Німецькі католицькі богослови (шкода, що тільки з назви) не зупиняються в спробах розвалу Церкви, які для маскування називають «реформами». Тепер у «Зюйддойче Цайтунг»( „Sueddeutsche Zeitung”) вісім з них представило проект «реформ для Церкви». Під проектом вже підписалась третина німецьких професорів богослів’я.
 

Як неважко здогадатись - бо ідеї аж до болю передбачувані - богослови визнають, що єдиним порятунком для Церкви є її розвал. Почати треба із відміни целібату, але це лише початок. А далі Церква має допустити жінок до священства і покласти кінець «моральному ригоризмові». В перекладі мовою нормальних людей це означає , що Церква має взагалі відмовитись від морального навчання.
 

І «католицькі богослови» це відверто визнають : «повага подружжя і неодруженої форми життя не означає виключення людей, які відповідально переживають любов, вірність і взаємну турботу в одностатевому партнерстві або як розлучені люди, які наново вступили в подружній зв’язок » - переконують професори. «Некритичний моральний ригоризм не пасує Церкві» - повідомляють автори документу.
 

Всі ці реформи повинні бути відповіддю на педофілійний скандал. Але тяжко не запитати товстих богословських голів, чи не мають вони враження, що це власне духовенство-педофіли першими відважились піти вказаною авторами маніфесту дорогою. Вони вже відмовились від морального ригоризму і визнали, що він не пасує Церкві. Багато з них напевне вважали, що «відповідально переживають любов», тому в принципі скандалу не було і нема що лікувати.
 

Варто також пригадати групі «богословів», що запропонована ними модель змін була тестована іншими християнськими спільнотами майже століття. Вона не лише не вберегла їх від педофільських скандалів (пригадаймо, що через відшкодування для жертв священиків – педофілів банкрутували також англіканські архиєпархії), але також ефективно знищила ті спільноти взагалі. Єпископалінізм чи англіканізм- поза африканськими країнами – систематично скорочуються. Подібно як і лютеранізм в Німеччині чи в Швеції. Якщо і маємо реформувати Церкву, то не в такому напрямку, який допровадив інші спільноти до тотальної поразки.
 

Але, щоб не залишитись лише на безплідній критиці «богословів » з Німеччини, маю теж декілька пропозицій автентичної реформи. Першим кроком на її шляху повинно бути звільнення виразно некатолицьких професорів богослів’я і заміна їх людьми, які хочуть проголошувати Євангеліє в його радикалізмі, а не політкоректність і брак моральних засад. Якщо інформація «SZ» є правдива, що з неї випливає, що третина професорів богослів’я не хочуть бути богословами, і точно не хочуть бути католиками. І це варто їм якомога швидше уможливити, відбираючи в них канонічні місії і ясно показуючи, що ці панове вже не є католицькими богословами.
 

З цього треба почати. А потім витривало голосити ортодоксійну католицьку віру, а не якісь видумки , євангелізувати німців, пригадуючи їм , що віра не мусить пристосовуватись до них, але що це вони повинні пристосовуватись до Євангелія. Третім кроком є глибока реформа священичого і монашого життя. Реформа, яка завжди в Церкві означала не лібералізування засад, але їх загострення і міцніше дотримання. Священство повинне повернутись до свого коріння, богослів’я повинне знов стати наукою Церкви, а богослови, духовенство і миряни повинні замість того, щоб шукати виправдання для власної невірності , почати визнавати свої(а не інституцій) гріхи і навертатись до Господа.

Лише таким чином можна зреалізувати покликання Церкви в Європі. Запропонована ж німцями модель - дорога в прірву, до ситуації , в якій християнство стане сіллю без смаку .
 

Томаш П. Терліковскі

Довідка: Томаш П. Терліковскі – польський журналіст, публіцист, перекладач, письменник і католицький діяч, доктор філософії, головний редактор порталу fronda.pl.
 

За матеріалами: fronda.pl