Найвищий Трибунал Апостольської Сигнатури повинен наглядати за відповідним правосуддям у всій Церкві – нагадав Папа Римський, зустрічаючись з учасниками пленарного зібрання цієї дикастерії. Він говорив про юридичні норми Lex propria, які визначають її структуру та дії, і які він оприлюднив три роки тому, 21 червня 2008 р. Згідно з ними, Апостольська Сигнатура повинна між іншим збирати інформацію про діяльність всіх місцевих церковних трибуналів, які зобов'язані пересилати їй річні звіти. Вона може зводити міжєпархіальні трибунали, звільняти з належною розсудливістю працівників церковних судів від академічних звань, однак завжди впевнюючись у їх компетенції у процесуальному праві. Може також у разі потреби надавати звільнення від певних вимог в судових процесах.

Бенедикт XVI нагадав про пастирський характер церковних трибуналів, а також необхідність гарантувати їх грамотну і швидку діяльності, на яку вірні мають право. Потрібно старатися, „щоб інституційні дії Церкви в трибуналах ставали щоразу ближчими до вірних”. Судові процеси в певних випадках необхідні, але вони є можливістю для діалогу, неодноразово приводячи до згоди і примирення.

„Діяльність Найвищого Трибуналу має на меті відновлення церковного спілкування, тобто повернення об'єктивного порядку, що відповідає добру Церкви, – говорив Бенедикт XVI. – Всього лише це спілкування, повернене і виправдане мотивацією судового рішення, може довести в церковній спільноті до автентичного миру і згоди. Те ж саме означає відоме правило: Opus iustitiae pax – «Мир - справа справедливості». Намагання відновлювати справедливість має служити відбудові відповідних, впорядкованих відносин серед вірних, а також між ними і церковною владою. Внутрішній спокій і охоча співпраця вірних в місії Церкви є плодом усвідомлення, що вони в повноті реалізовують своє покликання. Справедливість, до якої Церква прагне через судовий адміністративний апарат, можна визнати початком, мінімумом, що вимагається, і водночас надією на любов. Ця справедливість необхідна, але водночас недостатня в порівнянні з любов'ю, якою живе Церква. Тим не менше, Божий Народ, що мандрує на землі, не зможе стати спільнотою любові, реалізовуючи таким чином свою ідентичність, якщо в ньому не враховуватимуть вимог справедливості”.

За матеріалами Radio Watykańskie