляндія, Ісландія) і було прийнято рішення закрити Нордійський інститут гендерних досліджень, але й до заперечення людської ідентичності як такої і до повної дегуманізації суспільства, перетворення суспільного організму на купку здегенерованих індивідів. 

 

Наслідки впровадження гендерних та пов’язаних феміністичних ідей в західному світі уже далися в знаки. Так феміністична ідея про жінку, яка має «право» вбити свою ненароджену дитину результатом має 55 млн. вбитих американців за останні 40 років, які так ніколи і не побачили світло дня. Гендерна ідеологія, впроваджена до сексуального виховання в школах, спровокувала у державах, які піддалися на цей безглуздий і злочинний експеримент, зріст злочинності на сексуальному підґрунті, зріст кількості підліткових вагітностей, зріст кількості абортів, практично експлозію гомосексуального/лесбійського переродження людей, зріст кількості педофілів (більшість заступників гендерних теорій не вважають педофілію збоченням), зріст кількості розлучень та випадків сексуального використання людей, в тому числі й дітей.

 

Не слід забувати, що бізнес зацікавлений у визнанні гомосексуальної поведінки нормальною. Рink pound – дохід, який бізнес отримує від продажу товарів, призначених для гомосексуалістів/лесбіянок – є досить серйозною частиною надходжень виробників товарів розкоші. Адже бездітні, необмежені сімейними обов’язками, ґеї та лесбіянки витрачають багато більше грошей на себе, аніж особи сімейного статусу.

 

Також не слід забувати, що біля витоків фінансування гендерної ідеології та її розповсюдження стоїть Фонд Рокфеллера – одна з найпотужніших фінансових установ світу, який до сьогодні витрачає мільярди доларів на поширення гендерної ідеології у світі. Ще один міжнародний грошовий мішок Джордж Сорос через свій Фонд «Відкрите суспільство» також фінансує проекти, які собі за мету ставлять поширення гендерної ідеології.

 

Папа в чергове нагадав пастирям Церкви про небезпеку таких і подібних помилкових ідей, які в кінцевому результаті ведуть до заперечення людської природи і до дегуманізації суспільства. І тут дегуманізацію слід розуміти, як створення суспільства, яке в своїй суті противиться людській природі.

 

Можна відмахнутися від цього застереження Папи Бенедикта ХVІ, адже при теперішньому політичному режимі українському суспільству не загрожує швидке поширення гендерної ідеології, але здається, що всяке нехтування пересторогами Вселенського Архиєрея рано чи пізно негативно відбивається на тих, хто цими пересторогами нехтує.

 

У нас в Україні вже у Києві існує Інститут гендерних досліджень, у Національному університеті «Острозька академія» існує кафедра гендерних досліджень,  у Полтавській державній аграрній академії існує Інститут гендерних трансформацій, у Тернопільському педагогічному університеті існує кафедра педагогіки та ґендерної рівності, і цей список, на жаль, можна продовжувати. І чи не найстрашніше, що у Тернополі готують молодих педагогів на основі шарлатанських гендерних ідей. Виникає запитання: що буде з нашими школами, коли педагоги, сформовані світоглядними принципами гендерних ідеологій, прийдуть у наші школи?!

 

В Україні широку роботу розгорнув також і фонд Сороса, який діє тут під назвою «Міжнародний фонд «Відродження»», який є одним із спонсорів пропаганди гендерних ідей в Україні. Окрім цього, цей же ж таки сорошів фонд є спонсором організації "Право на здоров’я" (HealthRight International ), яка є українським відділенням американської організації «HealthRight International», яка серед своїх пріоритетів перераховує і поширення гендерних ідей. Так що добре профінансовані поширювачі гендерних ідей уже діють в Україні.

 

Як бачимо, гендерна ідеологія без зайвого галасу, через чорний хід пробиває собі шлях у нашому суспільстві. Не потрібно буде довго чекати, щоб її руйнівні наслідки далися в знаки усьому загалу українського суспільства.

 

Тому вже зараз і в Україні стає нагальною потреба інформування українського суспільства про небезпеку гендерної ідеології та про її руйнівні наслідки. Бо завтра вже може бути занадто пізно.

 

Церква з самих початків попереджала людство про небезпеку «нової моралі», яка виникла з гендерних ідеологій. Вже Папа Павло VІ забив на сполох своєю енциклікою «Humanae vitae» у 1968 році, коли гендерна ідеологія тільки-тільки пробивала собі шлях у західних суспільствах.  Засудження гендерної ідеології та ідеологій, пов’язаних з нею, повторив згодом і блаженний Папа Іван Павло ІІ у свої енцикліці «Evangelium Vitae» у 1995 році. Тепер Папа Бенедикт ХVІ ще раз наголосив на потребі інформування вірних стосовно руйнуючих вчинків гендерної ідеології, яка в основі заперечує Божий сотворительський план.

 

Істиною є те, що українським католицьким батькам, у переважній більшості глибоко «до лямпочки», що у школах їхніх дітей навчають історичної «істини» про Католицьку Церкву, як злочинну організацію й споконвічного ворога українського народу. Питання в тому, чи їм так само буде «до лямпочки», коли їхніх дітей навчатимуть, що гомосексуальна поведінка, мастурбація, проституція та порнографія – нормальні речі, коли сім’ю виставлятимуть, як місце насильства над людиною, а нормальні гетеросексуальні відносини, освячені Таїнством Подружжя, як ретроградний пережиток темного минулого.

 

Поки що є час для інформування суспільства про ці небезпеки – користаймо з нього. Прийшов час пробудитися, щоб не пробуджуватися у тоталітарному суспільстві, яке своїм головним ворогом вважатиме народ і Церкву.


о.Орест-Дмитро Вільчинський