//

Новий храм освятили у Стрийській єпархії

У неділю, 09 жовтня 2011 року, Преосвященний Владика Тарас Сеньків, Апостольський Адміністратор Стрийської єпархії, здійснив освячення новозбудованого храму Різдва Пресвятої Богородиці у с. Загірочко Ходорівського деканату Стрийської єпархії.

 

Урочистість розпочалась із яскравої та пишної зустрічі місцевими жителями свого Архиєрея, що проходила у кілька етапів. Першими Владику привітали п’ятеро молодих юнаків в українських одностроях, які, їдучи верхи на конях, із національними прапорами у руках, супроводжували Владику Тараса під гучні звуки дзвонів від початку села Загірочко, аж до брами новозбудованого храму. Відтак, слова вітання пролунали із уст Адміністратора місцевої парафії о. Івана Вовка, який від імені всієї громади, радо запросив Архиєрея до освячення всіма очікуваної святині. І на завершення гучні гратуляції линули із сердець наймолодшого покоління цього селища – дітей.

 

У чині освячення храму та Божественній Літургії взяли участь 17 священиків, серед яких були представники Стрийської єпархії, головно Ходорівського деканату на чолі із отцем-деканом, священнослужителі з Львівської архиєпархії та ієреї з Івано-Франківської і Коломийсько-Чернівецької єпархій.

 

У своїй літургійній проповіді Владика Тарас, роздумуючи над недільним євангельським уривком про оздоровлення дочки ханаанянки, звернув увагу присутніх на важливе послання прочитаного слова – це об’явлення правдивої сутності Бога, яка полягає у незглибимій любові та безмежній доброті Господа до людини.

 

Розвиваючи це твердження, Архиєрей привів приклад з історії життя однієї матері, яка неодноразово отримувала закиди зі сторони власного сина, котрий звинувачував її у всіх нещастях свого життя. І саме завдяки щирій молитві за свою дитину, у якій вона почергово плекала у собі любов, прощення, а відтак і подяку Господу за Богом дане їй дитя, син, при неочікуваних обставинах, зустрівся з Господом у Тайні Покаяння та щиро розкаявся у своїх вчинках супроти матері і цілковито змінив життя. Любов та доброта Божа діткнула зраненого серця юнака, яке вже давно не знало вказаних чеснот, і саме через це перебувало у глибокій темряві.

 

Продовжуючи, Владика Тарас зазначив: «Сьогодні ми посвячуємо цей новозбудований храм Різдва Пресвятої Богородиці, який нехай буде для кожного з нас особливим місцем зустрічі з Богом, котрий повсякчасно виходить до нас, аби щедро обдарувати своїми ласками та щедротами, що линуть із Його безмежної доброти та любові. Він готовий дати нам усе, ба навіть воскресіння з мертвих…».

 

«Нехай цей храм стане також для кожного з нас тим кришталевим джерелом віри. Не тієї віри, котра знає, але тієї, яка абсолютно довіряє Богові. Аби взаємною молитвою, взаємним прощенням і взаємною вдячністю один за одного ми єдиним серцем і єдиними устами творили одну спільноту Божих людей. Щоб у наших серцях зароджувалась відвага жити так, як це очікує від нас Бог, аби сміливо свідчити своїм життям від покоління до покоління найбільший скарб віри у наших родинах, містах чи селах, пам’ятаючи, що віра це, власне, є той найбільший і найцінніший дар у житті людини, через котрий Господь сповняє всі наші благі очікування та проливає світло радості і благословення. Все може той, хто правдиво вірить в Бога», - наголосив Архиєрей.

 

На завершення Літургії Владика Тарас склав сердечні слова подяки о. Івану та усім тим, які долучилися до побудови новоосвяченої святині. «Сердечно хочу подякувати Адміністратору цієї парафії за, справді, гарний храм. Дякую Вам за ваше душпастирське служіння та організаторську працю. У вашій особі хочу подякувати усім тут присутнім, всім будівничим, проектантам, трудівникам, жертводавцям та доброчинцям за те, що Богові принесли сьогодні у дар цю свою велику жертву: жертву серця, жертву віри, жертву любові і надії до Бога. Нехай Господь стократ винагородить кожного, хто має якусь причетність до побудови цього храму!».

 

В свою чергу о. Іван Вовк від імені всієї парохіяльної громади щиро подякував Архиєрею за великий дар освячення новозбудованої святині та повчання, виголошене в часі Божественної Літургії. У своєму слові ієрей також сердечно подякував парафіянам с. Загірочко за працю, підтримку та щирі жертви у зведенні нового храму. Не оминув священнослужитель у своїй подяці і блаженної пам’яті Владику Юліана Ґбура, який освячував наріжний камінь цієї церкви, як також, довголітнього пастиря, почесного Пароха парафії с. Загірочко, о. Богдана Нуда, якому цього року сповнилось 102 роки життя.

 

По закінченні усіх подяк пролунали гучні многоліття та відбулось вручення грамот із рук Архиєрея найбільш активним вірянам даної парафії.

 

Також, за давньою церковною традицією, у книзі Напрестольного євангелія парафії Преосвящений Владика Тарас залишив письмову пам’ятку про день освячення новозбудованого храму Різдва Пресвятої Богородиці.

 

Довідка:


Перша письмо згадка про церковне життя у с. Загірочко датується 50-ми роками XVIст. Саме село засноване у 1506 році. На сьогоднішній день новозбудований храм вже є третім по рахунку у цій місцевості. Перший, правдоподібно, за відсутності коштів з боку панського двору на ремонт святині, став непридатним для ужитку та з часом завалився. Щодо другого храму, відомо, що його зведення було приурочене 900-літтю Хрещення Київської Русі. Будівництво третього розпочалось у 2000 році і відповідно тривало 11 років.

 

Іконостас новоосвяченого храму виготовлений із карпатського кедру у період 1957-1960 рр. за о. Богдана Нуда. Різьбу виконав вихідець із Болехова Іван Павлишин. У 1980 р. за сприяння місцевого парох було проведено позолоту цього іконостасу.

 

Парафія також відома цінним церковним раритетом. У 1969 році із с. Загірочко у Львівську картинну галерею було передано на зберігання Євангеліє 1614 р. та Апостол 1620 р.

 

Цікавим фактом є те, що за останні сто років о. Іван Вовк є лише четвертим священиком на цій парафії, який з 1996 року сповняв обов’язки сотрудника, а з 1999 року є Адміністратором парафії.

 

Непересічною особистістю історії цього села є о. Богдан Нуд, довголітній та почесний Парох с. Загірочко, який виконував своє священиче служіння тут понад 62 роки, починаючи з 1937 і аж до 1999 рік. Сьогодні отець проживає у м. Львові та розвінчує уже 102 рік свого життя. Це вельмишанована людина як серед місцевих жителів, так і у всіх Українській Греко-Католицькій Церкві.

 


Джерело: Прес-служба Стрийської єпархії