Артуро Марі був особистим фотографом Папи Івана Павла ІІ впродовж 27 років його понтифікату. За кілька днів до його беатифікації він дав інтерв’ю для видання Associated Press.

«Для мене він був Божим чоловіком» - розповідає Артуро Марі в інтерв’ю, яка дає у своїй квартирі, що знаходиться неподалік Ватикану. «Я можу гарантувати, що він був живим святим, оскільки все, що я бачив на власні очі і чув на власні вуха, неможливо було повірити, що цей чоловік стільки всього зробив».

Багато з тих фотографій, що визначали публічний образ Папи Івана Павла ІІ, були зроблені паном Марі: Папа гріється на сонці в горах Ва́лле-д’Ао́ста, лежить на лікарняному ліжку після спроби нападу у 1981 році, а потім зустрічається з турком, який в нього стріляв.

Для Артуро Марі було кілька особливих моментів, які визначали його святість. Один з випадків відбувся у 1984 році, коли Папа відвідував лікарню для прокажених на острові Сорок в Південній Кореї. Порушуючи офіційний протокол, «він торкався їх руками, пестив їх, цілував кожного з них. Вісімсот прокажених, кожного з них. Кожного з них!»

Зараз в домі 71-річного Артуро знаходиться багато фотографічних спогадів про часи, проведені з Папою. Особливо його зворушує одне фото, зроблене у 2005 році. На ньому Іван Павло ІІ сидить у приватній каплиці, вже дуже хворий і не може особисто взяти участь у Хресній Дорозі в Колізеї в Страсну П’ятницю, тримає розп’яття і спостерігає за процесією по телевізору.

«Подивіться на його руки, на силу його рук, як він стискає хрест!» - коментує фотограф. «Дивіться, вони червоні! Він дійсно тяжко працює. Можна бачити його велике страждання, неначе все його життя було на тому хресті.»

Остання їх зустріч відбулась 2 квітня 2005 року, коли Марі відвідував Івана Павла ІІ в його апартаментах за кілька годин до його смерті. Папа лежав на ліжку, киснева маска лежала збоку на подушці. «Він повернувся і посміхнувся до мене. Його очі були неймовірно красивими. Вже багато років я не бачив їх такими. Він повернувся, я впав на коліна, бо цей момент був сильнішим від мене. Він взяв мою руку, погладив її. Потім сказав: «Артуро, дякую, дякую» і відвернувся».

За матеріалами CNA/EWTN News